Придбані форми поводження. Навчання і його способи.

Придбаним поводженням називаються всі форми поводження, які формуються як результат індивідуального досвіду живого організму. В основі його лежить научение.

Навчання – це заснований на індивідуальному досвіді процес, що приводить до пристосувальних змін у поводженні особини. Фізіологічні основи навчання вивчені недостатньо.

1. Габітуація, або звикання, – процес, у результаті якого втрачаються вже наявні реакції. Тварини звикають не реагувати на стимули, з якими часто зіштовхуються, але які не мають для них особливого значення. Габітуація вигідна тим, що завдяки ним підсилюються реакції тварини на нові стимули, бо до старих тварина вже встигла звикнути. 2. Умовні рефлекси.

2.. Метод проб і помилок повністю розкривається в його назві. Якісь спонтанні дії тварини іноді випадково «винагороджуються»; Методом проб і помилок молоді ссавці й птахи вдосконалюють мисливські навички.

Ці способи навчання є варіантами асоціативного навчання (нагорода або покарання.

3. Латентне навчання звичайно не супроводжується підкріпленням у явній формі. Більше того, у процесі такого научения можна не побачити й самого поводження. Наприклад, недавно нагодоване тварина може ніяк не показувати, що воно тільки що довідалося про нове джерело їжі, поки, проголодавшись, знову не прийде годуватися. Латентне (сховане) научение лежить в основі інсайту.

4. Інсайт (від англ. insight – інтуїція, розуміння) – раптове рішення щодо складного завдання після деяких випадкових, хаотичних спроб досягти бажаного результату. Він складається в залученні минулого досвіду для рішення нового завдання.

5. Карбування, або імпринтинг (від англ. imprint – друкувати), – формування в ранньому періоді розвитку особини стійкої вибірковості до зовнішніх стимулів. Завдяки карбуванню ми пам'ятаємо своїх батьків, опановуємо мовою.

До придбаних форм поводження належать:

- умовні рефлекси;

- динамічний стереотип;

- розумова діяльність.

2. Механізм утворення умовних рефлексів.

Одним з основних елементарних актів вищої нервової діяльності є умовний рефлекс. Біологічне значення умовних рефлексів полягає в різкому розширенні числа сигнальних, значимих для організму подразників, що забезпечує незрівнянно більше високий рівень адаптивного (пристосувального) поводження.

 Умовно-рефлекторний механізм лежить в основі формування будь-якого придбаної навички, в основі процесу навчання. Структурно-функціональною базою умовного рефлексу служать кора й підкіркові утворення мозку.

Умовні рефлекси – індивідуально придбані системні пристосувальні реакції тварин і людини, що виникають на основі утворення тимчасового зв'язку між умовним подразником і безумовно-рефлекторним актом. Умовні рефлекси властиві в різному ступені всією твариною, що володіє ЦНС. Термін «умовний рефлекс» був запропонований И. П. Павловим в 1903 р. Умовні рефлекси строго індивідуальні й непостійні. Дуги придбаних рефлексів замикаються в корі півкуль великого мозку й носять тимчасовий характер.