2.4 Принцип з'єднання навчальної і науково-дослідної праці студентів

Усілякий розвиток вузівської науки - застава поліпшення підготовки фахівців, важливий резерв прискорення науково-технічного прогресу; у вузах варто забезпечити єдність наукової і навчальної роботи, широке залучення студентів до досліджень. Основними задачами вузівської науки є:

• оволодіння студентами професійним науковим методом пізнання, заглиблене і творче засвоєння навчального матеріалу;

• навчання методиці і засобам самостійного рішення наукових і технічних задач і навичкам роботи в наукових колективах.

Керівництво науково-дослідною роботою студентів здійснюють професори, доценти і викладачі. До цієї справи можуть залучатися співробітники науково-дослідних установ і аспіранти.

Отже, на сучасному етапі вища школа усе більш перетворюється в учбово-дослідницький заклад. Поряд з навчально-виховними задачами на викладача вузу покладаються функції організатора і наукового керівника студентської дослідницької роботи, а на студента - обов'язку наукового співробітника університету. З урахуванням зазначеної тенденції розвитку вищої школи в систему дидактичних принципів педагогіки останньої необхідно ввести принцип з'єднання навчальної і наукової праці студентів.

Реалізація цього принципу припускає не залучення до дослідницької праці групи ініціативних студентів, як це було раніше, а охоплення посильними завданнями всіх студентів, планування такої роботи на всі роки навчання у вузі. Позитивний досвід у цьому можна запозичити в педагогічних колективів Київського національного педагогічного університету і Московського педагогічного університету, де розроблена система обов'язкових науково-дослідних завдань на весь період вивчення дисципліни. Вона включає підготовку повідомлень і доповідей, написання рефератів по різних темах курсу, а отже, і бібліографічну роботу з літературою; підготовку лекційних демонстрацій і виготовлення моделей, рішення задач підвищених труднощів, виконання розрахунків, спрямованих на удосконалення діючих виробництв.

Наукова праця відноситься до вищого рівня людської, діяльності, вона вимагає зосередження і цілеспрямованості всіх сил людини. До неї потрібно послідовно готувати студентів протягом усього років навчання у вузі. Віхи цієї підготовки чітко обкреслені І. П. Павловим у "Листі до молоді", зокрема : а) послідовність, стриманість і терпіння, уміння робити чорнову роботу в науці, вивчення, зіставлення, нагромадження фактів, проникнення в таємницю їхнього виникнення; б) скромність, колективізм; в) пристрасність.

Творча діяльність починається з визначеного задуму, що найчастіше диктується потребами практичної діяльності. У вузі такі задуми виникають на кожній лекції, кожнім лабораторному занятті і занятті за рішенням хіміко-технологічних і технічних задач, і серед них удосконалення і розробка нових хіміко-технологічних демонстрацій, перевірка формул, додаткові лабораторні дослідження, складання нових

задач. За допомогою таких завдань викладач може поступово залучати до творчої праці всіх студентів молодших курсів, що у старшокурсників повинна концентруватися на виконанні курсових робіт, підготовці дипломних робіт і участі в дослідженнях кафедри.

Розгортання наукової праці студентів у значній мірі залежить від організаційних форм і творчої атмосфери на профілюючих кафедрах. Необхідно, щоб усі члени кафедри були активними керівниками студентської творчості, а центрами його стали всі наявні лабораторії. У ряді вузів на наукову працю студентів виділяється один день у тиждень, вільний від навчальних занять; 2 рази на місяць за розкладом проводяться наукові семінари, на яких обговорюються плани і методика пошукових завдань, результати виконаних робіт.

Важливе психологічне значення мають суспільна оцінка наукової праці студентів, заохочення кращих. З цією метою проводяться профільні конкурси на кращу студентську роботу, видаються періодичні збірники студентських робіт та матеріали науково-практичних конференцій.