- •Створення вчення про внд. Поняття вроджених і набутих форм поводження.
- •Роль и. М. Сєченова й и. П. Павлова в створенні навчання про внд.Самостійно
- •Поняття вроджених і придбаних форм поводження.
- •Безумовні рефлекси, їхня характеристика й класифікація
- •Придбані форми поводження. Навчання і його способи.
- •2. Механізм утворення умовних рефлексів.
- •Механізм утворення умовного рефлексу.
- •3. Види умовних рефлексів. Відмінності безумовних рефлексів від умовних. Загальні ознаки й класифікація умовних рефлексів.
Тема№5. ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ.
Створення навчання про ВНД. Поняття врождених і набутих форм поводження.
Механізм утворення умовних рефлексів.
Методи вивчення умовних рефлексів. Стадії утворення умовних рефлексів. Види умовних рефлексів. Відмінності безумовних рефлексів від умовних.
Створення навчання про ВНД. Поняття врождених і набутих форм поводження.
Створення вчення про внд. Поняття вроджених і набутих форм поводження.
Кора великого мозку й найближчі до неї підкіркові структури є вищим відділом ЦНС людини й тварин. Основна функція цього відділу - здійснення складних поведінкових реакцій організму (поводження), складових вищої нервової діяльності.
Вища нервова діяльність – це діяльність вищих відділів ЦНС, що забезпечує найбільше пристосування тварин і людини до навколишнього середовища.
В основі ВНД лежать умовні й складні безумовні рефлекси. У процесі еволюції в поводженні починають домінувати умовні рефлекси. На відміну від діяльності кори й найближчих підкіркових вузлів робота інших відділів нервової системи зветься нижчої нервової діяльності й здійснюється за принципом не умовних, а безумовних рефлексів.
Завдяки вищій нервовій діяльності забезпечуються нормальна взаємодія організму й зовнішнього миру. Завдяки нижчій нервовій діяльності здійснюється регуляція роботи внутрішніх органів і забезпечується існування організму як єдиного цілого.
Роль и. М. Сєченова й и. П. Павлова в створенні навчання про внд.Самостійно
Рефлекси головного мозку включають три ланки. Перша, початкова, ланка – це збудження в органах почуттів, викликуване зовнішніми впливами. Друга, центральна, ланка – процеси збудження й гальмування, що протікають у мозку. На їхній основі виникають психічні явища (відчуття, подання, почуття й т.д.). Третя, кінцева, ланка - руху й дії людини, тобто його поводження. Всі ці ланки взаємозалежні й обумовлені.
Поняття вроджених і придбаних форм поводження.
Майже все необхідне для своєї життєдіяльності організм одержує із зовнішнього середовища. Складний комплекс пристосувальних рухових актів, спрямованих на задоволення наявної в організму потреби й проявляються в цілеспрямованій діяльності, називається поводженням. Поводження являє собою сукупність фізіологічних і психічних процесів.
Поводження буває уроджене й придбане.
Уродженим поводженням називаються такі форми поводження, які генетично запрограмовані й котрі практично неможливо змінити.
Придбаними називають всі форми поводження, які формуються як результат індивідуального досвіду живого організму.
Перевага вродженого поведінкового акту, наприклад відсмикування руки від вогню, полягає в тім, що він реалізується дуже швидко й завжди безпомилково. Це істотно знижує ймовірність фатальних помилок, які могло б допустити тварина, якби йому доводилося вчитися уникати вогню або затаюватися, коли поблизу перебуває хижак.
Вроджене поводження рятує від необхідності затрачати час й енергію на навчання. У здійсненні вроджених форм поводження задіяні нижчі відділи нервової системи.
Придбані форми поводження мають свої переваги. Вони можуть згодом модифікуватися при зміні умов навколишнього середовища.
Уроджені форми поводження розвивалися й удосконалювалися протягом багатьох поколінь шляхом природного добору, сприяють виживанню виду. До вроджених форм поводження ставляться безумовні рефлекси й інстинкти.
Безумовні рефлекси, їхня характеристика й класифікація
Безумовні рефлекси (видові рефлекси) – відносно постійні, стереотипні, уроджені, генетично закріплені реакції організму на внутрішні й зовнішні подразники (стимули), здійснювані при участі центральної нервової системи (ЦНС).
Наприклад, виділення слини при влученні їжі в рот, відсмикування руки при уколі пальця й ін. Для їх здійснення організм має готові рефлекторні дуги. Безумовні рефлекси здійснюються спинальними або черепно-мозковими рефлекторними дугами. Їхні центри розташовані в спинному мозку й у стовбурній частині головного мозку. Для їхнього здійснення необов'язкова участь кори півкуль великого мозку. У механізмі безумовних рефлексів існує зворотному зв'язку - інформації про результати й ступінь успішності зробленої дії.
Завдяки безумовним рефлексам зберігається цілісність організму, підтримується сталість внутрішнього середовища й відбувається розмноження. Безумовні рефлекси лежать в основі всіх поведінкових реакцій тварин і людини.
(Н. А. Рожанский) виділив 24 безумовних рефлексу й розділив їх на наступні шість груп:
– рефлекси загальної активності;
– обмінні рефлекси;
– рефлекси міжвидових відносин;
– рефлекси продовження виду й розмноження;
– екологічні рефлекси (дослідницький, міграційний й ін.);
– неповедінкові рефлекси (болючий, терморегуляторний й ін.).
И. П. Павлов розрізняв безумовні рефлекси на:
– харчові (ковтання, ссання й т.п.);
– полові («турнірні бої», ерекція, эякуляция й т.п.);
– захисні (кашель, чихание, миготіння й т.п.);
– орієнтовні (настораживание, вслухання, поворот голови до джерела звуку й т.п.) і ін.
Інстинкт (від лат. instinctus – спонукання) – це складна вроджена форма поводження, що виникає у відповідь на певні зміни навколишнього середовища, що має велике значення для виживання організму.
Прикладами інстинктів у тварин є будівля птахами гнізд, греблі бобрами й ін.
У тільки що народженої дитини легені ще не діють. Коли зв'язок з материнським організмом переривається, у крові немовляти починає накопичуватися вуглекислий газ. Він впливає на дихальний центр довгастого мозку й викликає інстинктивний вдих. Дитина починає дихати самостійно.
Інстинктивне поводження генетично запрограмоване, і його практично не можна змінити.
