ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1.1. ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА ДАВНІХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ
Лекція №4
Художня культура давньої Месопотамії
План
Етапи історії Дворіччя.
Художня культура Шумеру.
Мистецтво Вавилону.
Художня культура Ассирії.
Терміни та поняття: зіккурат, клинопис.
Використана література:
Основи художньої культури. Ч.1: Теорія та історія світової художньої культури. [Навч. посібник для ВНЗ]/За ред. В.О.Лозового, Л.В. Анучиної. – 2-е вид., стереотип. – Х.: Основа, 1999. – 320 с.
Греченко В.А., Чорний І.В. Світова та українська культура : довідник для школярів та студентів / В.А. Греченко, І.В. Чорний. – К. : Літера ЛТД, 2009. – С.75-80.
Зіккурат – в архітектурі Стародавньої Месопотамі культова башта, яка мала 3-7 ярусів з цегли-сирцю, що поєднувалися між собою східцями та пандусами.
Клинопис – писемність, знаки якої складаються з груп клиноподібних рисочок, що видавлювалися на сирій глині. Виникла в Шумері й пізніше була пристосована для аккадської, хетської, еламської, урартської та ін. мов.
Цивілізації починають формуватися там, де були найбільш сприятливі природно-географічні умови (наявність рік, ґрунтів тощо). Переходу до форм цивілізаційного життя сприяли поява соціальної структури суспільства, спеціалізація діяльності людини в суспільстві, що вело до соціальної та майнової диференціації населення. На Близькому Сході в ІV тис. до н.е., між річками Тигр та Євфрат, виникла цивілізація Месопотамії, або Дворіччя (Межиріччя). ЇЇ культурну традицію дослідники за часом поділяють на три культурно-історичні відтинки, які відповідають періодам існування трьох давніх держав, що послідовно замінювали одна одну в цьому регіоні: Шумеру, Вавилону та Ассирії.
Месопотамія охоплює землі між річками Євфрат і Тигр, що витікають із Вірменського нагір'я у сучасній Туреччині. Обидві річки мають численні притоки, збираючи воду з гірських районів. Наземні шляхи в Межиріччі зазвичай йдуть вздовж Євфрату, оскільки береги Тигру часто круті й важкі для підйому. Клімат в регіоні напівпосушливий, на півночі пролягають широкі пустелі, південніше — області боліт, замулених заплав, порослих очеретом берегів рік. Євфрат і Тигр зливаються на крайньому півдні, виливаючи свої води у Перську затоку.
Північна/Верхня Месопотамія (Межиріччя, аль-Джезіре)
Північна частина регіону іменується арабами «ал-Джазіра» (Джезіре), тобто «острів». Це горбиста країна з великими степами і лісистими передгір'ями. Річки прорізають тут вузьку долину в кам'янистому плато. У давнину тут існували такі держави як Ассирія, Мітанні, Осроена та ін.
Південна/Нижня Месопотамія (Дворіччя, аль-Ірак)
Південна Месопотамія — плоска кам'яниста рівнина. Річки течуть тут з низьким ухилом і розливаються, створюючи стариці, відгалуження і протоки. Південна Месопотамія — країна іригаційного землеробства; тут виникла найдавніша Шумерська цивілізація, царства Аккад і Вавилон.
Карта
Месопотамії
Дворіччя було бідне камінням, і тому будували там з цегли. Цегельні ж будівлі загинули від часу.
На відміну від долини Нілу, де протягом трьох тисячоліть жив один народ і існувала одна держава, у долині Тигру і Євфрату одне державне утворення не раз змінювалося іншим, різні народи воювали між собою, причому переможці звичайно руйнували храми, фортеці і міста переможених.
І, нарешті, Вавилонія, не захищена ззовні, як Єгипет, важкопрохідними пісками, часто піддавалася ворожим навалам, що розоряли країну. Так загинули багато великих творів мистецтва і була віддана забуттю велика культура.
Як і культура Єгипту і, ймовірно, приблизно в той саме час, ця культура виникає у Дворіччі наприкінці неоліту знову ж у зв'язку з раціоналізацією землеробства. Якщо Єгипет, по вираженню Геродота, – дарунок Нілу, то і Вавилон варто визнати даром Тигру і Євфрату, тому що весняні розливи цих рік залишають навколо благодатні для ґрунту нашарування мулу.
І тут первіснообщинний лад перемінився поступово рабовласницьким. Однак у Дворіччя довго не існувало єдиної держави, керованої єдиною деспотичною владою. Така влада була встановлена в окремих містах-державах, що постійно ворогували між собою через полив полів, через рабів і худобу. Спочатку влада ця знаходилася цілком і цілком у руках жрецтва.
