Як допомогти

Вислуховуйте – «Я чую тебе». Не намагайтеся утішити загальними словами типу «Ну, все не так погано», «Вам стане краще», «Не варто цього робити». Дайте йому можливість висловитися. Ставте питання і уважно слухайте.

Обговорюйте – відкрите обговорення планів і проблем знімає тривожність. Не бійтеся говорити про це – більшість людей відчувають незручність, кажучи про самогубство, і це виявляється в запереченні або уникненні цієї теми. Бесіди не можуть спровокувати самогубства, тоді як уникнення цієї теми збільшує тривожність.

Будьте уважні до непрямих показників при передбачуваному самогубстві. Кожну жартівливу згадку або загрозу слід сприймати серйозно. Підлітки часто заперечують, що говорили серйозно, намагаються висміювати за зайву тривожність, можуть зображати гнів. Скажіть, що ви приймаєте їх серйозно.

Ставте питання – узагальнюйте. Допоможіть підлітку відкрито говорити і думати про свої задуми.

Підкреслюйте тимчасовий характер проблем – визнайте, що його відчуття дуже сильні, проблеми складні – дізнайтеся, чим ви можете допомогти, оскільки вам він вже довіряє. Дізнайтеся, хто ще міг би допомогти в цій ситуації.

Використані джерела

1. Актуальні проблеми суїцидології: збірник наукових праць. – К., 2002. Ун. б-ка: Б481912 343 А437

2. Бурмистрова Е.В.. Психологическая помощь в кризисных ситуациях (предупреждение кризисных ситуаций в образовательной среде). Методические рекомендации для специалистов системы образования. М.: МГППУ, 2006.

3. Вашенка Т.В. Профілактика самогубства серед підлітків: методика вимірювання суїцидальної поведінки //Практична психологія і соціальна робота – 2005. - № 4.

4. Дюркгайм Е. Самогубство. Соціологічне дослідження. – К., 1998.

5. Комаров О.В., Комаров О.В., Сулицький В.В. Навчально-тренінгова програма «Профілактика та попередження негативних психоемоційних станів, що призводять до самогубства працівників органів внутрішніх справ». – К., 2002.

6. Кочунас Р. Психологическое консультирование. Групповая психотерапия. – М.: Академический проект; Гаудеамус, 2005. Кочунас Р. Основы психологического консультирования.

7. Ларіна Т.О. Проблеми надання психологічної допомоги молоді з суїцидальними намірами. //Психолого-педагогічна наука і суспільна ідеологія: Матеріали семінару. – К., 1998.

8. Лісова О.С. Психолога суїцидальної поведінки. – Чернівці, 2004.

9. Моховиков А.Н. Телефонное консультирование. – М., 1999.

10. Нельсон –Джоунс Р. Теория и практика консультирования: Перев. с англ. – СПб., 2000.

11. Нікітін А., Сулицький В. Профілактика самогубств серед персоналу органів та підрозділів внутрішніх справ України: Методичні рекомендації. – К., 2002.

12. Психологія суїциду. / Під ред. Москальця В.П. – К.: Академвидав. – 2004.

13. Психологія суїцидальної поведінки: Діагностика, корекція профілактика: Зб. наук. пр. /За заг. ред. С.І.Яковенка. – К., 2000.

14. Рибалка В.В. Психологічна профілактика суїцидальних тенденцій проблемної особистості. – К.: Шкільний світ, 2009. – (Бібліотека «Шкільного світу»).

15. Романовська Д. Д. Технології роботи з батьками. – К.: Главник, 2007 – 128с. – (Бібліотечка соціального працівника).

16. Сидоренко Е. Терапия и тренинг по Альфреду Адлеру. – СПб., 2000.

17. Суицидология: прошлое и настоящее / Сост. А.Н. Моховиков. – М., 2001.

18. Трусова С.М. Соціально-психологічні передумови та профілак­тика суїцидальної поведінки підлітків та юнацтва. – К., 2000.

19. Шебанова С.Г. Мотивація суїцидальної поведінки неповнолітніх як об’єкт комплексного соціо-психологічного обстеження //Актуальні проблеми суїцидології: Збірн. наук. праць – К., 2002. – Ч.1.

20. Ялом И. Групповая психотерапия. Теория и практика. – М., 2000. Актуальні проблеми суїцидології: збірник наукових праць. – К., 2002.

                                             

496