18 Філософія історії як спосіб осмислення історичного

— вивчення підстав варіативного підходу до історії,

що дасть змогу бачити історію не лише в ретроспективі,

а й у перспективі, забезпечуючи її затребуваність для

осмислення ймовірного майбутнього.

Соціальне значення історії полягає в тому, що вона

покликана розширювати поле соціальної пам’яті й

редагувати історичну свідомість суспільства. Якщо

соціальна пам’ять забезпечує можливість інтерпретації

сьогодення через минуле, то історична свідомість орієнтована

на формування психологічної установки на ставлення

до сьогодення через призму минулого, забезпечуючи

акт ідентифікації людей або, навпаки, закладаючи

підстави «масової патології ідентичності». Тому

результати всіх досліджень історичного як рівня буття

повинні проходити перевірку на достовірність. Тільки

достовірне історичне дає змогу виробляти відчуття ідентичності

й адекватно оцінювати напрям розвитку суспільства

на даний час.

Історична свідомість була властива суспільству завжди.

Сумніви викликає ступінь достовірності історичного

як джерела формування історичної свідомості.

Історична свідомість істориків-дослідників, ймовірно,

сформувалася тільки у XIX ст. завдяки зусиллям

мислителів епохи Просвітництва і праці німецького

філософа Йоганна-Готфріда Гердера (1744—1803), який

обґрунтував і сформулював принцип історицизму, що

орієнтує на сприйняття самоцінності будь-якої епохи

як унікального творіння людського розуму, людської

культури, яке історикові-дослідникові не потрібно ні

поліпшувати, ні погіршувати. Він повинен зрозуміти і

сприйняти будь-яку епоху, будь-яке історичне поле.

Історицизм — філософська доктрина, згідно з якою знання про

людську діяльність має переважно історичний характер, а неісто-

ричного розуміння природи людини і суспільства не існує.

У зв’язку з цим необхідне філософське пояснення

історичного знання, яке є квінтесенцією всього знання

про справи людини. Принцип історицизму осмислював

російський філософ Олексій Лосєв (1893—1988), який

наполягав, що жодну логічну ідею, жодну художню

форму, жодну наукову теорему неможливо зрозуміти

поза історією.

До пояснення історичного як особливого рівня буття

у світі історицизм першим застосував професор БерІсторичне

як особливий вид буття у світі 19

лінського університету Леопольд фон Раннє (1795—

1886). Він прагнув показати, як усе відбувалося насправді,

реконструюючи середовище і менталітет людей минулого.

Історик має ставити себе на місце людей минулого,

дивитися на світ їхніми очима й оцінювати його

через їхню шкалу цінностей, щоб відповісти правильно

на питання, чому вони поводилися так, а не інакше.

Історична свідомість дослідника (історика) опирається

на такі принципи:

— встановлення відмінностей між сьогоденням і

минулим. Історичне відрізняється від сучасного буття у

світі, що стосується насамперед ціннісних орієнтирів як

стрижня певного світогляду;

— відтворення контексту історичної події з огляду

на те, що предмет дослідження не можна «виривати» із

загального. Наприклад, для дослідника сімейна історія

— це не стільки генеалогія сім’ї, скільки місце її в

конкретному суспільстві;

— розуміння історії як процесу в межах взаємозв’

язку, взаємодії і взаємообумовленості з іншими

явищами конкретних простору і часу.

Дотримання цих принципів дає змогу знаходити відмінність

між сьогоденням і минулим; розшифровувати

контекст і розглядати минуле як процес, що допомагає

виявити можливості і механізм переходу з минулого в

сьогодення, з ’ясувавши цінності минулого й усвідомивши,

що сьогодення в певному значенні є продуктом минулого.

Однак дослідження механізму переходу від минулого

до сьогодення супроводжує аберація (лат. аЬеггаіїо —

відхилення) в різних формах. Це може бути некритичне

(аполітичне) ставлення до традицій, ностальгія за минулим

способом життя і звичними ціннісними орієнтирами або

абсолютна віра в прогрес, що породжує самовпевненість і

відчуття переваги сьогодення над минулим.

Знання минулого допомагає осмислити сьогодення і

частково передбачати майбутнє. Тому філософія історії

повинна плекати культуру історичної свідомості, яка

забезпечує здатність адекватно оцінювати сьогодення

(сучасність).

Філософію історії цікавить історичне як особливий

рівень буття у світі, що є об’єктом її пізнання, бо історія

— особлива реальність минулого й одночасно наука

про цю реальність. Історик вивчає переважно історичні