33. Організація та методика фізкультурно-оздоровчої роботи в системі позадержавної(приватної) освіти та виховання

Перехід суспільства на новий рівень спіралі суспільно-політичного устрою створив припущення для формування навчально-виховних закладів, які за своєю будовою та формою існування відрізняються від державних. До них відносяться:

• приватні дитячі садки та студії (організовані за місцем проживання);

• гімназії та ліцеї (з ліцензованим правом навчання та економічного існування);

• вищі навчальні заклади, які отримали акредитоване право на підготовку спеціалістів;

• спортивні школи та дитячі будинки, які знаходяться на забезпеченні комерційних структур та інших установ;

Відмінною особливістю діяльності вище обговорених організацій є:

• самостійна організація, планування та реалізація планів навчально-виховного процесу;

• економічне існування за рахунок внесення плати за навчання та виховання, спонсорства різних організацій, фінансових надходжень муніципалітетів. А також можуть бути призначені в деяких випадках державні дотації;

- підвищення вимог зі сторони адміністрації закладу, установ або осіб, які вносять виплату до навчально-педагогічного процесу та викладачам (ті хто сплачує гроші, потребують якості навчання та виховання).

Майже в кожній такій структурі працюють спеціалісти сфери ФК і С. Робота їх не відрізняється від роботи в державних навчальних закладах. Спеціаліст, який проводить навчання, повинен систематично працювати над удосконаленням у навчально-виховній роботі з ФК та С.

Вимоги, не тільки провести урок або заняття, але добитись того, щоб заплановані завдання зміг виконувати кожний, хто займається.

Велику увагу повинні приділяти індивідуальній роботі з тими, хто навчається. Необхідно на кожного (дитину, підлітка, студента) мати обліково-перспективну карту, де повинні бути відображені та заноситися систематично наступні дані:

• антропометричні виміри;

• функціональні показники;

• рівень розвитку фізичних якостей;

• характер і якість виконання домашнього завдання;

• участь у спеціалізованому виді спорту; дані медичного свідоцтва;

• цікавість, яка виявляється до видів рухливої діяльності; участь у різних змаганнях та ін.

Якщо, є ті, хто навчається за станом здоров'я, вони відносяться до спеціальної медичної групи, для них індивідуально розробляється комплекс фізичних вправ (ЛФК), проводяться заняття по коригуючій гімнастиці і т.д.

Крім того, спеціаліст, який має великий педагогічний досвід, гарну професійну підготовку та творче мислення, може запрошуватись на інідуальні заняття, в якості сімейного викладача - вихователя з ФК. Вимоги до цього виду діяльності ще вищі. Окрім практичної сторони роботи, спеціаліст повинен володіти знаннями в галузі реабілітації, організації здорового способу життя, гігієни харчування, а також володіти психолого-педагогічним тактом.

34.Організація спортивно-масової роботи в колективах фізичної культури на виробництві

Багато випускників університетів, інститутів фізичної культури які обирають професію організатора і методиста з фізичної культури на виробництві в сучасних умовах за рівнем професійної підготовки не відповідають соціальному замовленню.

Крім того, визначається, що формальний підхід до своєї діяльності таких організаторів дискредитував фізичне виховання у сфері виробництва. Навіть у найкращих колективах фізичної культури чисельність тих, хто систематично займаються ФВ і С (після статистичних досліджень), установлена така, що на кожну тисячу робітників у середньому 236 чоловік займаються фізичними вправами. Однак звіти, подані методистами й організаторами, документально засвідчують дані 470-500 осіб. Така "видимість діяльності" не сподобалась багатьом керівникам виробничих колективів, підприємств, і тепер у багатьох організаціях при профкомах ці посади ліквідовані. Тому вважалося, що цю роботу можна організувати на громадських засадах. Проте з'ясувалося, що, заощадивши кошти на зарплатні організатора ФВ і С, підприємство втрачало тисячі. Ніхто не бажав займатися цією діяльністю на громадських засадах, псувалися спортивні споруди (майданчики, нестандартне обладнання, кімнати реабілітації, тренажерні приміщення), знешкоджено та зламано спортивний інвентар, безгосподарність на всіх спортивних базах.

Проаналізувавши ситуацію, уряд України ухвалив рішення: на державних підприємствах та установах ужити заходів з активізації процесу залучення працівників до засобів фізичного виховання і спорту, що також відображено в Законі "Про фізичну культуру і спорт", прийнятому у 1993 році.

Однак попит підприємств ті організацій на фахівців ФВ і С зараз зовсім інший. Сучасний керівник, який піклується про здоров'я своїх працівників і зацікавлений в економічному розвитку підприємства, навряд чи буде платити кошти за формальну посаду організатора ФВ іС. Йому потрібен активний помічник, який, використовуючи свої організаторські здібності, науково-методичні знання, зможе згуртувати колектив, зробити економічно вигідним упровадження послуг фізичної культури на спортивній базі підприємства, піднести емоційний настрій колективу за допомогою проведення спортивних заходів.

Робота організатора СМР на виробництві багато цим відрізняється від роботи тренера чи вчителя з ФК. Ця робота і її особливості заключаються в тому, щоб привити людині думку про необхідність занять ФВ,загартувапнь та іншим видам оздоровчого спрямування систематично, що само по собі приводить до підвищення ефективності виробництва,якості роботи, росту продуктивності праці, зниженню захворювань та травматизму.

Основні задачі організатора:

• створити умови для проведення СМР на підприємстві, робітничих гуртожитках, заміських базах, зонах відпочинку(будівництво простих спортивних майданчиків,закупівля спортивного інвентаря та спортивної форми і ін.);

• організувати роботу груп, секцій різного оздоровчого та спортивного спрямування;

• проведення різноманітних заходів (змагань, спартакіад серед працівників, спортивних свят) та участь в різних заходах, що проводяться у місті чи районі;

Отже робота організатора зводиться до трьох основних видів діяльності:

• організаційної;

• агітаційно-пропогандитської;

• методичної;

Організаторська діяльність.

Для успішного виконання своїх обов’язків та завдань організатору необхідно створити громадський актив та Раду КФК підприємства в кількості 12-15чол.На засіданні Ради вибирається голова КФК та розподіляються обов’язки серед членів ради. РКФК працює за планом затвердженим керівництвом.План Ради складається з таких розділів:

• фізкультурно-оздоровчої роботи;

• фізкультурно-спортивної роботи;

• агітаційно- пропогандистської роботи;

• фінансово-господарчої роботи;

РКФК 1 раз на місяць проводить засідання де обговорюються питання виконання плану роботи КФК та ставляться нові плани та завдання.

Інформаційно-пропогандистська діяльність.

До цього блоку діяльності входить донести працівникам підприємства роль та необхідність систематичних занять фізичними вправами, як під час роботи(виробнича гімнастика, фізкульт. хвилинки ) так і після роботи (заняття в групах,секціях, самостійно).

Форми пропаганди можуть бути :

• усна форма ( в формі доповіді на загальних зборах працівників,в формі бесіди на тему про здоровий спосіб життя);

• друкована форма (організовується постачання спортивних газет,журналів, спеціальної літератури випуск листівок та стінгазет на спортивну тему т. д.)

• наочна форма (стенди, фотовиставки,плакати,перегляд спортивних фільмів, передач)

• показова форма (проведення змагань,спартакіад, спортивних свят, показових виступів майстрів спорт,проведення “Днів здоровя” та ін.).

Методична діяльність

Кожний організатор СМР на підприємстві виконує методичну роботу наступного змісту:

• розробляє практичні рекомендації по ФКіС;

• розробляє комплекси ФВ для виробничої гімнастики;

• проводить семінарські заняття згромадськими інструкторами;

• розробляє плани розвиткуФКіС на підприємстві;

• розробляє методики проведення занять в групах, секціях дає вказівки і рекомендації до проведення самостійних занять.