2. Вимоги до приміщень шкільних майстерень та їх характеристика

Сьогодні школи забезпечені навчальними майстернями, проте далеко не всі з них відповідають сучасним вимогам: санітарно-гігієнічним, безпечної парці та правильної організації навчального процесу. Тому, починаючи працювати, вчитель-початківець повинен критично проаналізувати стан матеріально-технічної бази та вжити всіх заходів, щоб привести її у відповідність з вимогами методики навчання технологій.

Шкільні навчальні майстерні будують за типовими проектами. Вони можуть займати окреме приміщення або розташовуватися безпосередньо в школі. Більш доцільним є перший варіант, бо навчальний процес у майстернях супроводжується виробничим шумом, що до певної міри заважає проведенню занять у класах. Навчальні майстерні, якщо вони винесені в окреме приміщення, крім майстерень з обробки деревини і металів, містять зазвичай кабінет обслуговуючих видів праці. Якщо майстерні розраховані також на учнів старших класів, то тут можуть бути кабінети автосправи, електротехніки, радіоелектроніки та ін. Такі майстерні найчастіше є міжшкільними, тобто обслуговують школи певного району.

Навчальні майстерні в школі можуть бути комбінованими, коли обробка деревини, металів і всі інші види навчальних робіт виконуються в одному приміщенні, і такими, що мають окремі приміщення для обробки деревини та обробки металів і виконання електромонтажних робіт. Навчальні майстерні можуть бути також у пристосованих приміщеннях, найчастіше в класах. При всіх варіантах навчальні майстерні бажано розміщувати на першому поверсі.

Яке б приміщення не займали навчальні майстерні, вони повинні відповідати єдиним нормативам площі на одиницю устаткування і на робоче місце. Нормативи становлять у середньому 5,5-4,0 м² на робоче місце у слюсарному відділенні, 4,0-5,0 м² на робоче місце у столярному відділенні, 5,0-6,0 м² на один невеликий металообробний верстат. У цілому приміщення столярного і слюсарного відділень майстерень мають бути не менші, як 66 м², а приміщення комбінованих майстерень – 90 м². Мінімальна висота приміщень майстерень – 3 м. Крім виробничої площі у навчальних майстернях передбачають допоміжні приміщення, де зберігаються інструменти, матеріали, учнівські напівфабрикати і готові вироби. За типовими проектами на допоміжні приміщення відводиться не менше 16 м². Для більшої зручності їх бажано розміщувати поряд з відповідними відділеннями майстерень. Оскільки в майстернях зазвичай використовується трифазний струм, то в допоміжному приміщенні монтують розподільний електрощит та встановлюють знижувальний трансформатор на 36 В для живлення ламп місцевого освітлення.

У кожному відділенні навчальних майстерень установлюють умивальники з розрахунку один умивальник на 20 учнів. Типовими проектами в навчальних майстернях передбачено запасний вихід на випадок пожежі, який також може використовуватися для транспортування матеріалу і відходів.

3. Обладнання майстерень та способи його розміщення

Основним устаткуванням у навчальних майстернях з обробки деревини і металів є слюсарний і столярний верстаки, свердлильні, токарні та фрезерний верстати для обробки деревини і металів.

Досить актуальним на сьогодні є питання про створення устаткування, яке регулювалося б за висотою. Адже на тому самому робочому місці доводиться працювати учням різних класів, які значно відрізняються за зростом, тому не можуть дотримуватися правильних робочих поз, що в свою чергу негативно впливає на розвиток дитячого організму. Важливо використовувати устаткування, яке регулюється за висотою. При роботі на деревообробних і металорізальних верстатах цього досягають за рахунок дерев’яних підставок.

У практиці роботи шкіл зустріти спеціальні конструкції слюсарних і столярних верстаків (від нім. werkstatt  – майстерня). Слюсарний верстак, який використовується в багатьох школах, призначений для виконання учнями слюсарних і електромонтажних робіт (рис. 1). Його також можна використовувати як стіл для конспектування пояснень учителя і виконання графічних робіт. Для цього лещата встановлюють трохи лівіше від середини кришки верстака. При проведенні електромонтажних робіт лещата з верстака знімають і прибирають у лівий ящик. Верстак має мати підйомний пристрій для регулювання висоти кришки разом з лещатами, що дає змогу змінювати висоту верстака від 730 до 1000 мм.

Каркас верстака виготовлений із зварених стальних труб і кутника. Кришка стола – це металева рама, в яку закладено дошки з твердих порід деревини товщиною 30 мм. Зверху кришку покривають листовим металом товщиною 1-2 мм.

Рис. 1. Слюсарний верстак, що регулюється по висоті

Основним обладнанням робочого місця, призначеного для обробки деревини ручним та електрифікованим інструментом, є столярний верстак, який складається з підверстатника 1 і кришки 4 (рис. 2). Підверстатник зазвичай виготовляють з м’яких, малоцінних порід деревини. Конструктивно він може бути виконаний у вигляді стояків із стяжками або як шафа-тумба, в якій розміщують інструмент і дрібний інвентар. Кришку верстака виготовляють з добре висушених твердих порід дерев (дуб, бук, ясен) або з деревини берези. Вона складається з дошки 60 – 70 мм завтовшки та 400 – 500 мм завширшки, по периферії обв’язаної брусками, переднього затискного гвинта 2 з підкладною дошкою 3 та задньої затискної коробки 7. Уздовж передньої кромки дошки та в передньому бруску задньої затискної коробки з кроком 100 мм виконані наскрізні квадратні гнізда 5, призначені для встановлення дерев’яних або металевих затискачів – клинків або гребінок, що виконують роль упорів для затискання оброблюваного на верстаку матеріалу в горизонтальному положенні. На неробочій частині кришки в лотку 6 під час роботи тримають дрібний інструмент.

Рис. 2. Столярний верстак

У комбінованих майстернях, де учні виконують ручні види робіт з деревиною і металом, зазвичай використовують комбіновані верстаки, що регулюються по висоті (рис. 3).

Рис. 3. Комбінований учнівський верстак

У майстернях для обробки деревини встановлюють токарні марки СТД-120 і пиляльно-стругальні (ФПШ-5) верстати, а для обробки металів – токарно-гвинторізальні (ТВ-6, ТВ-7) та свердлильні верстати. Токарно-гвинторізальні верстати мають невелику висоту центрів – до 150-160 мм і відстань між центрами – 600-800 мм. Свердлильні верстати повинні мати найбільший діаметр свердління – 12 мм. Для шкільних майстерень випускають спеціальні фрезерні верстати марки НГФ-110 Ш4. Для заточування різальних інструментів установлюють заточувальні верстати (наждачні точила).

У навчальних майстернях також установлюють допоміжне устаткування: одну-дві розмічальні плити, рихтувальну плиту, наковальню, муфельну піч, випробувальний стенд для електромонтажних робіт та ін.

Устаткування розташовують у навчальних майстернях з урахуванням певних правил і нормативів. Так, верстаки розташовують ближче до робочого місця вчителя ТНТ, розмічальну плиту – ближче до вікна. Верстаки встановлюють так, щоб з кожного робочого місця було видно і чути все, що говорить і демонструє вчитель. Нормативи на відстань між устаткуванням, устаткуванням і стінами майстерні встановлюють, виходячи з санітарно-гігієнічних норм і правил безпеки. Наприклад, віддаль між рядами слюсарних верстаків повинна становити не менше 900 мм.

Особливу увагу слід звернути на обладнання робочого місця вчителя ТНТ, яке повинно бути взірцем для учнів. Верстак і стіл учителя розміщують на помості висотою приблизно 20 см, щоб учитель краще бачив учнів, а вони його. На стіні кріплять класну дошку, а під нею − креслярський інструмент. Шафа призначена для зберігання таблиць і навчальної технічної документації. У деяких школах верстак учителя роблять поворотним, щоб учні могли спостерігати з різних боків, як виконувати трудові прийоми.

При виконанні практичних завдань у майстернях учні користуються різним інструментом, який можна поділити на дві групи: індивідуального і загального користування. Широке застосування на заняттях у майстернях знаходять також різноманітні пристрої і наочні посібники (плакати, моделі, таблиці, колекції).

Майстерні з обробки тканин, волокнистих матеріалів та харчових продуктів розміщуються у двох кімнатах: навчальна швейна майстерня та кухня-лабораторія. Якщо ця майстерня комбінована, то для робіт з харчовими продуктами виділяється зона, що дорівнює 20 % загальної площі.

Навчальна швейна майстерня та кухня-лабораторія обладнуються робочими місцями індивідуального та колективного користування. Робочі місця індивідуального користування у навчальній швейній майстерні обладнуються швейними машинами з ручним, ножним і електричним приводами, які встановлюються на універсальних столах, а також наборами необхідних інструментів. У кухні-лабораторії робочими місцями індивідуального користування є столи (900 х 900 мм, заввишки 730-765 мм) з розрахунку один стіл на 4 учні. Кришки столів покривають матеріалом, що легко миється (пластик).

Робочими місцями колективного користування є спеціальні швейні машини, прасувальні дошки, примірочна, електричні плити, миски, столи для сервірування. Місця для волого-теплової обробки, спеціальні швейні машини доцільно розміщувати поруч з робочим місцем вчителя ТНТ. В кухню-лабораторію має бути підведена гаряча і холодна вода.