44 Філософія історії як спосіб осмислення історичного

суперечності, реакції сторін, витісненні примітивних

форм, ієрархії значущості існуючих форм. Формується

прогноз у такому алгоритмі: «становлення — розвиток —

результат». Особливо популярними прогнози стали за

науково-технічної революції, починаючи з 50-х років

XX ст. Авторами прогнозів були як оптимісти Г. Кан,

Р. Арон, Ж. Фурастьє, 3. Бжезинський, так і песимісти

О. Тоффлер, Ф. Полак, Дж. Форрестер, Дж. Медоуз

та ін. Поєднувало їх те, що основою прогнозів була ідея

суспільного прогресу. У поставангардних концепціях

геополітики сумнівним було визнано принцип лінійного

прогресивного розвитку від менш досконалого до

досконалішого стану. Поставангардні футурологи

впевнені, що людство розвивається у різних напрямах.

Наприклад, малоймовірно, що країни «третього світу»

можна розглядати через призму європейських

цінностей — у них своя культура, свої можливості і

шлях розвитку.

Прогнози умовно поділяють на неоконсервативні,

технологічні, екологічні, їм відповідають і моделі майбутнього:

ставка на синтез науки і техніки; на розсудливість

людини і раціональну економіку; на екологічну

етику.

Свого часу ренесансний антропоцентризм поступився

європоцентризму. Європа позиціонувала себе як еталон

для прогресу всього світу, як надія і майбутнє людства.

Однак європоцентризм активно критикували

письменники Ф. Достоєвський, Е. Золя, Б. Шоу; філософи

С. Кіркегор, Ф. Ніцше, О. Шпенглер, М. Бердяев,

Р. Арон та ін.

У XX ст. віра в прогрес ослабла. Техногенна цивілізація

розвінчала колишні ілюзії, породила страхи

буденної свідомості. Критика ідеї суспільного прогресу

переросла в обґрунтування необхідності істотного

редагування історичної думки. Для цАого потрібна дослідницька

практика аргументування нових форм

історичного процесу, які формуються в епоху загального

прискорення, де особа втрачає свою цілісність,

дегуманізується. Тому актуалізуються пошуки нових

універсальних принципів розвитку історії людства як єдиного

цілого, побудови ідеальних, універсальних, моделей

майбутнього.

Модель всесвітньої історії. Єдність історичного процесу 45

1.7. Модель всесвітньої історії.

Єдність історичного процесу

Філософія історії зорієнтована на осмислення проблем

сьогодення і майбутнього крізь призму минулого. Тому

філософи прагнуть побудувати універсальну модель всесвітньої

історії, яка була б основою для філософського

осмислення як теперішніх реалій, так і майбутнього.

Універсальна модель всесвітньої історії — узагальнена схема

історії як єдиного процесу: або у формі прогресу, тобто руху від

нижчого д о вищого, або у формі розвитку, тобто зміни взагалі.

За унітаристського (лат. ипНаз — єдність) трактування

можна вважати, що процеси розвитку окремих

соціально-історичних систем у комплексі утворюють

єдиний процес всесвітньої історії, який має універсальну

лінію розвитку, за плюралістського (лат. ріигаїіз — м н о ж

и н н и й ) — всесвітня історія є процесом та результатом

розвитку і взаємодії відособлених, якісно специфічних

ліній розвитку окремих цивілізацій. Давнє питання про

існування універсальної історії людства актуалізується

подіями останніх десятиліть. У фундаментальних спробах

написати універсальну історію центральною проблемою

постає розвиток свободи в найширшому сенсі.

Першими в західній традиції авторами універсальних

моделей всесвітньої історії були представники християнської

релігії, яких цікавила не історія конкретних

народів, а історія спокутування людиною гріхів,

подія, що встановлює волю Божу на Землі. Усі нації —

гілки одного людства, долю якого можна пізнати, лише

зрозумівши план Бога щодо людини. Саме християнство

(Аврелій Августин) запровадило поняття історії,

обмеженої в часі. Вона починається зі створення людини

Богом і закінчується її порятунком у Царстві Небесному,

коли все земне припинить існувати в буквальному

розумінні. Християнський погляд на історію, її

кінець неявно присутній у всіх наступних моделях універсальних

історій. За певною логікою мислення, саме

остаточний спільний фінал людської історії надає

потенційний сенс усім її окремим подіям.

Найґрунтовніші спроби написання універсальної історії

було зроблено в межах традиції німецького ідеалізму,