74. Посів иаитнш по парах у к'шоїш "Ьі.Іьшшшк" сс.Іа Мала Псрсщспшіа Перещепиш ькоіо раіюии ті Хиркініиіші. 19)') р.

МГС. За другу п’ятирічку кількість МТС збільшилася в Україні з 592 до 958, а число обслуговуваних ними колгоспів — з 12,2 до 26,7 тис. Питома вага колгоспів, обслуговуваних МТС, зросла з 48,2 до 97,3%. Середнє навантаження на кожну МТС за кількістю госпо­дарств (27-28) і посівною площею (22-23 тис. га) залишалося стабі­льним.

У першій п’ятирічці оплата послуг МТС здійснювалася колгоспами за твердими розцінками по кожному виду робіт. У січні 1933 р. була встановлена натуроплата у відсотках від урожаю. Цим виробнича діяль­ність М ГС була ноставлепа в залежність від її кінцевого результату.

Застосування машин не тільки полегшувало працю в громадському господарстві, а й створювало можливості для впроваджування агротех­ніки. У 1932 р. зернові культурні в Україні не прополювалися, в 1933 во­ни обрюблялися на площі 5,8 млн. га, в 1934 — на площі 11,8 млн. га. Посіви озимини по парах у 1932 р. не провадилися (за винятком окре­мих господарств), у 1933 вони становили 17,4% озимого клину, в 1936 — 33,6%. Ярові посіви були забезпечені зяблевою оранкою на 19% у 1933 р. Й на 85% - у 1937.

Навесні 1934 р>. агроном О.Куршосенко організував в артілі ім.Г.Петровського Кременчуцького району хату-лабораторію. П.Пос- 75. Пан'ишои рекордів на Дніпропетровській міжрайонній сі.іьськоюсполирськіії пиинаіщі. 1916 р.

тишев наказав партійним організаціям поширити цей досвід і залучив до створення хат-лабораторій установи Всесоюзної академії сільсько­господарських наук. До кініш п’ятирічки в Україні вже налічувалося 35 тис. хат-лабораторій, в яких колгоспники оволодівали основами агрономічної науки.

У 1934 р. була утворена Всеукраїнська комісія з присудження гра­мот колгоспам і радгоспам за краще господарювання, яка працювала під керівництвом Г.Петровського. Вона зайнялася організацією район­них та міжрайонних виставок сільськогосподарської продукції. Пере­можці виставок одержували право брити участь у Всесоюзній сільсько­господарській виставці в Москві.

Поява матеріальної зацікавленості позначилася на продуктивності праці в громадському господарстві. Своїми досягненнями прославили­ся бригадир С.таробешівської М ІС на Донеччині П.Ангеліна й ланко­ва колгоспу ім. Комінтерну в с.Старосілля на Черкащині М.Демченко. Поширення досвіду передовиків давало істотний економічний резуль­тат. Наприклад, у 1935 р. в Україні працювало 274 колгоспи з уро­жайністю цукрових буряків понад 220 центнерів з га, тобто. 2,7% загальної кількості цукробурякових колгоспів, а в 1937 — 2709 госпо­дарств (23%).

16. Ьрши.Іир жіноча) іприкпюриої бри/али 11.Аи?с,ііна ниступас на Нагоненому з'ї.Иі ко.Иосшшків-у.Іирників. Москво, .Іннпиії 191і) р

77. Ірпкіпорштки бриниш 11 .Ани'.ііно) на Всссчю^нііі парам передовиків сільською юашлсірчипа. Москва. 1935 р.

До кінця 1934 р. кризу колгоспного ладу було подолано. Свідчен­ням цього стало скасування карткової системи розподілу продовольчих товарів серед міського населення й ліквідація нолітвідділів МТС. За­ходи щодо організаційно-господарського зміцнення колгоспів дозволи­ли селянам уперше після 1929 р. відчути, що громадське господарство здатне забезпечити їм мінімально необхідний життєвий рівень.

Другий Всесоюзний з’їзд колгоспників-ударників, що відбувся в Москві в лютому 1935 р„ затвердив новий Зразковий статут сільсько­господарської артілі. У ньому скасовувалися обмеження на прийом до колгоспу. Раніше траплялися випадки, коли від одноосібника перед вступом вимагали купити коня або внести до колгоспної каси його вартість грішми.

У статуті проголошувалося, що оброблювана земля закріплюється за колгоспами навічно. Однак це положення виявилося декларативним. Акти на користування землею, які в урочистій обстановці вручалися кожному колгоспові (першою цієї честі удостоїлась артіль “Паризька комуна’ Славутського району Вінницької області 15 вересня 1935 р.), не становили перешкоди для відбирання державою будь-якої кількості землі будь-якої миті на промислові чи оборонні потреби.