- •Розділ X. Пам'ять Загальна характеристика пам'яті
- •Розділ XI. Мислення Загальне поняття про мислення
- •Розділ XII. Мова
- •Розділ xiіі. Уява Поняття про уявлення
- •Частина IV емоційно-вольова сфера особистості Розділ XIV. Почуття
- •Розділ XV. Воля
- •Запитання для повторення
- •Практичні завдання
- •Частина V
- •Розділ XV/. Темперамент
- •Розділ xvіі. Характер Загальне поняття про характер
- •Фізіологічні основи характеру
- •Типове і індивідуальне в характері
- •Риси характеру
- •Формування характеру в дітей і шляхи його виховання
- •Розділ xvііі. Здібності
- •Поняття про здібності
- •Здібності і діяльність
- •Природні передумови розвитку здібностей
- •Види і рівні здібностей
- •Здібності і особистість
- •Формування і розвиток здібностей у дітей
- •Розділ XIX. Психологічні особливості розвитку дитини Загальні закономірності розвитку
- •Розвиток дитини до вступу в школу
- •Психологічні особливості молодшого школяра
- •Методичні вказівки до виконання практичних завдань
- •Вимоги до психолого-педагогічного спостереження
- •Загальні дані про учня
- •Спрямованість особистості учня
- •Вольові риси учня
- •Емоційна забарвленість характер/
- •Особливості пізнавальної діяльності та розумового розвитку учня
- •Зразки щоденникових записів
- •Психолого-педагогічна характеристика
- •Характеристика учениці ііі класу Світлани б.
- •Характеристика учня Мишка д.
- •Завдання навчально-виховного характеру
- •Завдання типу експерименту
Фізіологічні основи характеру
І. П. Павлов зазначав, що звичний спосіб поведінки людини зумовлений не тільки властивостями її нервової системи, а й безліччю складних, стійких систем тимчасових зв'язків, які формуються в корі великих півкуль під впливом різних зовнішніх дій, виховання і утворюють своєрідний сплав з властивостями нервової системи. Таким чином, фізіологічною основою характеру є сплав рис типу вищої нервової діяльності й складних стійких систем тимчасових зв'язків, вироблених у результаті індивідуального життєвого досвіду.
У цьому сплаві системи тимчасових зв'язків відіграють важливу роль, тому що тип нервової системи не визначає ні характеру в цілому, ні окремих його рис. На базі будь-якого типу нервової системи можна сформувати усі суспільно цінні якості особистості. Але, по-перше, системи зв'язків формуються по-різному в представників різних типів нервової системи і, по-друге, ці системи зв'язків проявляються своєрідно залежно від типів. Наприклад, рішучість характеру можна виховати і в представника сильного, збудливого типу нервової системи, і в представника слабкого типу. Але виховуватиметься вона по-різному залежно від типу.
Типове і індивідуальне в характері
Із сказаного зрозуміло, що характер не успадковується і не є природженою властивістю особистості, а також не є постійною і незмінною властивістю. Характер формується і розвивається під впливом довколишнього середовища, життєвого досвіду людини, її виховання. Впливи ці мають, по-перше, суспільно-історичний характер (кожна людина живе в умовах певного суспільно-історичного ладу, певного соціального середовища й складається як особистість під їх впливом) і, по-друге, індивідуально-своєрідний характер (умови життя і діяльності кожної людини, її життєвий шлях своєрідні і неповторні). Тому характер кожної людини визначається як її суспільним буттям (і це головне), так і її індивідуальним буттям.
Наслідком цього є нескінченна різноманітність індивідуальних характерів. Проте в житті та діяльності людей, що живуть і розвиваються в однакових суспільних умовах, є багато спільного, тому і в їхньому характері будуть деякі спільні сторони та риси, що відображають загальні, типові обставини їхнього життя. Характер кожної людини становить єдність індивідуального й типового.
Кожна суспільно-історична епоха характеризується певним загальним укладом життя і суспільно-економічними відносинами, які впливають на світогляд людей, формуючи риси характеру, типові для даної епохи. В різні суспільно-історичні епохи типовими будуть різні риси характеру. Так, типові класичні риси характеру представників капіталістичної верхівки — егоїзм, енергія в переслідуванні корисливих інтересів, жадність, лицемірство, зажерливість, безсердечність.
Соціалістичні форми праці, соціалістичні виробничі відносини, які зв'язані з суспільною власністю на засоби виробництва й забезпечують справедливий розподіл матеріальних і духовних благ, політичну рівність і свободу громадян, а також широку участь усіх людей в управлінні справами суспільства, створюють необмежені можливості для формування кращих, комуністичних рис характеру. Комуністична партія Радянського Союзу надає особливо важливого значення вихованню трудящих у дусі високої ідейності й відданості комунізму, комуністичного ставлення до праці.
Формування нової людини відбувається в процесі активної участі в будівництві комунізму, під дією усієї виховної роботи партії, держави та громадських організацій. Комуністичне виховання відіграє вирішальну роль у процесі формування характеру радянської людини. Завдання комуністичного виховання полягає у формуванні таких рис особистості, які повинні відзначати радянську людину як активного й свідомого будівника комуністичного суспільства. В Програмі Комуністичної партії Радянського Союзу вказані ці риси — відданість справі комунізму, любов до соціалістичної Батьківщини та країн соціалізму; сумлінна праця на благо суспільства, висока свідомість громадського обов'язку, нетерпимість до порушень громадських інтересів; колективізм і товариська взаємодопомога; гуманні відносини та взаємна повага між людьми, чесність і правдивість, простота і скромність в громадському й особистому житті; непримиренність до несправедливості, дармоїдства, нечесності, кар'єризму, непримиренність до національної і расової ворожості; непримиренність до ворогів комунізму, справи миру й свободи народів; братерська солідарність з трудящими усіх країн, з усіма народами.
У кожної людини формуються і розвиваються в ході життя, діяльності й свої особисті, індивідуальні риси характеру. Вороги соціалізму твердять, що колективізм виключає індивідуальність, тому що особисте зливається з громадським, індивідуальні відмінності стираються, к отже, зникать і індивідуальні риси характеру. Насправді, тільки в соціалістичному суспільстві створені всі умови для розвитку індивідуальних рис характеру, для вільного розвитку кожної людини.
Індивідуальні риси характеру виражені насамперед у своєрідності типових рис характеру. Наприклад, такі риси характеру, як вірність дружбі й товаришуванню — типові риси радянських людей, але у кожної радянської людини ці риси характеру проявляються дуже своєрідно, індивідуально. В одного вірність дружбі й товаришуванню виражається у тому, що людина ставить великі вимоги до друга, сувора і вимоглива до нього, непримиренна до його недоліків; інший — чуйний, тактовний, дбайливий, уважний, ввічливий.
Індивідуальні риси характеру проявляються і в особливостях навчальної діяльності людини, і в особливостях трудової діяльності — у ставленні до своєї праці і праці інших, у вольових якостях — наполегливості, витримці, цілеспрямованості.
В результаті неправильної організації життя та діяльності, негативного впливу деяких людей, неправильного виховання іноді можуть формуватися і негативні індивідуальні риси характеру. Головним засобом перевиховання людини і перероблення її негативних рис характеру є громадський вплив і громадський осуд, праця в колективі і для колективу.
У педагогічній роботі вчитель завжди повинен враховувати індивідуальні прояви рис характеру учня, створювати умови для розвитку позитивних рис характеру й усунення негативних. Вивчення індивідуальних рис характеру й особливостей їх прояву в діяльності та поведінці дитини дає можливість визначити індивідуальний підхід до дитини й індивідуальну роботу з нею. Врахування індивідуальних особливостей дітей забезпечує найкращі шляхи досягнення виховних цілей. Розвиток типових і індивідуальних рис характеру школяра створює сприятливі умови для формування всебічно й гармонійно розвинутої особистості.
