2.Особливості менталітету та його вплив на формування фінансової поведінки

Кожне економічне рішення має соціокультурні, інституційні, демографічні, географічні аспекти тощо. Від ступеня співробітництва економічної науки з іншими науками, перш за все філософією і соціологією, залежатиме її розвиток, вибір проблем, вплив на реальну економіку. Економісти дедалі частіше визнають, що "культура має значення", причому надзвичайно велике. Можна погодитися з твердженням, що "погані закони" є наслідком "поганої культури", а "сьогоденна актуалізація проблеми української ментальності пов’язана з тим, що необхідно знати, хто ми є, аби будувати державу, адекватну нашій вдачі".

Ще на початку ХХ століття відомий український мислитель і економіст М.Туган-Барановський акцентував увагу на тому, що механізми і зміст господарчої діяльності суспільства багато в чому регулюються світом психологічних почуттів людини, трудовими традиціями, релігійними настановами, національними самосвідомістю і характером, духовним складом особистості, тобто тим, що складає сутність ментального феномену.

Грошова культура має складну структуру, що відображає різнобічність ролі грошей у суспільстві та для окремих індивідів. В її структурі можна умовно виділити монетарну свідомість і культуру монетарної поведінки. До монетарної свідомості належать уявлення, знання про феномен грошей, оцінки цього феномена як такого, безвідносно до практичної діяльності. До культури монетарної поведінки належить сукупність уявлень про необхідну поведінку в різних ситуаціях, пов’язаних з грошима. Культура монетарної поведінки є прикладним аспектом грошової культури та відбиває залученість індивідів і груп у практичну діяльність. Ці уявлення можуть формуватися як теоретичним шляхом – через сприйняття розповсюджених у суспільстві норм і цінностей, так і практичним - накопичений досвід господарської та іншої діяльності в різних ситуаціях.

У свою чергу, культура монетарної поведінки складається з різних елементів, що регулюють окремі види монетарної поведінки. Класифікація видів поведінки з грошима: 

- заощаджувальну поведінку (під нею розуміються дії, спрямовані на збереження від розтрат і втрат певної суми грошей); 

- споживацьку поведінку (спрямований обмін коштів на якісь блага як матеріального, так і нематеріального плану); 

- дохідну поведінку (під нею розуміється насамперед отримання грошей у той чи інший спосіб); 

- нагромаджувальну поведінку (зазвичай під накопиченням коштів розуміють регулярне заощадження певної грошової суми для конкретної мети.

- кредитну поведінку (діяльність із тимчасового залучення чужих грошей для розв’язання своїх фінансових завдань. Це може бути не лише оформлення у кредитній установі грошової позики під певний відсоток, а й отримання грошей під заставу певного майна в ломбарді або позичання певної суми у своїх рідних чи знайомих);

- інвестиційну поведінку (під інвестиційною поведінкою населення розуміється вкладення грошей із метою отримати певний зиск. Це може бути придбання цінних паперів, нерухомості, засобів виробництва тощо);

- страхову поведінку (під страховою поведінкою розуміється фінансова діяльність, спрямована на придбання особливого виду послуги з відшкодуванням збитків у разі настання страхового випадку);

- доброчинну поведінку (безкоштовне передання грошей окремим особам або організаціям для надання допомоги конкретним людям або для проведення заходів, спрямованих на суспільну користь);

- фіскальну поведінку (такий вид фінансової поведінки охоплює дії, спрямовані на сплату податків, державних зборів, оплату ліцензій та інших обов’язкових платежів і зборів на користь місцевого     або державного бюджету).