Природні передумови розвитку здібностей

Яка роль у розвитку здібностей природного, біологічного фактора?

Більшість буржуазних учених стоїть на позиції визнання природженої, спадкової, біологічної природи здібностей людини. Вони вважають, що й вид здібностей, і їх рівень визначені від народження. Категорично відкидаючи цю неправильну точку зо­ру, справді наукова психологія визнає певну роль природних, бі­ологічних факторів як природних передумов розвитку здібнос­тей. Такі природні передумови розвитку здібностей називаються задатками.

Задатки — деякі природжені анатомо-фізіологічні особли­вості мозку, нервової системи, аналізаторів. Задатки є природ­ними передумовами здібностей і впливають на процес їх форму­вання і розвитку. За всіх інших рівних умов наявність задатків вельми сприяє формуванню здібностей, полегшує їх розвиток.

До задатків належать деякі природжені особливості зорового й слухового аналізаторів. Як задатки виступають типологічні властивості зорового й слухового аналізаторів. Як задатки ви­ступають типологічні властивості нервової системи, від яких за­лежать особливості утворення тимчасових нервових зв'язків, швидкість їх утворення, їх міцність, легкість утворення диференціювання, сила зосередженої уваги, витривалість нервової систе­ми, розумова працездатність. Як задатки слід розглядати також рівень розвитку і співвідношення першої і другої сигнальних систем. Залежно від особливостей співвідношення між сигнальни­ми системами І. П. Павлов розрізняв три спеціально людські типи вищої нервової діяльності: художній тип — з відносним пе­реважанням першої сигнальної системи; мислительний тип — з відносним переважанням другої сигнальної системи; середній тип — з відносною врівноваженістю сигнальних систем.

Для людей художнього типу характерна яскравість безпосе­редніх вражень, образність сприйнять і пам'яті, багатство і жва­вість уяви, емоційність. Люди мислительного типу схильні до ана­лізу і систематизації, до узагальненого, абстрактного мислення. При наявності сприятливих задатків здібності в дитини, на­приклад, музичні, літературні, художньо-зображувальні, мате­матичні, можуть формуватися дуже рано й розвиватися дуже швидко (як це й було в композитора Моцарта, художника К. Брюллова. Це створює іноді ілюзію природженості здібно­стей.

Слід пам'ятати, що задатки не містять у собі здібностей і не гарантують їх розвитку. Жодна людина, якими б задатками во­на не володіла, не може стати видатним музикантом, художни­ком, математиком, поетом, не займаючись багато й наполегливо відповідною діяльністю. В житті багато прикладів, коли люди з вельми сприятливими задатками так і не змогли реалізувати сво­їх можливостей і залишились посередніми виконавцями якраз у тій діяльності, в якій вони могли б добитися великих успіхів, як­що б інакше склалося їхнє життя. І навпаки, навіть при відсут­ності добрих задатків працьовита і наполеглива людина з силь­ними й стійкими інтересами й схильностями до якої-небудь ді­яльності може добитись в ній певних успіхів.

Не можна вважати, що кожній здібності відповідає свій пев­ний задаток. Задатки багатозначні. Це значить, що на основі од­ного і того самого задатка можуть виробитися різні здібності. Наприклад, на основі такого задатку, як швидкість, точність і міцність утворення диференціювань у сфері рухів, можуть, за­лежно від умов життя і діяльності, виробитися і здатність до плавних і координованих рухів тіла гімнаста, і здібність до тонких і точних рухів руки хірурга, і здібність до швидких і пластичних рухів пальців скрипаля. На основі художнього типу можуть скластися здібності і актора, і письменника, і художни­ка, і музиканта. На основі мислительного типу — здібності і мате­матика, і лінгвіста, і філософа.

Що ж до розвитку здібностей, то відсутність ранніх досяг­нень не можна розглядати як свідчення відсутності сприятливих задатків. Наприклад, такі великі таланти, як фізик І. Ньютон, математик М. М. Лузін, біологи Л. Пастер і К. Лінней, письмен­ники В. Скотт, М. В. Гоголь і В. Я- Шишков, проявили себе у від­носно пізньому віці.