Напрямки профілактики суїцидальних тенденцій

Дослідники визначають, що психологічний супровід має здійснюватися як при безпосередній взаємодії психолога з девіантними підлітками, так і опосередковано – через педагогів, батьків. Педагоги, адміністрація, батьки беруть участь у цьому процесі разом із психологом на принципах співробітництва і виробляють єдину стратегію цілеспрямованого психолого-педагогічного супроводу девіантного підлітка протягом його навчання. Основними напрямками профілактики підліткового суїциду повинні бути підтримка, прийняття, сприяння особистісному зростанню, соціальне навчання і рання діагностика депресії.

Технології та форми надання психологічної підтримки і психотерапевтичної допомоги суїцидентам різняться, насамперед, за тим, на якій стадії розвитку суїцидальної поведінки відбувається втручання спеціалістів. До виникнення суїцидальних тенденцій і на етапі їх розвитку здійснюється превенція самогубства; на етапі суїцидальних дій – кризова інтервенція; на етапі постсуїцидальної кризи – поственція суїциду.

Першочерговою умовою попередження самогубств серед учнів є ретельне психолого-педагогічне виявлення дітей, чиї особистісні риси створюють підвищений ризик суїциду, індивідуальна робота з цією категорією дітей, розробка системи профілактичних заходів, широка просвітницька робота з сім’ями (лист Міністерства освіти і науки України № 1/9-241 від 27.06.2001 р.).

Система роботи з профілактики

підліткового суїциду містить 7 компонентів:

1. Психологічна просвіта педагогів, батьків, учнів.

Функція інформування як методу профілактики самогубств полягає в тому, щоб поповнити недостатність знання про причини виникнення і прояви суїцидальної поведінки, досягти усвідомлення проблеми і створити мотивацію до набуття нових способів поведінки. Як психологічний засіб для інформування використовується символічно кодована інформація, спрямована на зміну когнітивної репрезентації.

З дітьми про суїцид вести бесіди необхідно з позиції їх допомоги товаришеві, який виявився у важкій життєвій ситуації. Відомо, що підлітки у важкій ситуації найчастіше звертаються за допомогою і радою до своїх друзів, чим до дорослих. Саме тому підлітки мають бути обізнані про те, що суїцид це відхід, відхід від рішення проблеми, від покарання і ганьби, приниження і відчаю, розчарування і втрати, ізоляції і втрати самоповаги... словом, від всього того, що складає різноманіття життя, хай і не в самих веселкових її проявах. Перш ніж надати допомогу другу, який збирається зробити суїцид, важливо мати в своєму розпорядженні основну інформацію про суїцид і про суїцидентів. Особливо важливо бути в курсі дезінформації про суїцид, яка поширюється набагато швидше, ніж інформація достовірна. Діти повинні отримати достовірну інформацію про суїцид, яку необхідно знати для надання ефективної допомоги другу, який опинився в біді.

2. Створення позитивного психологічного клімату в навчальному закладі й сім‘ї - залучення учнів до громадської діяльності (спортивні змагання, клуби, товариства тощо), культурно-виховних заходів, які сприяють формуванню позитивних громадянських, естетичних почуттів, духовності учнів і педагогів.

3. Психологічна та педагогічна діагностика суїцидальних тенденцій:

- у процесі спостереження – звернення уваги педагогів на фактори ризику;

- виявлення ознак емоційних порушень;

- виконання спеціальних психодіагностичних методів

4. Психологічне консультування учнів.

Під час консультування на клієнта діє не лише інформація, а й особистість консультанта, який, в особливий спосіб будуючи бесіду, полегшує сприйняття інформації. Консультування може проводитися індивідуально чи з групою, очно чи по телефону.

5. Психолого-педагогічна корекція суїцидальних тенденцій:

- навчання технік керування емоціями, зняття м‘язового й емоційного напруження;

- навчання конструктивних поведінкових реакцій у проблемних ситуаціях (тренінг проблемно-вирішальної поведінки (Д. Романовська);

- розвиток позитивної самооцінки цінності особистості, її соціального статусу в групі, тренінги особистісного зростання;

- формування та розвиток психологічного імунітету (за програмою О.В.Комарова та ін.)

- консультативна робота з батьками, педагогами, учнями, спрямована на зняття факторів, що спонукають чи провокують суїцид.

6. Систематичний контроль і врахування динаміки змін в особистості та поведінці учнів - постійний моніторинг ознак, тенденцій, ризиків суїцидальної поведінки на всіх етапах роботи психолога.

Серед окремих способів попередження суїциду такий спосіб, як обмеження доступу підлітка до тих предметів чи засобів, за допомогою яких можна здійснити самогубство, виявляється досить ефективним. Це пояснюється тим, що імпульсивність підлітків відіграє досить важливу роль в оцінці ризику суїциду. Якщо в критичний момент під рукою у підлітка не виявиться ножа чи упаковки таблеток, то ймовірність повторної спроби буде значно нижчою.

7. При потребі – переадресування суїцидальної справи спеціалістам медичного профілю - рекомендація відвідати дитячого психоневролога, психотерапевта, психіатра.

Десять кроків із запобігання самогубства у навчальному закладі

Якщо ви виявили дитину із ознаками суїцидальної поведінки:

Крок 1-й: Повідомити органи управління освітою та обласний науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи.

Крок 2-й: Практичному психологу (у разі його відсутності соціальному педагогу) спільно з класним керівником створити безпечну, особистісно-орієнтовану і довірливу ситуацію навколо дитини і розпочати постійний щоденний контакт з дитиною (спілкування з використанням запитань «Що трапилося?, Я помітив, що у тебе щось відбувається негаразд, Які проблеми тебе турбують – я хочу тобі допомогти, Що у тебе на душі? Що тебе турбує? Твоя душа болить?» тощо). Знайдіть час слухати про все, що буде говорити дитина. Якщо вона замкнулася – знайдіть ключик до неї, але не чиніть тиску на дитину.

Крок 3-й: Переможіть страх над собою і поговоріть з дитиною, чи думала вона про смерть, як давно і які були її фантазії, думки, плани.

Крок 4-й: Спробуйте визначити ту складну кризову ситуацію, яка спричинила думки про власну смерть.

Крок 5-й: З‘ясуйте, чи є в родині підлітка дорослий, якого він поважає і любить, який є авторитетом або соціально близькою людиною. Знайдіть її і залучіть до постійної підтримки на певний час.

Крок 6-й: Практичному психологу, на основі своїх робочих даних, описати «Психологічний портрет учня» та спільно з індивідуальною карткою подати для експертного прогностичного висновку в обласний науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи по факту виявлення ознак суїцидальної поведінки.

Крок 7-й: У випадку наявних випадків суїцидів у родині, попередніх суїцидальних спроб, вживання наркотиків і інших токсичних речовин, наявних психопатичних або депресивних розладів особистості, патології психічного розладу – обґрунтовано і толерантно рекомендувати батькам звернутися до психіатра, або психотерапевта, або психоневролога.

Крок 8-й: Практичному психологу організувати щоденне постійне підтримуюче спілкування з дитиною, вчителями та сім‘єю. Розробити індивідуальну програму психологічної допомоги та формування захисних антисуїцидальних факторів. У випадку відсутності відповідних вмінь і навичок у працівника психологічної служби – його обов‘язок знайти кваліфікованого фахівця і залучити до роботи аж до повного зникнення суїцидальних ознак в поведінці.

Крок 9-й: Виявити фактори ризику у сім‘ї та навчальному закладі для конкретної дитини. Розробити рекомендації для педагогів та родини – як організувати підтримуюче спілкування з дитиною та що змінити у взаємостосунках «дорослий – дитина».

Крок 10-й: Організувати психопрофілактичну роботу у школі за 7-ми компонентною схемою (вказана вище). Затвердити план дій наказом по навчальному закладу.

У випадку завершеного суїциду організувати системну групову роботу (40 годин) з класом, де навчалася дитина, для уникнення ефекту Вертера – наслідування суїцидальної поведінки у проблемних ситуаціях.

Самогубство або суіцид є найтрагічнішим проявом девіантної поведінки (поведінки з відхиленням від прийнятих у суспільстві правових або моральних норм). У таких випадках людям, яки опинилися поряд, варто бути особливо пильними, проникливими, делікатними та послідовними в своїх діях.

Ти – цілий світ (тренінг)

Дитячий суїцид... На жаль, останнім часом ця проблема стала дуже гострою в нашому суспільстві. Як уберегти підлітка від страшної помилки? Як допомогти дитині знову відчути радість життя і повірити у власні сили?

Мета: розширити знання учнів із проблеми суїциду; навчити їх розпізнавати ознаки небез­пеки й допомагати собі та іншим виходити з кри­зових ситуацій.

Хід заняття

Вправа «Знайомство» (3 хв.)

Мета: визначити ціннісні орієнтації учнів; створити сприятливу атмосферу в групі.

Закінчити фразу: «Я ціную своє життя за...».

Вправа «Правила» (3 хв.)

Мета: організувати групу, створити умови для

успішної роботи.

Повторити правила роботи в групі.

Вступ (5 хв.)

Мета: повідомити тему і мету заходу.

Соціальний педагог. Хоча людському життю немає ціни, ми завжди вчиняємо так, наче є щось цінніше (Антуан де Сент Екзюпері).

Сьогодні спробуємо розібратися, що таке «само­губство» та «суїцидальна поведінка», навчитися розпізнавати ознаки небезпеки, а також виясни­мо, що слід робити, щоб не злякатися, допомогти другу чи знайомому однолітку знайти вихід із кризової ситуації.

Суїцид є вбивцею № 2 після нещасних ви­падків молодих людей віком від 15 до 24 років. За даними Департаменту кримінальної міліції у справах дітей МВС, у 2009 році було зафіксовано 238 спроб суїцидів серед неповнолітніх —150 підлітків померло. Вибір на користь смерті зробили 137 хлопців і 101 дівчинка. Кількість дітей, які вирішили піти з життя, з кожним роком в Україні збільшується на 60—70 осіб.

Вправа «Наші очікування» (7 хв.)

Мета: навчити дітей визначати власну мету діяльності, мотивувати й усвідомлювати відповідальність за досягнення певних резуль­татів.

Учасники на стікерах у формі різнокольоро­вих квітів записують свої очікування від заняття і прикріплюють їх на ватмані.

Вправа «Інформаційна довідка» (5 хв.)

Мета: розширити знання підлітків стосовно проблеми суїцидальної поведінки в історичному та сучасному розумінні.

Матеріали: плакат «Самогубство — це усві­домлений акт усунення себе з життя, коли воно як цінність втрачає сенс».

Історична довідка. Перше літературне дже­рело, де згадано про суїцид,— це давньогрецький твір «Полеміка людини з душею», написаний ще в XI ст. до н. є. Увесь твір пронизує відчай і само­тність. Людина почувається самотньою у світі, де все для неї чуже і вороже. Смерть здається єдиним виходом із полону страждань.

Самогубство засуджували ще давньогрецькі мислителі Сократ, Платон і Аристотель. Сократ говорив, що дається людині при народженні, і те, як лю­дина розпорядиться ним, залежить від неї са­мої».

У XIX ст. французький соціолог Еміль Дюркгейм вирішив з'ясувати соціальні причини само­губства. Він стверджував, що передусім треба враховувати зовнішні обставини, умови, в яких людина живе.

Праця Дюркгейма «Суїцид» стала початком нової течії в соціології — суїцидології.

Суїцидальна поведінка — це прояв суїци­дальної активності: думки, наміри, погрози, спроби, замахи.

Суїцидальна спроба — цілеспрямоване опе­рування засобами позбавлення себе життя, що не закінчується смертю.

Самовбивця — людина, яка втратила віру, надію, впала у відчай і смуток. Така людина ду­має лише про себе, не думає про близьких.

Мозковий штурм «Чому люди позбавля­ють себе життя?» (15 хв.)

Мета: з'ясувати обізнаність учнів про при­чини самогубства; розширити їхні знання про комп'ютерні технології, що спричиняють суїцидальну поведінку молоді.

На дошці написано: «Причини самогубств».

Учні називають відомі їм мотиви самогубства, а психолог записує їх.

Після цього діти ознайомлюються з причина­ми суїциду, визначеними вченими (плакат).

Психолог. Виділяють 16 основних мотивів суїцидальної поведінки.

1. Переживання образи, самотності, відчуже­ності. .

2. Реальна або уявна втрата батьківської лю­бові, нерозділене кохання, ревнощі.

3. Переживання, пов'язані зі смертю одного з батьків, розлученням батьків.

4. Почуття провини, сорому, образи, незадо­волення собою.

5. Страх перед ганьбою, глузуванням, при­ниженням.

6. Страх перед покаранням.

7. Любовні невдачі, вагітність.

8. Почуття помсти, шантаж.

9. Бажання привернути до себе увагу, викли­кати жаль, співчуття.

10. Співчуття або наслідування приятелів, героїв, книжок, фільмів, захоплення Інтернетом.

11. Алкоголізм, уживання наркотиків, токсич­них препаратів.

12. Смертельні захворювання (СНІД).

13. Зниження настрою, депресії.

14. Надто критичне ставлення до себе.

15. Очікувані успіхи не відповідають реальним досягненням.

16. Страждання від невиліковних хвороб. Соціальний педагог. Хочу зупинитися на 10-му мотиві — наслідування героїв фільмів, захоплення Інтернетом. Виявлена пряма залеж­ність між кількістю самогубств, що демонструють на екрані, й реальною кількістю самогубств у сус­пільстві. Комп'ютерні ігри, так звані «щутери», — з англійської «стріляти», ви­кликають агресію і звикання до жорстокості. Коли людина захоплюється такими іграми, в неї може стертися межа між грою та реальністю, тобто вона думає, що в житті можна також легко вмерти і знову стати живою, як герой гри чи фільму.

В Інтернеті є багато корисного, але комп'ютерну мережу, що доступна всім, теж використовують для подання негативної інформації та впливу на молодь.

Наприклад, існує сайт із так званою «музикою», що називається «Какофонія». Какофонія — звуки, які справляють враження безладного, хаотичного їх нагромадження. Какофонія зазвичай створю­ється в результаті випадкового поєднання звуків, наприклад, коли настроюється оркестр. Деякі представники сучасного зарубіжного музичного мистецтва свідомо використовують у своїх творах елементи какофонії. Какофонія в Інтернеті — це «музика кохання», «музика смерті» тощо.

Вона є психічною зброєю, що розрахована на підлітків, у яких ще нестійка психіка. Тому якщо ви слухали щось подібне, маєте знати, що така «музика» може вплинути на ваш настрій і спричинити суїцидальну поведінку.

Вправа «Історії з життя» (15 хв.)

Мета: закріпити знання учнів щодо мотивів суїцидальної поведінки.

Учні розподіляються на 4 групи: літо, осінь, зима, весна. Кожній групі пропонуються випадки з життя і завдання: з'ясувати мотив поведінки героя історії.

Історії

1. Хлопець, якого все життя опікували мама, бабуся та дідусь (батька в родині не було), після 9-го класу збирався вступати до технікуму.

Мати вирішила, що син уже дорослий, і розпо­віла про свій роман із колегою по роботі. Не усві­домлюючи реальної ситуації, хлопець пішов із життя.

Обговорення:

• Чому син так вчинив?

- Який мотив його поведінки? (Уявна втрата батьківської любові, страх стати непотрібним близькій людині.)

2. Дівчину «поставили на лічильник». Під по­грозами їй доводилося виносити з дому речі та гро­ші. Батькам вона про свою біду розповісти боялася бо за обман її карали. Опинившись, як їй здава­лося, в глухому куті, дівчина вирішила заподіяти собі смерть. (Страх перед покаранням. У дівчини не було підтримки батьків і товаришів.)

3. Учень 11-го класу повісився через те, що його однокласниця не хотіла з ним зустрічатися. (Нерозділене кохання.)

4.17-річна дівчинка покінчила життя самогуб­ством, бо два роки тому її коханий теж із власної волі пішов на той світ. (Втрата коханої людини.)

Обговорення:

- Чому значна кількість суїцидів відбувається у підлітковому віці?

(Підлітковий вік – період становлення осо­бистості, почуття часто загострені. Підлітки вважають, що їхні проблеми дуже серйозні.)

Висновки. Різні люди дивляться на одну й ту саму ситуацію по-різному: те, що один вважає дрібницею, для іншого — кінець світу.

Вправа «Як навчитися цінувати життя?» (17 хв.)

Мета: формувати ціннісну систему підлітків як регулятора їхніх вчинків.

Соціальний педагог. Щоб цінувати життя, варто знати дві основні речі:

• нам необхідно, щоб нас любили;

• нам слід добре ставитися до себе. Людська поведінка обумовлена двома основ­ними законами:

• наша поведінка залежить від того, як ми до себе ставимося;

• поведінка кожної людини має якусь мету, вчинки не відбуваються просто так.

Якщо керуватися цими важливими мірку­ваннями, уявляти собі їх реальний практичний зміст, то можна зрозуміти, чому люди хочуть піти з життя.

Щоб цінувати себе і власне життя, ми всі маємо любити себе. Потреба любити — це:

• потреба, щоб тебе любили;

• потреба любити когось;

• потреба бути частиною чогось.

Якщо ці три «потреби» реалізуються в нашому житті більшу частину часу, ми можемо долати проблеми, що постають перед нами.

Підліткам, котрих не люблять, які погано вчаться, які чужі вдома і в школі, дуже важко справлятися з неприємностями, вони почувають­ся одинокими, нікчемними. Знижується рівень самооцінки, через що такі молоді люди взагалі не можуть вирішити навіть незначні життєві проблеми.

Що важливо для людини в такому стані? Зви­чайно, друг.

Уяви, що ти нічому не радієш, тобі не хочеться жити, тому що «тебе ніхто не любить». Але раптом починаєш відчувати чиюсь ласку, турботу, і знову з'являється радість життя. Іноді чиєсь рукостис­кання, дружній погляд, посмішка дають відчути, що ти зайняв місце в серці хоча б однієї людини.