2. Аналіз виробничої діяльності
Собівартість — це сукупність витрат, виражена в грошовій формі, яка йде на виробництво і збут продукції
Валовий прибуток — загальна сума прибутку отримана підприємством від підприємницької діяльності. Визначається як різниця між чистим доходом і собівартістю цієї продукції.
Чистий прибуток (Net Income) — частина балансового прибутку підприємства, що залишається в його розпорядженні після сплати податків, зборів, відрахувань і інших обов'язкових платежів до бюджету. Чистий прибуток використовується для збільшення оборотних коштів підприємства, формування фондів і резервів, і реінвестицій у виробництво.
Собівартість одиниці реалізованої продукції – відношення собівартості реалізованої продукції до її кількості.
Валовий прибуток в розрахунку на одиницю реалізованої продукції – відношення валового прибутку до обсягу продаж.
Значні відмінності в результатах можуть спричинятися у зв'язку з тим, чи використовується компанією система „стандарт-кост" або метод розрахунку собівартості по перемінних витратах, або система калькуляції собівартості з повним розподіленням витрат. Результати також викривляються впливом інфляції, оскільки вона призводить до змін цін на покупні товари і матеріали, а також вироблених і реалізуємих товарів і послуг.
Термін "стандарт-кост" дослівно означає стандартні вартості: "стандарт" - кількість необхідних виробничих витрат (матеріальних і трудових) для виготовлення одиниці продукції або заздалегідь обчислені витрати на виробництво одиниці продукції або надання послуг; "кост " – це грошовий вираз виробничих витрат, які припадають на одиницю продукції. Отже «стандарт-кост» - це заздалегідь визначені або передбачені кошториси витрат на виробництво одного виробу або декількох виробів одного виду протягом певного звітного і попереднього періоду, з якими порівнюють фактичну собівартість [1].
Коефіцієнт чистого прибутку - співвідношення чистого прибутку (після виплати податків) і обсягу продажу (виручка від реалізації продукції - доход). Він вказує на уміння управляти підприємством так, щоб за рахунок отриманого доходу не тільки покривати витрати на товари або послуги, операційні витрати (включаючи амортизацію) і вартість використання позичених засобів, але і мати достатній (розумний) залишок, щоб компенсувати позичко- давцям той ризик, який вони приймають на себе, вкладаючи свій капіталв дане підприємство. Фактично він характеризує ефективність співвідношення витрат на виробництво продукції і ціни, за якою ця продукція реалізується.
При розрахунку коефіцієнта чистого прибутку в чисельнику часто ставлять величину прибутку до виплати процентів і податків (ПДПП).
Указану вище формулу можна модифікувати, використовуючи прибуток після виплати податків, але до сплати процентів
Аналіз операційних витрат - традиційно різні статті витрат порівнюються з чистим доходом від реалізації.
Коефіцієнт частки прибутку на покриття постійних витрат являє собою співвідношення чистого доходу від реалізації і частки прибутку на покриття постійних витрат по окремій групі виробів або по підприємству в цілому.
Для розрахунку необхідний дуже детальний аналіз або оцінка постійних і перемінних витрат і затрат підприємства; при цьому повинен враховуватися так званий «операційний важіль» - залежність прибутку від структури витрат. З чистого доходу від реалізації вираховуються тільки прямі перемінні витрати, щоб визначити, яку частку даний вид продукції або послуг дає на покриття
постійних витрат і в загальний прибуток.
Коефіцієнт частки на покриття постійних витрат або в прибутку =
(Чистий доход від реалізації — Прямі (перемінні) витрати)/
Чистий доход від реалізації
В різних галузях виробництва та послуг частка прибутку на покриття постійних витрат буде різна, оскільки різні галузі вимагають різнобічних обсягів інвестицій і мають різнобічні залежності витрат виробництва