Характеристика учня Мишка д.

Мишко Д. (10 років) — холеричний темперамент. Дуже ру­хливий і непосидючий хлопчик. Іде урок. Учитель ставить запи­тання до одного учня. Мишко також думає, його руки і ноги не знаходять спокою, він зморщує лоба, потім зіскакує і тягне ру­ку. Він всіляко намагається звернути на себе увагу; якщо учи­тель цього не помічає, то хлопчик починає вигукувати:«Я! Я!»— і стукає кулаком по столу. Якщо той, хто відповідає, робить по­милку, то Мишко, не стримуючись, висловлює своє невдоволен­ня: він голосно зітхає або що-небудь вигукує, роблячи часом різ­кі зауваження. Не заспокоюється він і тоді, коли зайнятий ді­лом. Ось він виконує самостійну роботу, робить усе швидко, рвучко, одночасно з цим прихитряється підтримувати зв'язок з довколишніми, підглянути, що робить сусід, обернутися назад, штовхнути того, хто сидить попереду, дістати зауваження учи­теля.

Як уже зазначалося, учитель має справу з колективом школя­рів. Впливаючи на окремих учнів, учитель спирається на колек­тив. Тому для того, щоб успішно вести навчально-виховну ро­боту, учитель повинен добре знати особливості учнівського колективу в цілому. Майбутній учитель так само повинен трену­ватися в проведенні спостережень за колективом молодших шко­лярів. Можна запропонувати таку програму вивчення і характе­ристики класу.

Програма вивчення учнівського колективу (III клас)

1. Загальні відомості про клас. Кількість учнів (з вказівкою статі, національності та віку). Кіль-кість піонерів. Коли і за яких обставин склався класний колектив. Загальні відомості про успішність, відвідуваність, дисципліну.

2. Структура класного колективу. Ступінь організованості колективу. Чи згуртований клас, чи роз-різнений. Товариські від­носини в класі. Піонерська організація та її роль у житті класу. Чи є в класі гру-пи, спрямованість їх, та на якому грунті склали­ся. Наявність окремих учнів, що особливо впливають на колек­тив (позитивно чи негативно).

3. Спрямованість класного колективу. Чим живе клас, чи є спільна мета, спільна справа, спіль-ні прагнення, спільні колективні інтереси (гуртки, ігри, екскурсії) і як вони вплива­ють на навчання. Громадська думка в класі, її ідейний рівень, сила, дієвість. Вплив колективу на окремих учнів. Критика і са­мокритика в класі. Взаємини з іншими класами.

4. Навчальна і трудова робота класного колективу. Ставлен­ня до навчання та окремих навчальних предметів; у чому це проявляється. Ставлення до праці (в тому числі суспільно корис­ної). Почуття обов'язку та відповідальності за навчання. Ефек­тивність і якість навчання та праці. Взаємодопомога у навчаль­ній роботі та праці.

Під час ведення щоденникових записів і складання характе­ристики класу треба враховувати рекомендації, які було дано у зв'язку з вивченням окремих учнів.

Завдання навчально-виховного характеру

Серед практичних завдань бувають і завдання навчально-виховного характеру. Наприклад, завдання поспостерігати за школярем, який погано вчиться, чому він не виявляє здібностей, і накреслити педагогічні заходи подальшого виховання цього уч­ня. Результат потрібно подати у формі психолого-педагогічної характеристики приблизно такого типу.

Учениця Віра С. (9 років) часто з-за хвороби пропускала уро­ки. Пропуски в знаннях призводили до систематично поганих оцінок. В результаті дівчинка втратила віру в свої сили та мож­ливості. Важкі переживання на початку цього процесу змінилися повною байдужістю. Дівчинка занепала духом, втратила будь-який інтерес до навчання і тепер справляє враження інтелектуально-пасивної і навіть тупої. Вчителька віднесла її до розряду нездібних. Необхідно відновити у дівчинки віру в свої сили та можливості, без чого неможливо подолати її відставання. Пла­нуємо такі заходи: 1) подавати Вірі практичну допомогу, щоб ліквідувати пропуски в її знаннях; 2) уникати таких оцінок і ха­рактеристик, які можуть поглибити її невіру в свої сили; 3) си­стематично давати Вірі можливість пережити радість успіху, для чого: а) тимчасово не запитувати її з того матеріалу, де вона ще не встигла ліквідувати пропуски; б), відзначати і заохочувати найменші її успіхи у навчанні; в) періодично давати їй індиві­дуальні завдання, які добирати з таким розрахунком, аби учени­ця могла успішно їх виконати; 4) слід навчити Віру правильно організовувати власну навчальну працю (навчити вміння плану­вати; регулювати, контролювати свою роботу), зміцнити у неї звичку до трудового зусилля; 5) спробувати змінити ставлення учнівського колективу до неї в бік доброзичливого подання допо­моги; 6) враховуючи, що Віра належить до слабкого типу нерво­вої системи, рахуватися з особливостями цього типу: можливістю зривів, з чіткістю звичок, з утрудненням в утворенні нових форм поведінки.