Фізіологічні основи характеру

І. П. Павлов зазначав, що звичний спосіб поведінки людини зумовлений не тільки властивостями її нервової системи, а й безліччю складних, стійких систем тимчасових зв'язків, які фор­муються в корі великих півкуль під впливом різних зовнішніх дій, виховання і утворюють своєрідний сплав з властивостями нервової системи. Таким чином, фізіологічною основою характе­ру є сплав рис типу вищої нервової діяльності й складних стій­ких систем тимчасових зв'язків, вироблених у результаті індиві­дуального життєвого досвіду.

У цьому сплаві системи тимчасових зв'язків відіграють ва­жливу роль, тому що тип нервової системи не визначає ні харак­теру в цілому, ні окремих його рис. На базі будь-якого типу нерво­вої системи можна сформувати усі суспільно цінні якості особис­тості. Але, по-перше, системи зв'язків формуються по-різному в представників різних типів нервової системи і, по-друге, ці систе­ми зв'язків проявляються своєрідно залежно від типів. Напри­клад, рішучість характеру можна виховати і в представника силь­ного, збудливого типу нервової системи, і в представника слаб­кого типу. Але виховуватиметься вона по-різному залежно від типу.

Типове і індивідуальне в характері

Із сказаного зрозуміло, що характер не успадковується і не є природженою властивістю особистості, а також не є постійною і незмінною властивістю. Характер формується і розвивається під впливом довколишнього середовища, життєвого досвіду лю­дини, її виховання. Впливи ці мають, по-перше, суспільно-істо­ричний характер (кожна людина живе в умовах певного суспіль­но-історичного ладу, певного соціального середовища й склада­ється як особистість під їх впливом) і, по-друге, індивідуально-своєрідний характер (умови життя і діяльності кожної людини, її життєвий шлях своєрідні і неповторні). Тому характер кож­ної людини визначається як її суспільним буттям (і це головне), так і її індивідуальним буттям.

Наслідком цього є нескінченна різноманітність індивідуаль­них характерів. Проте в житті та діяльності людей, що живуть і розвиваються в однакових суспільних умовах, є багато спільно­го, тому і в їхньому характері будуть деякі спільні сторони та риси, що відображають загальні, типові обставини їхнього жит­тя. Характер кожної людини становить єдність індивідуального й типового.

Кожна суспільно-історична епоха характеризується певним загальним укладом життя і суспільно-економічними відносина­ми, які впливають на світогляд людей, формуючи риси характе­ру, типові для даної епохи. В різні суспільно-історичні епохи ти­повими будуть різні риси характеру. Так, типові класичні риси характеру представників капіталістичної верхівки — егоїзм, енергія в переслідуванні корисливих інтересів, жадність, лице­мірство, зажерливість, безсердечність.

Соціалістичні форми праці, соціалістичні виробничі відносини, які зв'язані з суспільною власністю на засоби виробництва й за­безпечують справедливий розподіл матеріальних і духовних благ, політичну рівність і свободу громадян, а також широку участь усіх людей в управлінні справами суспільства, створюють необ­межені можливості для формування кращих, комуністичних рис характеру. Комуністична партія Радянського Союзу надає особ­ливо важливого значення вихованню трудящих у дусі високої ідейності й відданості комунізму, комуністичного ставлення до праці.

Формування нової людини відбувається в процесі активної участі в будівництві комунізму, під дією усієї виховної роботи партії, держави та громадських організацій. Комуністичне вихо­вання відіграє вирішальну роль у процесі формування характеру радянської людини. Завдання комуністичного виховання полягає у формуванні таких рис особистості, які повинні відзначати ра­дянську людину як активного й свідомого будівника комуністич­ного суспільства. В Програмі Комуністичної партії Радянського Союзу вказані ці риси — відданість справі комунізму, любов до соціалістичної Батьківщини та країн соціалізму; сумлінна праця на благо суспільства, висока свідомість громадського обов'язку, нетерпимість до порушень громадських інтересів; колективізм і товариська взаємодопомога; гуманні відносини та взаємна повага між людьми, чесність і правдивість, простота і скромність в гро­мадському й особистому житті; непримиренність до несправед­ливості, дармоїдства, нечесності, кар'єризму, непримиренність до національної і расової ворожості; непримиренність до ворогів ко­мунізму, справи миру й свободи народів; братерська солідарність з трудящими усіх країн, з усіма народами.

У кожної людини формуються і розвиваються в ході життя, ді­яльності й свої особисті, індивідуальні риси характеру. Вороги соціалізму твердять, що колективізм виключає індивідуальність, тому що особисте зливається з громадським, індивідуальні від­мінності стираються, к отже, зникать і індивідуальні риси характеру. Насправді, тільки в соціалістичному суспільстві створені всі умови для розвитку індивідуальних рис характеру, для вільного розвитку кожної людини.

Індивідуальні риси характеру виражені насамперед у своє­рідності типових рис характеру. Наприклад, такі риси характе­ру, як вірність дружбі й товаришуванню — типові риси радянсь­ких людей, але у кожної радянської людини ці риси характеру проявляються дуже своєрідно, індивідуально. В одного вірність дружбі й товаришуванню виражається у тому, що людина ста­вить великі вимоги до друга, сувора і вимоглива до нього, непри­миренна до його недоліків; інший — чуйний, тактовний, дбайли­вий, уважний, ввічливий.

Індивідуальні риси характеру проявляються і в особливостях навчальної діяльності людини, і в особливостях трудової діяль­ності — у ставленні до своєї праці і праці інших, у вольових якостях — наполегливості, витримці, цілеспрямованості.

В результаті неправильної організації життя та діяльності, негативного впливу деяких людей, неправильного виховання іно­ді можуть формуватися і негативні індивідуальні риси характеру. Головним засобом перевиховання людини і перероблення її нега­тивних рис характеру є громадський вплив і громадський осуд, праця в колективі і для колективу.

У педагогічній роботі вчитель завжди повинен враховувати індивідуальні прояви рис характеру учня, створювати умови для розвитку позитивних рис характеру й усунення негативних. Ви­вчення індивідуальних рис характеру й особливостей їх прояву в діяльності та поведінці дитини дає можливість визначити індиві­дуальний підхід до дитини й індивідуальну роботу з нею. Враху­вання індивідуальних особливостей дітей забезпечує найкращі шляхи досягнення виховних цілей. Розвиток типових і індивіду­альних рис характеру школяра створює сприятливі умови для формування всебічно й гармонійно розвинутої особистості.