3 Інші нормативні акти в сфері оцінки майна

До основних інших нормативних актів в сфері оцінки майна можна віднести наступні:

• Методика оцінки майна, затверджена постановою КМУ від 10.12.2003 № 1891;

• Методика експертної грошової оцінки земельних ділянок, затверджена постановою КМУ від 11.10.2002 № 1531;

• Порядок проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, затверджений наказом Деравного комітету України по земельних ресурсах від 09.01.2003 № 2.

• Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена спільним наказом Мінюста України та ФДМ України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (в редакції приказа Мінюста України та ФДМ України від 24.07.2009 № 1335/5/1159).

Методика оцінки майна застосовується для проведення оцінки майна у таких випадках:

• приватизації (корпоратизації);

• створення підприємств (господарських товариств) на базі державного та комунального майна, а також майна господарських товариств з державною часткою, часткою комунального майна) у статутному капіталі та у разі відчуження такого майна у випадках, встановлених законодавством, крім випадків відчуження рухомого майна згідно із Законом України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" ( 1075-14 );

• визначення вартості внесків учасників (засновників) господарських товариств у разі, коли до статутних капіталів зазначених товариств вноситься державне (комунальне) майно, майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна) у статутному капіталі;

• визначення вартості цілісних майнових комплексів господарських товариств, до статутних капіталів яких вноситься державне (комунальне) майно;

• виділення або визначення часток майна у спільному майні, в якому є державна (комунальна) частка;

• застави державного та комунального майна, а також майна господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна) у статутному капіталі;

• повернення об'єктів приватизації у державну власність, у тому числі за рішенням суду;

• визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб'єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, у разі необхідності обґрунтування наявності або установлення фактів розкрадання, нестачі, знищення (псування) майна.

Відповідно до цієї Методики проводиться оцінка об'єктів у матеріальній формі (крім земельних ділянок), об'єктів у нематеріальній формі та цілісних майнових комплексів.

Тема №2 " Засади ціноутворення у будівництві "

План:

1 Система ціноутворення у будівництві.

2 Інвесторська кошторисна документація.

Зміст:

Система ціноутворення у будівництві

Система ціноутворення в будівництві містить у собі кошторисні нормативи, правила визначення вартості будівництва і складання інвесторської кошторисної документації.

Кошторисні нормативи - це узагальнена назва комплексу кошторисних норм, що об'єднуються в окремі збірники. Разом з правилами і положеннями, які містять в собі необхідні вимоги, вони служать для визначення вартості будівництва.

Кошторисні нормативи поділяються на такі види:

загальнодержавні будівельні кошторисні нормативи;

відомчі кошторисні нормативи;

кошторисні нормативи для окремих будов;

індивідуальні кошторисні норми.

Всі кошторисні нормативи за ступенем укрупнення поділяються на елементні та укрупнені.

До елементних кошторисних нормативів належать:

ресурсні елементні кошторисні норми на будівельні роботи (ДБН Д.2.2-99);

ресурсні елементні кошторисні норми на монтаж устаткування (ДБН Д.2.3-99);

ресурсні елементні кошторисні норми на ремонтно-будівельні роботи (ДБН Д.2.4-2000);

ресурсні елементні кошторисні норми на реставраційно-відновлювальні роботи (ДБН Д.2.5-2001);

ресурсні елементні кошторисні норми на пусконалагоджувальні роботи (ДБН Д.2.6-2000);

ресурсні кошторисні норми експлуатації будівельних машин і механізмів (ДБН Д.2.7-2000).

До укрупнених кошторисних нормативів належать укрупнені ресурсні кошторисні норми (УРКН):

на будівлі і споруди в цілому;

на частини будівель і споруд, конструкції та види робіт.

Кошторисної нормою називається сукупність ресурсів (трудовитрат, часу роботи будівельних машин і механізмів, витрат матеріалів, виробів і конструкцій), встановлена ​​на прийнятий вимірювач будівельних або монтажних робіт, а також конструкцій, виражена, як правило, в натуральних (фізичних) величинах або у відносній формі (у вигляді коефіцієнтів).

Склад і кількість ресурсів у кошторисних нормах повинні відповідати останнім досягненням в галузі технології та організації будівельного виробництва, сучасному рівню технічного оснащення будівельних і монтажних організацій, відбивати накопичений у будівництві досвід, а також прогресивні проектні рішення, матеріали, вироби і конструкції.

Головна функція кошторисних норм - визначення нормативної кількості ресурсів, необхідних для виконання відповідного виду робіт, як основи для наступного переходу до вартісних показників.

У кошторисних нормах враховано повний комплекс операцій, необхідних для виконання певного виду робіт у усереднених умовах.

Кошторисні норми призначені для:

визначення складу і кількості ресурсів при здійсненні будівництва;

визначення прямих витрат у вартості будівництва;

розрахунків за обсяги виконаних робіт;

розроблення укрупнених ресурсних показників по конструктивних елементах і видах робіт на функціональну одиницю виміру.

Кошторисні нормативи можуть також використовуватися при розробленні поточних одиничних розцінок, визначенні тривалості робіт, складання технологічної документації, встановленні норм списання матеріалів.

Система ціноутворення в будівництві базується на нормативно-розрахункових показниках і поточних цінах трудових та матеріально-технічних ресурсів.

Нормативними показниками є ресурсні елементні кошторисні норми. На підставі цих норм і поточних цін на трудові та матеріально-технічні ресурси визначаються прямі витрати у вартості будівництва.

Решта витрат, які враховуються у вартості будівництва, визначається не за нормами, а розрахунково.

До таких витрат належать:

загальновиробничі витрати;

кошти на зведення та розбирання титульних тимчасових будівель і споруд або пристосування й використання існуючих та побудованих будівель і споруд сталого типу;

додаткові витрати при виконанні будівельно-монтажних робіт у зимовий період;

додаткові витрати при виконанні будівельно-монтажних робіт у літній період на повітрі при температурі зовнішнього повітря більше +27 град. C;

інші витрати замовника і підрядних будівельно-монтажних організацій, пов'язані із здійсненням будівництва;

витрати на утримання служби замовника і авторський нагляд;

підготовка експлуатаційних кадрів;

проектні та вишукувальні роботи;

кошторисна прибуток;

кошти на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій;

кошти на покриття ризику всіх учасників будівництва;

кошти на покриття додаткових витрат, пов'язаних з інфляційними процесами.