Моє майбутнє

Мета: сприяння поглибленню самопізнання, розвитку комунікації, вмінню планувати.

Матеріали: аркуші паперу, фломастери, м’яка іграшка.

Обговорення попередніх занять (5 хв.)

Мета: виявлення ставлення учнів до результатів занять.

Вправа «Роздум» (10 хв.)

Мета: формування позитивних життєвих установок, розвиток критичного мислення та почуття відповідальності за свою поведінку.

Учасникам пропонується вислів Гете «Неможливо завжди бути героєм, але завжди можна залишатися людиною».

Кожен учасник, отримуючи м’яку іграшку, висловлює свою думку стосовно даної цитати.

Вправа «Шляхетний вчинок» (10 хв.)

Мета: усвідомлення підлітками власного вибору, який впливає на їхнє життя, оточення, стосунки.

- Щоб жити у злагоді з оточенням, іноді доводиться чимось жертвувати. Пригадайте, заради кого вам доводилося відмовлятися від власного задоволення? Хто ця людина? Ваш найближчий родич чи найкращий друг? Можливо, це була зовсім незнайома вам людина?

- Тепер подумайте про те, за яких обставин усе відбувалося. Це була ваша ініціатива, вам дуже хотілося зробити саме так для цієї людини? Можливо, вона сама просила, вимагала, наказувала або принижувалася, благаючи вас про послугу, і ви після деяких вагань виконали її прохання? Пригадайте ці обставини.

Учасники діляться своїми думками з групою.

Вправа «Перспектива» (15 хв.)

Мета: усвідомлення підлітками своїх життєвих цілей.

Учасникам пропонується сформулювати цілі, яких вони хотіли би досягти найближчим часом. Перспективу цілей потрібно записати у таблиці.

№ з/п	Мої основні цілі
1
2
3
4

Рефлексія:

• Які конкретні кроки потрібно зробити для досягнення цих цілей?

• Що залежатиме лише від вас?

• Коли доведеться звернутися по допомогу?

Вправа «Я в минулому. Я тепер. Я в майбутньому» (20 хв.)

Мета: формування позитивної установки на майбутнє.

Учасникам пропонується на аркуші паперу намалювати себе в минулому, теперішньому та майбутньому і спів ставити малюнки.

Обговорення малюнків.

Вправа-руханка «Поїзд у майбуття» (5 хв.)

Мета: згуртування учасників, зняття емоційної напруги.

Учасники стають один за одним, тримаючи руки на поясі тих, хто перед ними. Попереду – паровозик. Він задає темп руху і звуковий супровід, решта підлаштовуються, не порушуючи руху поїзда.

Вправа «Подорож у майбутнє» (15 хв.)

Мета: планування майбутнього, усвідомлення власних цілей та ресурсів для їх досягнення.

Учасники у своїй уяві перегортають календар на п’ять років уперед. Кожен аркуш календаря – один рік. Підлітки намагаються уявити, що з ними відбувається, що змінюється з кожним роком. Опинившись у символічному майбутньому, кожен учасник дає інтерв’ю, відповідаючи на питання:

• Чим ти займаєшся?

• Який твій сімейний стан?

• З ким ти живеш?

• Де ти працюєш?

• Який твій заробіток?

• Як вдалося цього домогтися?

• Хто тобі допомагав?

Основний акцент робиться на засобах досягнення цілей, усвідомлюванні власних результатів. Після інтерв’ю учасники символічно повертаються в сьогоднішній день.

Вправа «Долоньки» (10 хв.)

Мета: підвищити самооцінку підлітків, отримати підтримку групи.

На аркуші паперу учасники обводять свої долоні, посередині пишуть своє ім’я. Аркуш з долонями пускають по колу, щоб інші могли написати щось хороше про того, чия це долоня. Аркуші з долоньками прикріплюють на дошку.

Використані джерела

1. Яценко Т.С. Психологічні основи групової психокорекції: Нав.посібник. – К., 1996.

2. Рання профілактика отклоняющегося поведения учащихся: Психолого-педагогический аспект/Ред. В.А. Татенко, Т.М. Титаренко. – К., 1989.

3. Фурманов И.А. Детская агрессивность: диагностика и коррекция. – Минск, 1996.

4. Юрчак В. Формування культури поведінки// Психолог. – 2013. - №7, с.8.

5. Ларіонова О. Я – єдиний і неповторний// Психолог. – 2012. - №9, с.10.

6. Данилович Н. Пізнай себе// Психолог. – 2012. - №17, с.19.

7. Литвин І., Рибчинська С. Важкі підлітки// Психолог. – 2013. - №1, с.16.

8. Ісаєнко Н. Робота з «проблемними» підлітками// Психолог. – 2008. - №29.

9. Шульга В. Корекція вчинків підлітка: Тренінг.- К.: Шк..світ, 2007. – 112с.

10. Бернацька О.Б. У пошуках власного Я: тренінг для підлітків. – К.: Шк.світ, 2012. – 128с.

11. Мамайчук І.І. Діти з розладами поведінки: психологічна допомога. – К.: Шк.світ, 2012. – 120с.

12. Яланська С.Ю. Старшокласники: заняття з психології. – К.: Шк.світ, 2012. – 128с.

13. Луценко Ю.А. Діти-правопорушники:що робити? – К.: Шк..світ, 2010. – 128с.

14. Возіянова О.А., Бабенко К.М. Тренінгові робота з підлітками. – К.: Шк.світ, 2012. – 128с.

15. Ціось А.Л. Дізнайся більше про себе. – К.: Шк..світ, 2011. – 120с.

16. Глебова Т. Програма корекції спілкування старшокласників// Психолог. – 2013. - №2, с.22.

17. Змановская Е.В., Рыбников В.Ю. Девиантное поведение личности и группы: Учебное пособие. – СПб.: Питер, 2010. – 352с.

О.В. ШМАТЛАЙ,

соціальний педагог

Ярмолинецького професійного ліцею

ПРОГРАМА

соціально-перетворювальної роботи соціального педагога по роботі з дітьми

з делінквентною, девіантною поведінкою

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Сучасна школа має багато проблем, і найболючіша серед них - зростаючі труднощі у вихованні дітей і підлітків, збільшення кількості асоціативних проявів у поведінці, правопорушень, злочинів. Кількість дітей групи ризику різко зросло. Актуальність проблеми поглиблюється з частішими проявами грубості у ставленні до вчителів, батьків та однолітків, недисциплінованості на уроках, прогулів, крадіжок, хуліганства, дитячого алкоголізму.

За останні роки у зв'язку із кризою нашого суспільства інтерес до проблеми відхиленої поведінки значно зріс, що обумовило необхідність більш ретельно дослідити причини, форми, динаміку асоціальної поведінки, пошук більш ефективних засобів соціального контролю превентивних, профілактичних, корекційних, реабілітаційних тощо.

Мета дослідження: аналіз проблеми девіантної поведінки підлітків та пошук ефективних методів її корекції та терапії.

Відповідно до мети були поставлені наступні завдання:

1) з'ясувати стан проблеми девіантної поведінки підлітків у психолого-педагогічній теорії та освітній практиці;

2) з'ясувати причини девіантної поведінки у різних психологічних напрямах;

3) визначити найпоширеніші типи та форми девіантної поведінки в підлітковому віці;

4) розробити і апробувати програму занять з метою корекції девіантної поведінки підлітків.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. А. Егоров, С. Ігумнов зазначають, що девіантною називається стійка поведінка особистості, що відхиляється від найважливіших соціальних норм, і спричиняє реальну шкоду суспільству чи самій особистості, а також супроводжується її соціальною дезадаптацією.

Існує декілька підходів до визначення девіантної поведінки.

Соціальний (соціально-правовий) підхід базується на уявленні про суспільну небезпеку чи безпеку поведінки людини. Відповідно до нього, девіантною є будь-яка поведінка, яка є небезпечною для суспільства. Наголос робиться на соціально схвалюваних стандартах поведінки, безконфліктності, конформізмі, підпорядкуванні особистих інтересів суспільним. При аналізі поведінки, що відхиляється, соціальний підхід орієнтований на зовнішні форми адаптації й ігнорує індивідуальну гармонійність, пристосованість до самого собе, схвалення себе і відсутність так званих психологічних комплексів і внутрішньоособистих конфліктів.

З юридичної точки зору, поняття «поведінка, що відхиляється» включає в себе всі дії, що суперечать прийнятим на даний час правовим нормам і заборонені під загрозою покарання.

Щодо підлітків, то поняття «поведінка, що відхиляється» зазвичай ототожнюється з поняттям «дезадаптація», проявами якої є знижена успішність, хронічна чи виражена неуспішність в життєво важливих сферах (сім'ї, міжособистісних стосунках, здоров'ї), конфлікти з законом, ізоляція.

Досвід співпраці з педагогами та учнями дозволяє говорити про наступні найбільш поширені поведінкові відхилення, що поєднуються з шкільною дезадаптацією: дисциплінарні порушення, прогули, агресивну поведінку, куріння, хуліганство, регулярне вживання психоактивних речовин (алкоголь, наркотики), сексуальні девіації, бродяжництво, скоєння злочинів. Останнім часом спостерігається поява нових форм девіантної поведінки, пов'язаних з комп'ютерними іграми та релігійними сектами.

Психологічний підхід на відміну від соціального розглядає девіантну поведінку у зв'язку з внутрішньоособистісним конфліктом, деструкцією і саморуйнуванням особистості. Тобто, суттю девіантної поведінки слід вважати блокування особистісного зростання і навіть деградацію особи, що є наслідком, а іноді і метою поведінки, що відхиляється. Девіант, відповідно до даного підходу, усвідомлено або неусвідомлено прагне зруйнувати власну самоцінність, позбавити себе унікальності, не дозволити собі реалізувати наявні завдатки.

Профілактика. Проблема пошуку шляхів підвищення ефективності профілактичної роботи набула останнім часом особливо гостру актуальність у зв'язку з тенденцією, що позначилася в країні, зросту злочинності, і особливо злочинності неповнолітніх. Росте число тяжких, особливо жорстоких злочинів, росте організована злочинність, у яку усе більше втягується молодь.

Разом з тим, важливо підкреслити, що в сучасних умовах повинні принципово мінятися підходи до організації профілактичної роботи, для того, щоб від заходів адміністративно-правового впливу перейти до надання соціально-педагогічної допомоги родині, підліткові, допомозі, заснованої на вивченні особистості неповнолітнього правопорушника, умов його сімейного й суспільного виховання. Така робота може вестися в успішно лише в тісній взаємодії всіх соціальних інститутів і вимагає глибоких спеціальних психіко-педагогічних знань.

Профілактика девіантної поведінки припускає систематично здійснюваний, цілеспрямований попереджувальний вплив на окремих осіб, що ведуть антигромадський спосіб життя, із метою попередження злочинів і інших асоціальних проявів.

Підліткам з делінквентною поведінкою насамперед потрібна допомога в соціальній адаптації, оволодінні соціальними ролями, культурно-моральними нормами і цінностями, соціальна підтримка.

Основний суб'єкт реабілітації – соціальний педагог, здатний здійснювати перераховані вище функції і надавати психологічну допомогу підліткам дітям, якщо відкидаються у формальних колективах.

Реабілітація припускає: по-перше, виявлення причин деформацій у розвитку дітей і підлітків, пошук засобів і способів їхнього усунення, зміни середовища в інтересах дитини; по-друге, побудова адекватного процесу виховання, що сприяє розвиткові нормальної особистості.

Прискорення причин психологічної кризи неповнолітніх може бути досягнуто тільки при корінному оздоровленні суспільства (економічному, соціальному, духовному), що гарантує захист прав та інтересів дітей і підлітків, а також такій зміні в системі виховання, що забезпечувало б оптимальні умови саморозвитку особистості, орієнтованої на загальнолюдські цінності.

Основним принципом системи реабілітації є забезпечення пріоритету виховання і захисту прав та інтересів дітей перед вимушеними заходами їхнього перевиховання й реадаптації.

У виховній роботі з важковиховуваними підлітками головною ланкою повинен стати принцип «зроби себе сам» на основі загальнолюдських цінностей. Перехід до самовиховання, до самостійності особистості повинний і може стати природним способом задоволення потреби підлітків у самостійності й самоствердженні.

Тільки самостійна праця, що має для підлітка особистісний зміст, може змінити його систему потреб, переорієнтувавши її із споживання на творення. Гуманізація відносин суспільства і психічних можливостей до самостійної трудової діяльності й участі в житті суспільства.

Розглядаючи злочинну поведінку не як відхилення (або не тільки як відхилення), а як різновид соціальної поведінки, необхідно створювати такі умови в суспільстві, що робили би злочини соціально, а частково й економічно не престижні і невигідні (наприклад, великі штрафи, суспільна думка, що засуджує протиправну поведінку таких людей і возвеличення людини праці, забезпечує можливості через роботу задовольнити свої інтереси, підтримувати свій психологічний і соціальний статус, добре заробляти і т.д.).

Для покращення реабілітаційно-педагогічної роботи з девіантними підлітками можна використовувати програми примирення – це нова технологія роботи з девіантними підлітками. Більшість педагогів не настільки наївні, щоб думати, що страх перед покаранням утримає тяжких підлітків від нових правопорушень чи інших негативних ситуацій. Тому необхідно шукати інші способи роботи з ними. Це не значить, що потрібно звільнити юного порушника від відповідальності. Навпаки, ми повинні допомогти йому навчитися брати на себе відповідальність за свої вчинки. Цього можна досягти за допомогою програм примирення. Підлітки часто потрапляють в складні та небезпечні ситуації, вступають у конфлікти, які можуть приводити до серйозних наслідків. З таких ситуацій підлітку тяжко вийти самому – не легко впоратися з наслідками, загладити свою провину. Тому їм необхідна допомога, яку надає програма примирення. Програма примирення – це переговори між учасниками конфлікту. Такі переговори дозволяють людям обговорити ситуацію та знайти вихід з конфлікту. Переговори повинен вести спеціально підготовлений ведучий, який нікого не звинувачує і не виправдовує – тобто він займає нейтральну позицію, допомагає сторонам краще зрозуміти одне одного і домовитися. Програми примирення дозволяють розв’язати конфліктні ситуації, компенсувати збитки постраждалій стороні, якщо це необхідно, нести відповідальність за скоєний проступок перед постраждалою стороною, сприяють налагодженні діалогу, підтримують конструктивний спосіб вирішення проблем.

Аналогічні програми практикуються в усьому світі уже більше тридцяти років, але тільки нещодавно вони з’явилися в Україні. Практика показала, що приблизно 70% програм примирення закінчуються успіхом: підписується примирювальний договір, між конфліктуючими сторонами встановлюються рівні відносини, винуватці відшкодовують збиток постраждалим. Підлітки вчаться домовлятися і не повторювати скоєних помилок.

При роботі з девіантними підлітками соціальні педагоги, психологи та інші спеціалісти повинні вміти прислухатися до підлітка, не лише сухо застосовувати, методики чи технології, а потрібно ще вміти налагоджувати контакт, якщо у підлітка виникне довіра, і він відчує, що з ним спілкуються, на нього звертають увагу він зможе почувати себе більш простіше та бути відкритим до плідної співпраці. При проведенні реабілітаційно-педагогічної роботи з такими підлітками потрібно перш за все виявити причину такої поведінки, адже частіше за все коріння може сягати якихось сімейних проблем. Як правило, це діти з малозабезпечених сімей, з проблемних сімей, але на сьогоднішній день спостерігається тенденція, що навіть і в добре забезпечених і ззовні благополучних сім’ях можуть бути підлітки з девіантною поведінкою, частіше всього причиною цього є не достатній прояв уваги з боку батьків чи то вчителів, тобто байдужість по відношенню до підлітка.