3) Перевищення

4) умовна рівнева поверхня

127. Геодезичні роботи, в результаті яких визначаються перевищення, називаються:

1) контурним зніманням

2) кадастровим зніманням

3) нівелюванням +

4) орієнтуванням

128. У результаті нівелювання визначається:

1) перевищення між точками місцевості +

2) магнітний азимут між точками місцевості

3) дирекційні кути між точками місцевості

4) прямокутні координати точок місцевості

129. Барометричне нівелювання виконується:

1) похилим променем

2) горизонтальним променем

3) за принципом використання залежності атмосферного тиску від висоти точки +

4) за принципом використання властивості вільної поверхні рідини у сполучених сосудах

130. Горизонтальний промінь у просторі можна побудувати:

1) нівеліром +

2) оптичним центриром

3) світлодалекоміром

4) екером

131. Якщо під час нівелювання з середини відлік по задній рейці, встановленій в точці А дорівнює (а=1250), а в точці В (передня рейка ) дорівнює (b=1350), то перевищення точки В над точкою А дорівнює:

1) – 100 мм +

2) 100 мм

3) 10 мм

4) – 10 мм

132. Якщо під час нівелювання з середини відлік по задній рейці, встановлено в точці А дорівнює (а=2205), а в точці В (передня рейка ) дорівнює (b=1205), то перевищення точки В над точкою А дорівнює:

1) 1000 мм +

2) – 1000 мм

3) 100 мм

4) – 100 мм

133. Якщо під час нівелювання вперед визначено висоту приладу в точці А (і=1410) та відлік по рейці в точці В (b=1200), то перевищення точки В над точкою А дорівнює:

1) – 210 мм

2) 210 мм +

3) – 21 мм

4) 21 мм

134. Якщо під час нівелювання вперед визначено висоту приладу в точці А (і=1250) та відлік по рейці в точці В (b=1850), то перевищення точки В над точкою А дорівнює:

1) 600 мм

2) – 600 мм +

3) – 60 мм

4) 60 мм

135. Якщо висота точки А дорівнює Ha=150 м і відомо перевищення точки В над точкою А (h =–25м), то висота точки В дорівнюватиме:

1) 125 м +

2) 175 м

3) 200 м

4) 100 м

136. Якщо висота точки А дорівнює Ha=200 м і відомо перевищення точки В над точкою А (h =25м), то висота точки В дорівнюватиме:

1) 175 м

2) 225 м +

3) 250 м

4) 275 м

137. Горизонт приладу (гп) – це:

1) перевищення однієї точки над іншою

2) висота точки, над якою стоїть теодоліт

3) висота візирного променя нівеліра відносно основної рівневої поверхні +

4) висота візирного променя відносно поверхні Землі

138. Якщо висота точки А H_А=100,000 м, а відлік по рейці в точці А дорівнює а=1250, то горизонт приладу (ГП) складає:

1) ГП = 98,750 м

2) ГП = 112,500 м

3) ГП = 100,125 м

4) ГП = 101,250 м +

139. За точністю нівеліри поділяють на групи:

1) високоточні, точні, технічні +

2) з компенсатором

3) з лімбом

4) з циліндричним рівнем

140. З наведених нівелірів до високоточних відноситься:

1) Н-3

2) Н-3К

3) Н-10

4) Н-05 +

141. З наведених нівелірів до точних відноситься:

1) Н-3 +

2) Н-10К

3) Н-10КЛ

4) Н-05

142. З наведених нівелірів до технічних відноситься:

1) Н-10 +

2) Н-05

3) Н-3

4) Н-3К

143. Автоматично приводиться промінь візування в горизонтальне положення у нівелірів:

1) високоточних

2) точних

3) з компенсатором +

4) технічної точності

144. Середня квадратична похибка вимірювання перевищення на 1 км подвійного ходу у нівеліра Н-3 складає:

1) 0,5 мм

2) 3 мм +

3) 5 мм

4) 5 см

145. Середня квадратична похибка вимірювання перевищення на 1 км подвійного ходу у нівеліра Н-10 складає:

1) 0,5 мм

2) 3 мм

3) 3 см

4) 10 мм +

146. Чітке зображення сітки ниток зорової трубі нівеліра отримують обертанням:

1) елеваційного гвинта

2) окулярного кільця +

3) навідного гвинта

4) підіймальних гвинтів

147. Попереднє горизонтування нівеліра у разі приведення його в робоче положення виконуються за допомогою:

1) циліндричного рівня та елеваційного гвинта

2) круглого рівня та підіймальних гвинтів +

3) циліндричного рівня та навідного гвинта

4) циліндричного рівня та закріпного гвинта

148. Два коротких штриха (верхній та нижній) сітки ниток нівеліра Н-3 служать для:

1) вимірювання горизонтальних кутів

2) вимірювання вертикальних кутів

3) вимірювання відстаней по рейці +

4) визначення перевищення

149. Під час технічного нівелювання відлік на рейці беруть за:

1) верхнім штрихом

2) середнім штрихом +

3) нижнім штрихом

4) всіма трьома штрихами

150. Відлік на рейці під час технічного нівелювання беруть з точністю до:

1) 1 см

2) 5 мм

3) 3 мм

4) 1 мм +

151. Нівелірну рейку РН-10 можна використовувати для:

1) нівелювання І класу

2) нівелювання ІІ класу

3) нівелювання ІІІ і ІV класів

4) технічного нівелювання +

152. Різниця відліків за червоною та чорною шкалами (п’ятка) рейки є величина:

1) постійна і дорівнює нулю

2) постійна і дорівнює числу 100

3) постійна і дорівнює числу, з якого починається відлік поділок на червоній шкалі рейки +

4) постійна і дорівнює числу, яким закінчується відлік поділок на чорній шкалі рейки

153. Під час перевірки круглого рівня нівеліра бульбашка рівня після повороту на 180° не має зміщуватися більш ніж на:

1) 0,2 величини поділки шкали рівня

2) 0,3 величини поділки шкали рівня

3) 0,4 величини поділки шкали рівня

4) 0,5 величини поділки шкали рівня +

154. Головна умова нівеліра з циліндричним рівнем – це:

1) візирна вісь зорової труби нівеліра має бути паралельна до осі циліндричного рівня +

2) вісь круглого рівня має бути паралельна до осі обертання нівеліра

3) горизонтальний штрих сітки має бути перпендикулярним до осі обертання

4) вертикальний штрих сітки має бути перпендикулярним до осі обертання

155. Під час перевірки сітки ниток нівеліра умовою є:

1) горизонтальний штрих сітки має бути перпендикулярним до осі обертання нівеліра +

2) візирний промінь має бути горизонтальним

3) вісь круглого рівня має бути паралельна до осі обертання нівеліра

4) візирна вісь зорової труби нівеліра має бути паралельна до осі циліндричного рівня

156. Допустима нев’язка у ході тригонометричного нівелювання з n сторін, довжина якого L, визначається за формулою:

₁₎

₂₎

_{3) +}

₄₎

157. Визначення на площині дирекційного кута і довжини лінії за координатами її кінцевих точок – це:

1) пряма геодезична задача

2) зворотна (обернена) геодезична задача +

3) теодолітний хід

4) геодезична засічка

158. Визначення координат кінцевої точки лінії за координатами початкової точки, дирекційного кута та довжини лінії між точками – це:

1) пряма геодезична задача +

2) зворотна геодезична задача

3) теодолітний хід

4) геодезична засічка

159. За якою формулою обчислюються румб лінії А–В під час розв’язання оберненої геодезичної задачі, де – координати початкової (А) та кінцевої (В) точок лінії:

1) ₊

2)

3)

4)

160. За якою формулою обчислюється довжина лінії А-В під час розв’язання оберненої геодезичної задачі може обчислюватись за формулою, де - координати початкової (А) та кінцевої (В) точок лінії:

₁₎

₂₎

₃₎

₄₎

₊

161. Теодолітні ходи можуть бути:

1) замкненими, розімкненими, висячими +

2) мензульними

3) нівелірними

4) тахеометричними.

162. Теодолітні ходи відносять до:

1) планової розрядної геодезичної мережі згущення

2) знімальної геодезичної мережі +

3) планової державної геодезичної мережі

4) висотної державної геодезичної мережі

163. Під час прокладання теодолітних ходів на місцевості вимірюють:

1) довжини ліній, горизонтальні кути та вертикальні кути +

2) горизонтальні та вертикальні кути

3) горизонтальні кути та перевищення

4) довжини ліній та вертикальні кути

164. Теоретична сума виміряних кутів у замкнутому теодолітному ході дорівнює:

1) різниці між дирекційними кутами кінцевої і початкової ліній ходу

2) нулю

3) сумі виміряних кутів

4) 180°(n – 2) , де n – кількість кутів у ході +

165. Теоретична сума приростів координат у замкнутому теодолітному ході дорівнює:

1) 180°(n – 2) , де n – кількість кутів в ході

2) нулю +

3) сумі виміряних перевищень

4) сумі виміряних довжин ліній

166. Практична сума виміряних кутів у теодолітному ході дорівнює:

1) різниці між дирекційними кутами кінцевої і початкової ліній ходу

2) нулю

3) арифметичній сумі виміряних кутів +

4) 180°(n – 2), де n – кількість кутів в ході

167. Практична сума приростів координат у теодолітному ході дорівнює:

1) різниці між вирахуваними приростами координат та різницею координат кінцевого та початкового вихідних пунктів

2) нулю

3) сумі вирахуваних приростів координат +

4) різниці координат кінцевого та початкового вихідних пунктів

168. Прирости координат у теодолітному ході визначають за:

1) дирекційними кутами та горизонтальними прокладаннями +

2) виміряними кутами

3) румбами напрямків та виміряними кутами

4) координатами вихідних пунктів та дирекційними кутами

169. Нев’язка виміряних кутів у теодолітному ході дорівнює:

1) різниці між виміряними кутами (практичною сумою) та її теоретичним значенням +

2) нулю

3) сумі виміряних кутів

4) різниці координат кінцевого та початкового вихідних пунктів.

170. Нев’язка за приростами координат у замкнутому теодолітному ході дорівнює:

1) різниці координат кінцевого та початкового вихідних пунктів

2) нулю

3) сумі вирахуваних приростів координат за осями координат +

4) різниці між вирахуваними приростами координат та різницею координат кінцевого та початкового вихідних пунктів

171. Координати пунктів теодолітних ходів визначають як:

1) координата попереднього пункту плюс дирекційний кут лінії

2) координата попереднього пункту плюс виправлений приріст координат +

3) координата попереднього пункту плюс поправка по приростах координат

4) різниця координат кінцевого та початкового вихідних пунктів

172. Дирекційні кути в замкнутому теодолітному ході визначають за:

1) вихідним дирекційним кутом та виміряними кутами ходу

2) вихідним дирекційним кутом та виправленими кутами ходу +

3) румбами напрямків та виміряними кутами ходу

4) координатами вихідних пунктів та виміряними кутами ходу

173. Теоретична сума приростів координат у розімкнутому теодолітному ході дорівнює:

1) різниці кінцевого та початкового дирекційних кутів

2) нулю

3) сумі виміряних перевищень

4) різниці координат кінцевого та початкового вихідних пунктів. +

174. Практична сума виміряних кутів у розімкнутому теодолітному ході дорівнює:

1) різниці кінцевого та початкового дирекційних кутів

2) нулю

3) сумі виміряних кутів +

4) різниці координат кінцевого та початкового вихідних пунктів

175. Практична сума приростів координат у розімкнутому теодолітному ході дорівнює:

1) різниці кінцевої та початкової координат вихідних пунктів

2) нулю

3) сумі вирахуваних приростів координат по осям координат +

4) різниці координат кінцевого та початкового вихідних пунктів

176. Нев’язка виміряних кутів у розімкнутому теодолітному ході дорівнює:

1) різниці між сумою виміряних кутів (практичною сумою) і їх теоретичною сумою +

2) нулю

3) сумі виміряних кутів

4) різниці координат кінцевого та початкового вихідних пунктів

177. Нев’язка по приростах координат у розімкнутому теодолітному ході дорівнює:

1) різниці координат кінцевого та початкового вихідних пунктів

2) нулю

3) сумі вирахуваних приростів координат

4) різниці між вирахуваними приростами координат та різницею координат кінцевого та початкового вихідних пунктів +

178. Дирекційні кути в розімкнутому теодолітному ході визначають за:

1) вихідним дирекційним кутом та виміряними кутами ходу

2) вихідним дирекційним кутом та виправленими кутами ходу +

3) румбами напрямків та виміряними кутами ходу

4) координатами вихідних пунктів та виміряними кутами ходу

179. Під час камерального опрацювання результатів теодолітного знімання отримують:

1) координати точок ходу +

2) довжини ліній

3) горизонтальні кути