Здібності і діяльність

Здібності виявляються тільки в процесі відповідної діяльнос­ті. Не спостерігаючи людину в діяльності, не можна судити про наявність або відсутність у неї здібностей. Не можна говорити про здібності до музики, якщо дитина не займалась хоча б еле­ментарними формами музичної діяльності, якщо її ще не вчили музики. Тільки в процесі цього навчання з'ясовується, які її здіб­ності, швидко й легко чи повільно й з трудом формувати­меться в неї почуття ритму, слухові уявлення, музична пам'ять.

Здібності не тільки проявляються, а й розвиваються у від­повідній діяльності. Людина не народжується здібною до тієї чи іншої діяльності, її здібності формуються, складаються, розвива­ються в правильно організованій діяльності. Поза спеціальною діяльністю не може бути розвитку здібностей.

У діяльності, спрямованій на задоволення потреб, історично створювались і розвивались здібності людей. У ході історичного розвитку людського суспільства виникали нові потреби, люди створювали нові галузі діяльності, тим самим стимулюючи роз­виток нових здібностей. Наприклад, у наш час виникла потреба в освоєнні космічного простору, виник зовсім новий вид діяль­ності людини — діяльність космонавта. Створилась потреба в формуванні спеціальних здібностей до космічних польотів, і та­кі здібності розвиваються в кандидатів у космонавти.

Слід підкреслити тісний і нерозривний зв'язок здібностей, з одного боку, і знань, умінь, навичок — з іншого. З одного боку, здібності залежать від знань, умінь, навичок — у процесі набування знань, умінь, навичок розвиваються здібності, їх формування і розвиток не можливі поза процесом ово­лодіння відповідними знаннями, уміннями та навичками. З ін­шого боку, знання, вміння та навички залежать від здібностей — процес набування знань, умінь та навичок залежить по­ряд з іншими умовами (наприклад, якості навчання) і від інди­відуальних психологічних особливостей учня. Здібності дають змогу швидше, легше, міцніше й глибше оволодіти відповідними знаннями, вміннями та навичками. Наприклад, у процесі набу­вання математичних знань, умінь і навичок, з одного боку, роз­виваються такі здібності, як математична пам'ять, здібність до геометричних просторових уявлень, здібність до логічного ми­слення тощо. З другого боку, за наявності доброї математичної пам'яті, здібностей до логічного мислення засвоєння математи­ки, оволодіння знаннями, вміннями та навичками в цій галузі відбувається набагато легше, швидше й успішніше.

Однак ототожнювання здібностей і знань, умінь та навичок було б грубою помилкою. Недостатнє знання чи невміння не мо­жна вважати за відсутність здібностей. Серйозної помилки припу­ститься той учитель, який поспішно й поверхово зробить висно­вок про відсутність здібностей в учня на тій підставі, що дитина мало знає, має прогалини у знаннях, не має необхідних знань та вмінь. Але брати до уваги здібності учня, його можливості при оцінюванні знань, умінь та навичок цілком допустимо. Одні й ті самі результати навчальної діяльності можуть викликати неза­доволення досвідченого вчителя («Ти працюєш недостатньо, від тебе можна сподіватися більшого») і похвалу в іншому ви­падку («Результати твої значно кращі, ніж раніше. Певних успі­хів ти вже добився»).