Здібності і особистість

Успішне здійснення тієї чи іншої діяльності навіть при наяв­ності здібностей залежить від певного поєднання якостей осо­бистості. Лише самі здібності, що не поєднуються з певною спрямованістю особистості, її емоційно-вольовими властивостя­ми, не можуть привести до високих досягнень.

Насамперед здібності, як правило, тісно пов'язані з актив­ним позитивним ставленням до відповідної діяльності, інтере­сом до неї, схильністю займатися нею, що переходить на високо­му рівні розвитку в пристрасне захоплення, в життєву потребу в цьому виді діяльності. Найчастіше людина й прагне займати­ся тією діяльністю, до якої в неї вже сформувалися певні здіб­ності. За сильною, дійовою і стійкою схильністю людини до за­нять певною діяльністю часто можна судити й про наявність у неї здібностей до цієї діяльності.

Інтереси та схильності до певної діяльності розвиваються звичайно у поєднанні з розвитком здібностей до неї.

Наприклад, інтерес та схильність учня до математики спону­кають його посилено займатися цим предметом, що, в свою чер­гу, розвиває математичні здібності. Математичні здібності, роз­виваючись, забезпечують певні досягнення, успіхи в галузі мате­матики, що викликає в учня радісне почуття задоволення. Це почуття зумовлює ще глибший інтерес до предмета, схильність ще більше займатися улюбленим предметом.

Для успіху в діяльності, крім наявності здібностей, інтересів та схильностей, потрібний ряд рис характеру, насамперед пра­цьовитість, організованість, зосередженість, цілеспрямованість, наполегливість. Від наявності цих якостей навіть видатні здіб­ності не приведуть до рівних, надійних, значних досягнень. У школі нерідко трапляються учні, які добре встигають, не­зважаючи на лінощі, неорганізованість. Проте в житті вони часто не виправдовують сподівань, і саме тому, що не звикли серйозно й організовано працювати, наполегливо долати пере­шкоди.

Розвинуті здібності повинні поєднуватися з високою ідейніс­тю, принциповістю. Людина може повною мірою розвинути свої здібності, мобілізувати велику енергію і силу для досягнення ре­зультату, поки вона працює не заради особистої слави та виго­ди, а заради блага свого народу, всього людства.

Дуже важливі такі якості особистості, як скромність, само­критичність, вимогливість до себе. Впевненість у своїй винятко­вості, що живиться надмірними похвалами й захватом, часто згубна для здібностей, тому що в цьому випадку формуються зарозумілість, самозахоплення і самозамилування, зневага до довколишніх. Людина припиняє працювати над собою, трудно­щі викликають у неї дражливість і розчарування, а все це галь­мує розвиток здібностей.

Формування і розвиток здібностей у дітей

Як зазначалося, здібності формуються, розвиваються в жит­ті, в діяльності, в процесі навчання і виховання.

Основне завдання радянської системи виховання — всебічний розвиток здібностей у дітей. Однобокий і вузький розвиток ди­тини, коли вона проявляє яскраві здібності в якій-небудь одній галузі при глибокій байдужості до всього іншого, неправильний. Звичайно, інтерес, пов'язаний із здібностями, повинен домінува­ти, але при цьому вчитель прагне до всебічного, гармонійного розвитку особистості дитини, підвищення її загальної культури й розширення світогляду. Тільки такий розвиток забезпечує справжній розквіт здібностей.

Кожна нормальна й здорова у психічному відношенні дити­на має здібності, необхідні для успішного навчання в школі, інакше кажучи, кожний здатний дістати середню освіту, оволо­діти навчальним матеріалом у межах шкільних програм. Іноді учень може здаватися нездатним до того чи іншого навчального предмета.

Це відбувається через відсутність у школяра деяких знань, умінь і навичок, прогалин у знаннях, тих чи інших проявів тем­пераменту.

Найчастіше про здібності до навчання вчитель судить за швидкістю засвоєння навчального матеріалу. Тому флегматич­них учнів, що повільно засвоюють навчальний матеріал, іноді безпідставно відносять до числа нездібних учнів. Проте серед школярів, які повільно засвоюють навчальний матеріал, є бага­то здібних.

Крім загальних здібностей до навчання, кожна людина опти­мально придатна і до якої-небудь діяльності, або, як кажуть, має спеціальні здібності. В радянській психології давно вста­новлено, що кожна людина до чого-небудь здатна, бездарних лю­дей немає. Треба лише допомогти людині знайти себе, показати її можливості. Тут велика роль учителя початкової школи. Це він, вдумливий і чуйний наставник, формує здібності й таланти учнів і вміло скеровує їхній розвиток.

Психологи й педагоги показали великі можливості розвитку спеціальних здібностей учнів у початкових класах, зокрема мож­ливості навчання зображальної грамоти та прийомів творчого малювання. До IV класу учня можна навчити основних правил грамотного зображення й вільного вираження своїх думок у творчому малюнку. В галузі музики та співу всіх членів початко­вих класів можна навчити співу та основ нотної грамоти. Радян­ські психологи та педагоги показали великі можливості розвитку математичних здібностей у молодших школярів — учні початко­вих класів успішно опановують елементи алгебри, які раніше вважалися доступними лише учням V і VI класів.

Здібності формуються і розвиваються в тій діяльності, в якій вони знаходять собі застосування. Бездіяльна дитина, бай­дужа до будь-якої праці, звичайно й не виявляє здібностей. От­же, навчання і виховання в школі, що організовує діяльність ді­тей, відіграє дуже важливу роль у розвитку їхніх здібностей. Однак не всяка діяльність, в яку включають дитину, автоматич­но формує й розвиває здібності в неї. Для того щоб діяльність позитивно впливала на розвиток здібностей, вона повинна задо­вольняти деякі умови.

По-перше, діяльність повинна викликати в дитини сильні й стійкі позитивні емоції, задоволення, прагнення з власної ініціа­тиви, без примусу займатися нею.

Жива зацікавленість, бажання виконати роботу якомога кра­ще, не формальне, не байдуже ставлення до неї — необхідні умо­ви того, щоб діяльність справляла позитивний вплив на розви­ток здібностей.

Оскільки здібності можуть принести плоди лише в тому ви­падку, коли вони поєднуються з глибоким інтересом і стійкою схильністю до відповідної діяльності, вчитель повинен активно розвивати інтереси дітей, прагнучи до того, щоб ці інтереси не мали поверхового характеру, а були серйозними, глибокими, стійкими і дійовими.

Звичайно, далеко не завжди здібний, наприклад, до матема­тики або музики школяр самостійно виявляє інтерес до неї. Бу­вають випадки, коли внаслідок тих чи інших обставин (невдала методика навчання, погане знайомство з предметом, коли й за­цікавитися немає чим, несприятливі життєві обставини, проти­дія батьків та ін.) школяр мало цікавиться відповідним пред­метом, проявляє навіть байдужість до нього. Проте якщо дитину справді зацікавити діяльністю, то дуже швидко (і часто не­сподівано для довколишніх) ці інтереси та схильності цілком захоплюють школяра, набувають характеру пристрасного захо­плення.

По-друге, діяльність дитини повинна мати по можливості творчий, а не тільки репродуктивний характер. Наприклад, для розвитку літературних здібностей корисні постійні й систематич­ні вправи у написанні нарисів, оповідань та віршів з їх наступ­ним детальним розбором, спеціальні екскурсії в природу із спря­муванням на спостережливість та естетичне сприймання дій­сності, з наступним яскравим і виразним описом баченого іі по­чутого.

Для розвитку здібностей треба всіляко розвивати самостійне творче мислення учнів, починаючи з його елементарних форм та проявів.

Відомо, що активна, самостійна робота думки починаєть­ся лише тоді, коли перед людиною постає проблема, питання. Тому вчителі повинні прагнути так проводити заняття, щоб пе­ред дітьми частіше виникали хоч би нескладні питання, і спонукати дітей до спроб самостійно відповідати на ці пи­тання.

По-третє, важливо організувати діяльність дитини так, щоб вона ставила собі мету, яка завжди трохи перевищує її наявні можливості, вже досягнутий нею рівень виконання діяльності. Особливо потребують дедалі складніших і різноманітних зав­дань діти, в яких уже визначились здібності.

Чим вищий рівень тієї чи іншої здібності в учня (зокрема, мо­лодшого школяра), тим більшої уваги і турботи він потребує. Йому треба рекомендувати відповідну науково-популярну лі­тературу, ознайомлювати із спеціальними прийомами та спосо­бами виконання цікавої для нього діяльності.

Здібних учнів початкових класів для одержання кваліфіко­ваної допомоги та керівництва доцільно прикріплювати до вчителів-предметників.

Розвиткові здібностей дітей сприяють різноманітні форми позакласної і позашкільної, зокрема гурткової, роботи — матема­тичні, технічні, біологічні, літературні, музичні, художні, драма­тичні гуртки, до яких слід залучати й молодших школярів. У ба­гатьох школах створено куточки живої природи, обладнані спеціальні приміщення, де діти у вільний час займаються моде­люванням, столярними та слюсарними дрібними роботами, пра­цюють з наборами «конструкторів» і т. д. Важливо розвивати схильність до ручної праці, яка властива усім молодшим шко­лярам.

На заняттях з праці у початкових класах діти виготовляють нескладні вироби з дерева, картону, паперу, пластиліну, виявляю­чи неабияку кмітливість, винахідливість, творчість. На цих за­няттях у дітей розвивається вміння організувати й планувати свою діяльність, складаються навички самоконтролю, проявля­ється вміння виявити помилки та недоліки в роботі й знайти спо­соби їх подолання.

Виховуючи здібності дітей, треба розвивати в них любов до праці й наполегливість у подоланні труднощів, без яких найспри­ятливіші задатки та здібності не дадуть результату. В дитини, яка зовсім не пожвавлюється під час роботи, не зазнає стану за­доволення від праці, не напружує зусиль, неможливі ні прояв, ні розвиток тих чи інших здібностей. Слід пам'ятати, що навіть великі здібності не звільняють дітей від необхідності настійно працювати, наполегливо долати труднощі. Іноді школяр, що має добрі здібності, опускає руки при невдачах або зривах, втрачає віру в свої сили, стає байдужим до раніше улюблених занять. У таких випадках учитель повинен підбадьорити дитину, допо­могти їй взяти себе в руки й подолати труднощі, допомогти пе­режити радість перемоги над труднощами, озброїтися досвідом подолання труднощів.

Виховання в учнів І—II класів працьовитості починається з виховання в них звички активно працювати на кожному уроці. Адже багато учнів не працюють з повним навантаженням на уро­ці, сподіваючись, що вони зуміють вивчити або виконати завдан­ня вдома. Деякі вчителі не стежать за тим, щоб усі учні були ак­тивні на уроці.

Прагнучи розвинути здібності дітей, треба виховувати в них такі риси особистості, як колективізм, вимогливість до себе, вміння критично поставитися до себе. Важливо у цьому зв'язку формувати в дітей правильні ставлення до своїх здібностей, успі­хів та досягнень, виховувати в них правильну самооцінку. Ніяким чином не можна прямо або побічно навіювати дитині дум­ку про її винятковість, про перевагу перед іншими, не слід над­мірно захоплюватися здібностями дітей, захвалювати їх, проти­ставляти іншим дітям. Треба підказувати здібній дитині, що вона зовсім не виняткова людина, що інші діти теж мають здіб­ності і якщо вона перевершує товаришів в одному, то вони пе­ревершують її багато в чому іншому.

Необхідно, щоб здібна дитина добре зрозуміла, що її здіб­ності не дають їй права ставити себе в якесь особливе станови­ще щодо довколишніх, ставити до них високі вимоги. Навпаки, до неї, здібної дитини, ставляться підвищені вимоги саме тому, що вона більш здібна, ніж інші.

У спільній роботі нашої школи та сім'ї створюються найсприятливіші умови для всебічного розвитку творчих сил і здібнос­тей дітей.

Запитання для повторення

1. Дайте визначення здібностей і поясніть його. 2. Назвіть загальні умови формування і розвитку здібностей. 3. Що таке задатки і яка їх роль у розвитку здібностей? 4. Яка роль інтере­сів та здібностей? 5. Який взаємозв'язок формування особисто­сті і формування здібностей? 6. Покажіть, у чому полягає зв'я­зок розвитку здібностей з працездатністю і працьовитістю людини. У чому полягають умови формування здібностей у мо­лодших школярів?

Практичні завдання

1. Поспостерігайте в школі за учнем, якого вчителі вважають нездібним або малоздібним до навчан-ня. З'ясуйте, чому він не проявляє здібностей. Накресліть педагогічні заходи для даль­шого виховання цього учня.

2. Складіть характеристику учня, що проявляє яскраві здіб­ності до якої-небудь діяльності (марема-тики, музики, малюван­ня та ін.). Подумайте, як допомогти дальшому розвитку його здібностей.