8.2 Заліки й іспити

Залік - підсумковий контроль виконання студентами програм лабораторних занять і практикуму рішення задач. Звичайно його приймає викладач, що веде лабораторні заняття. Це порозумівається тим, що в семестрі контрольні роботи з рішення задач проводяться раніш заліку, у якому враховуються їхні результати. У тих випадках, коли студент має позитивні оцінки по контрольних роботах і цілком відзвітувався про лабораторні завдання, він автоматично одержує залік, що також служить допуском до іспиту.

Найбільш відповідальним звітом студентів про навчання по даній дисципліні є іспит. На нього виноситься велика кількість навчального матеріалу з метою систематизації і поглиблення знань і уміння, зв'язаних із предметом, висвітлення методології і структури науки, пізнавального і практичного сприйняття і засвоєння її. Обов'язковою умовою перебування студента у вузі є успішна здача іспитів, що винагороджується при відмінних і гарних оцінках підвищеними стипендіями. Саме такі показники в навчанні повинні мати молоді фахівці до закінчення вузу.

Успіх сам по собі не приходить, а досягається систематичною працею, що визначається екзаменаційними результатами.

Дні, відведені на підготовку і здачу іспиту, вимагають максимальної напруги розумових і хіміко-технологічних сил, зробленої методики його проведення з боку викладача.

На практиці використовується методика іспиту, що синтезує письмову й усну форми контролю.

Спочатку на письмові завдання відбираються питання, що стосуються фундаментальних досягнень науки. З них компонуються два- три варіанта екзаменаційних робіт для академічних груп (по трьох завдання в кожнім).

Письмові завдання для всіх студентів групи повинні бути однаковими, деякі особливо важливі питання можуть повторюватися в різних варіантах.

У цілому при проведенні іспиту в групі укладаються в нормативний час, при цьому кожен студент на іспиті має у своєму розпорядженні активний час більш 3 год, достатнім для виявлення результатів навчання і глибини отриманих знань по фундаментальних питаннях науки.

Іспит варто розглядати як складову частину навчально-виховного процесу. Після опитування викладач повинний прокоментувати відповідь екзаменованого, пояснити допущені промахи і причини їхнього виникнення, порадити літературу для засвоєння і т.п. Якщо це стосується студента, що одержав незадовільну оцінку, то йому варто призначити консультації і дати більш конкретні вказівки про план доробок. На даному етапі роль консультацій буває вирішальної, оскільки студент украй зацікавлений в одержанні відсутніх знань для здачі іспиту.

Дуже важливим у проведенні іспиту є дотримання установлених вимог до оцінок знань, з якими повинні бути ознайомлені як екзаменатори, так і студенти:

• оцінки "відмінно" заслуговує студент, що продемонстрував усебічне систематичне і глибоке знання учбово-програмного матеріалу, уміння вільне виконувати завдання, передбачені програмою; засвоїв основну й ознайомлений з додатковою літературою, рекомендованою програмою.

• оцінки "добре" заслуговує студент, що показав повне знання учбово- програмного матеріалу, успішно виконуючий передбачені програмою завдання; засовів основну літературу, рекомендовану в програмі;

• оцінки "задовільно" заслуговує студент, що виявив знання основного учбово-програмного матеріалу в обсязі, необхідному для подальшого навчання і майбутньої роботи зі спеціальності, що справляється з виконанням завдань, передбачених програмою; ознайомлений з основною літературою, рекомендованою програмою;

• оцінка "незадовільно" виставляється студенту, що знайшов пробіли в знаннях основного учбово-програмного матеріалу, що допустили принципові помилки у виконанні передбачених програмою завдань. Як правило, таку оцінку одержують ті, хто не може продовжити чи навчання приступити до професійної діяльності по закінченні вузу без додаткових занять по відповідній дисципліні.

Складність іспиту полягає в тому, що при виставлянні оцінки повинні враховуватися не тільки заучені студентом знання, але і його уміння, зв'язане з областю методології науки і рішенням практичних задач. До іспиту студенту виставляється залік по лабораторних і практичних заняттях незалежно від того, чи виконувалися їм завдання на "відмінно" чи тільки на "задовільно". Тому в екзаменатора повинні бути зведення про підготовленість студентів до рішення задач, якості виконання лабораторного практикуму. Цю інформацію він повинний враховувати, приймаючи іспит. Кореляція оцінок стимулює роботу студентів на усіх видах занять по дисципліні.

Іноді дискутуються питання: "чи належно студенту пам'ятати усі напам'ять із програми іспиту? Чи не випливає йому дозволяти користатися на іспиті конспектом чи книгою?". Думаємо, що розраховуючи на посібники, студент буде розслаблюватися і недовивчати матеріал. Але ж у цій справі розвиток пам'яті - не другорядне питання. Іноді в складному висновку, розуміючи його ідею, студент щось упускає. У такому випадку йому варто підказати.

Запитання і вправи для самоконтролю

1. Які існують форми стимулювання студентів до навчання?

2. Які існують форми контролю знань студентів?

3. Як організувати виконання самостійної роботи студентів?

4. Що включають до домашнього завдання по дисциплін?

5. Що таке іспит, залік?

6. Які вимоги існують для оцінок „Відмінно", „Добре", „Задовільно", „Незадовільно"?

Розділ 9 КРЕДИТНО-МОДУЛЬНА СИСТЕМА НАВЧАННЯ