93. Сгпашор турбіни потужністю 90 тис. КВт, виготовлений на Харківському турбогенераторному заводі. 1931 р.

У 1934 р. почав діяти найбільший у Європі Харківський турбогене­раторний завод, розрахований на річний випуск турбогенераторів загальною потужністю 1,5 млн. кВт. У 1936 р. стала давати продукцію перша черга Київського заводу верстатів-автоматів, кошторисна вар­тість якого перевищила 35 млн. крб.

У реконструкцію харківського заводу “Серп і молот” за роки пер­шої п ятирічки було вкладено 16,2 млн. крб. Завод спеціалізувався на виробництві складних молотарок у розмірах, що забезпечували иотреби сільського господарства всього СРСР.

Київський завод “Ленкузня”, реконструкція якого обійшлася до 1936 р. в 14 млн. крб., став одним із найбільших в СРСР підприємств річкового суднобудування, головною базою постачання пароплавів і барж для Великого Дніпра.

Сумський завод ім.М.Фрунзе, на реконструкцію якого було витра­чено 26,5 млн. крб, і завод ‘ більшовик” у Києві, що був модернізова­ний за 24,9 млн. крб., спеціалізувалися на виготовленні багатьох машин та агрегатів для хімічного машинобудування в обсягах, які задовольня­ли потреби багатьох союзних республік.

На базі розширення діючих заводів в Україні було створено заліз­ничне вагонобудування. Воно зосередилося на Дніпродзержинському заводі ім.газети “Правда”, що раніше існував як вагонний цех мета-

94. Пароплав " Куйбишев", побудований на Київському суднобудівному заводі "Ленінська кутя". 1935 р.

лургійного заводу, та на Крюківському вагонобудівному заводі. Ос­танній спеціалізувався на випуску платформ і великотонажних вагонів, устаткованих автозчепленням і автоматичним гальмом. До 1936 р. в реконструкцію Крюківського заводу було вкладено 18,5 млн. крб.

Реконструкція запорізького заводу “Комунар” перетворила його в найбільше у світі підприємство з виробництва зернових комбайнів. У 1932 р. завод випустив 5953 комбайни, в 1937 — 17 845.

Завдяки реконструкції Луганські залізничні майстерні стали найбільшим заводом вугільного машинобудування, який поряд із докорінно реконструйованим у 1935 р. Горлівським заводом гірничого устаткування відіграв винятково велику роль у технічній реконструкції кам’яновугільного Донбасу та інших вугледобувних басейнів СРСР.

У металургію пішла чверть капіталовкладень, які були в розпоряд­женні промисловості. Майже половину цих коштів поглинуло будівниц­тво трьох нових заводів повного циклу (чавун-сталь-прокат).

План першої п’ятирічки передбачав побудову двох заводів — у За­поріжжі й Кривому Розі — потужністю по 650 тис. т чавуну й відпо­відної кількості подальших продуктів переділу. Однак дефіцит металу змусив планові органи істотно переглянути українську металургійну програму. Потужність Криворіжсталі було збільшено до 1,7 млн. т чавуну, а Запоріжсталі — до 2 млн. т. Одночасно було ухвалено рішен-

95. Домна "Комсомолка ' Криворізького металургійною заводу напере,ицпі пуску. 1914 р.

т будувати першу чергу нового металургійного заводу потужністю 2,2 млн. т чавуну в Маріуполі. Вважалося, що в перспективі потуж­ність Азовсталі досягне 4 млн. т чавуну. Продуктивність найбільшого в світі заводу 1 ері біля Чикаго дорівнювала 3 млн. т чавуну.

Кошторисна вартість Запоріжсталі — найбільшої в Україні новобу­дови за роки довоєнних п’ятирічок — дорівнювала 933 млн. крб. До 1 січня 1936 р. в будівництво було вкладено 369 мли. крб. Відпо­відно вартість усіх об’єктів Криворіжсталі дорівнювала за кошторисом 818 мли. крб., а освоєно в будівництві було 252 млн. крб. Азовсталь коштувала за планом 469 млн. крб, до 1936 р. з них було освоєно 292 млн. крб. Для порівняння зазначимо, що на двох найбільших в СРСР об’єктах капітального будівництва — Магнітогорському й Куз- нецькому металургійних заводах — до початку 1936 р. було освоєно відповідно 1 млрд. 129 млн. і 839 млн. крб. Починаючи з 1937 р., темпи капітального будівництва в українській металургії істотно впали. Це пов’язувалося з перерозподілом капіталовкладень (територіаль­ним — на користь Урало-Кузбасу, галузевим — па користь воєнних заводів) і з погіршенням економічного становища країни (наслідки Великого терору).

За йод інструментальних сталей, який спочатку перебудов у складі Запоріжсталі, а згодом виокремився в самостійне підприємство — Дніпроспецсталь, став до ладу в жовтні 1932 р., тобто, водночас із пер­шою чергою Дніпрогесу. З його побудовою в Україні виникла електро­металургія як галузь металургійної промисловості. У 1933 р. став до ладу Запорізький завод феросплавів, який також входив до промвузла на базі електроенергії Дніпрогесу. Перший чавун Азовсталі було одер­жано в серпні 1933, Запоріжсталі — в листопаді 1933 р., Криворіж- сталі — в серпні 1934.

Серед діючих металургійних підприємств України найглибшої реконструкції зазнав Макіївський завод. По суті, на його території бу­ло побудовано цілком нове сучасне підприємство. До 1 січня 1936 р. витрати на реконструкцію досягли 295 млн. крб. За розмірами ос­воєних у промисловості капіталовкладень Макіївський завод зайняв в і СРСР шосте місце, після Магнітобуду, Кузнецькбуду, Запоріжсталі, | Уралвагонбуду та Уралмашу. Виплавка чавуну в Макіївці зросла з І 221 тис. т у 1928/29 р. до 1 млн. 315 тис. т у 1936.

На Дніпровському металургійному заводі в Дніпродзержинську — > одному з найстаріших в Україні (першу домну було задуто 1889 р.) — ; також провадилося велике капітальне будівництво. До 1936 р. було ос- I воєно 240 млн. крб. капіталовкладень (тринадцяте місце серед невоєн- і них промислових будов Радянського Союзу). Завод збільшив виплав- І ку чавуну з 514 тис. т у 1928/29 р. до 1 млн. 146 тис. т у 1936.

■' Великий приріст потужностей було одержано в трубопрокатному

виробництві. У 1930 р. до ладу діючих став Харцизький трубопрокат­ний завод. Через рік у Нікополі розпочалося будівництво заводу з виробництва труб проектною потужністю 410 тис. т за рік. Для порів­няння скажемо, що продуктивність найбільших американських заводів не перевищувала 350 тис. т. Нікопольський південнотрубний завод став до ладу в 1935 р. Істотно розширилися потужності старих трубопрокатних заводів у Дніпропетровську — ім.В.Леніна та ім.К.Лібкнехта. На заводі ім.К.Лібкнехта до 1936 р. було освоєно 160 млн. крб. капіталовкладень. У підсумку цей завод став одним І із найбільших у цій підгалузі металургійної промисловості Радянського | Союзу.

І В другій п’ятирічці СРСР вийшов на друге місце в світі з вироб-

I ництва продукції чорної металургії (після СшА). В УРСР за 1928- I 1937 рр. виплавка чавуну збільшилася з 2 млн. 361 до 9 млн. 216 тис. З т, тобто, в 3.9 раза, сталі — з 2 млн. 409 до 8 млн. 738 тис. т, тобто, | в 3,6 раза, виробництво прокату — з 1 млн. 995 до 6 млн. 468 тис. т, І тобто, в 3,2 раза.