ЗМІСТ

1 СУТНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ…………….….6

2 АДМІНІСТРАТИВНА СЛУЖБА ОРГАНІЗАЦІЇ………………………7

2.1 Розвиток організації на основі ціннісно-орієнтованого підходу..7

|2.2 Роль управління персоналом як науки……………………………9

2.3 Якість управліньської діяльності…………………………………11

2.4 Вплив системи управління на ефективність діяльності

організації…………………………………………………………..12

2.5 Стратегія взаємодії організації з|із| навколишнім середовищем..16

2.6 Менеджмент організації по фазам життєвого циклу проекту….19

3 ЯКІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ …………...21

3.1 Цілі і завдання|задачі| адміністративного менеджменту ………………21

3.2 Організаційна структура і відповідальність…………………….22

4 БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК………………………………………..25

1 Сутність адміністративного управління

Адміністратор це одна з функцій менеджера у рамках системного підходу, пов*язана з відповідальністю за прийняття стратегічних рішень, забезпечення ресурсами і виконання планів організації, забезпечення контролю за діяльністю підлеглих.

В цьому контексті адміністративні рішення являють собою акти управлінських дій, які регулюють функціонування окремих видів виробничо-господарської діяльності, а також соціальне і культурне життя людей в організації, а разом з тим і поточну практичну діяльність окремих організацій.

Адміністративне управління це важливий і відповідальний рівень управління.

Його безпосереднім суб*єктом являються виконавчі органи ( апарати), приватних організацій та державної влади, а об*єктом – конкретні колективи людей, що зайняті в різних сферах економічної, соціально-політичної, культурної та інших видах діяльності.

Зміст адміністративного менеджменту складає організаційно-виконавська діяльність по реалізації функцій держави і корпорацій, до яких входить організаційно-регламентуюча, організаційно-господарська, організаційно-культурна та інші види управлінської діяльності.

2 Адміністративна служба організації

2.1 Розвиток організації на основі ціннісно-орієнтованого підходу

Теорія ціннісно-орієнтованого управління виділяє такі етапи розробки портфеля: визначення місії, стратегії розвитку та цілей організації, трансформація стратегії у проекти, формування портфеля проектів, реалізація цінностей портфеля та повторна оцінка портфеля. У фазі свого розквіту будь-яка організація стикається із проблемою пошуку нових орієнтирів існування. Формування «бачення» розвитку організації часто відбувається без врахування системної динаміки та зміни управлінських концепцій [1-5]. Перш ніж сформувати портфель розвитку треба вирішити внутрішню проблему ідентифікації, ранжування та переоцінки класичних організаційних цінностей: раціональності, інноваційності, екологічності, гуманізму, свободи творчості та ін. Портфель розвитку організації має привносити нові цілі і сенси існування організації, продовжуючи процес її становлення та постійного вдосконалення. Стратегічне рішення вибору портфеля має бути обґрунтованим, комплексним і включати міркування щодо зовнішніх і внутрішніх факторів організації. Глобальні зміни у світовій економіці позначаються на всіх галузях людської діяльності, вимагають якісно нових методологічних підходів до аналізу та управління розвитком. За таких умов швидко змінюється світ проектного менеджменту, розширюються його межі, простежуються нові важливі тенденції. В сучасному проектному менеджменті достатнє впровадження отримала думка, що головною метою проектного управління є не отримання фінансового прибутку, а створення через проекти нових людських цінностей та забезпечення зниження викидів забруднюючих речовин в навколишнє середовище [6].

Саме ця обставина обумовлює необхідність розвитку нової цінністно-орієнтованої методології управління проектами, заснованої на цілісності об'єкта управління та невизначеності змін навколишнього середовища. Забезпечення прав споживача шляхом надання безпечної, якісної продукції і послуг, відповідних розвитку науки, техніки і потреб населення повинно бути основною метою кожного виробника. У теперішній час питання якості продукції та безпеки її виробництва виходять на перший план. Ще в 1989 році була заснована громадська організація – Українська асоціація якості (УАК), яка на сьогоднішній день має такі технічні комітети як "Якість харчової промисловості і водопостачання", "Якість навколишнього середовища і здоров'я людини", "Забезпечення якості в металургії", "Забезпечення якості в сучасному матеріалознавстві", "Забезпечення якості в приладобудуванні", "Якість і сертифікація в авіаційній промисловості" і багато інших. У березні 1996 року Україна була прийнята в Європейську організацію якості і стала її офіційним представником. Методи та моделі менеджменту організації та управління портфелями проектів дотепер перебувають у стадії швидкого розвитку.

В теперішній час існує ряд відомих методик оцінки ефективності вищенаведених проблем [2,3], що відрізняються підходами до формування портфелю залежно від мети та умов застосування. У професійній літературі виділяють три підходи до формування портфеля проектів:

- інвестиційний;

- комплексний;

- стратегічний (з урахуванням стратегічних напрямків розвитку підприємства).

Кожний із цих підходів має свою область застосування, свої переваги і недоліки. Інвестиційний підхід [4] розглядає проекти тільки з погляду прибутковості та витрат, не зважаючи на реальні процеси управління проектом та його вплив на зниження викидів забруднюючих речовин у навколишнє середовище. Методи цього підходу неможливо застосувати до

управління проектами в чистому вигляді, оскільки управління фінансовими потоками та управління проектами відрізняються за багатьма параметрами, і

на етапі проектного аналізу неможливо обмежитися тільки цим методом. Історично склалося так, що на підприємствах України, в основному, застосовується комплексний підхід, заснований на принципах програмно-цільового планування. Портфель проектів розглядається як єдиний мультіпроект і до управління таким портфелем застосовуються методи управління, що дозволять досягти оптимальності по прибутковості та врахувати ризики проектів, що входять у портфель. Але ступінь вивчення портфельного управління не можна вважати достатнім, оскільки все ще існує нерозуміння сутності практики управління проектами, як єдиного цілісного підходу до розвитку організації через управління її цінностями.

|2.2 Роль управління персоналом як науки

Об'єкт дослідження – кадрова система і персональна відповідальність інженерно-технічного персоналу підприємства з метою підвищення конкурентоспроможності, результативності праці, впровадження оптимальних стилів, методів, способів управління, комплексної системи мотивації, розробки кадрової політики підприємства.

В лекціях використані наступні|слідуючі| методи досліджень:

- проведення маркетингового аудиту (аналіз внутрішньою і зовнішнього маркетингового середовища підприємства);

- метод ситуаційного аналізу (SWOT-анализ) для виявлення сильних і слабких сторін підприємства, його можливостей і погроз.

Підприємство повинне встановлювати і підтримувати в робочому стані|достатку| документально оформлені цільові і планові економічні показники для кожного підрозділу.

При їх встановленні повинні враховуватися законні і інші вимоги, істотні|суттєві| екологічні аспекти, фінансові і експлуатаційні потреби, а також точки зору зацікавлених сторін. Всі показники мають бути узгоджені|погоджені|, включаючи зобов'язання по запобіганню забрудненню навколишнього середовища.

Цільові показники мають бути конкретними, а планові – по можливості вимірюваними і передбачаючими застосування|вживання| попереджувальних|превентивних| заходів

[1-5].

Така програма повинна включати:

- розподіл відповідальності за досягнення цільових і планових економічних показників для кожного співробітника відповідного підрозділу і організації;

- засоби|кошти| і терміни, в які планові економічні показники мають бути досягнуті.

Програму можна розділити на декілька частин|частки|, кожна з яких охоплює конкретний елемент діяльності організації.

Там, де це доречно і здійснимо, в програму можна включити розгляд наступних стадій:

- планування|планерування|;

- проектування;

-виробництва;

- маркетингу;

- утилізації.

Це можна зробити як для поточних, так і для нових видів діяльності. Стосовно продукції можна розглянути|розглядувати| проект, матеріали, виробничі процеси, використання і кінцеву|скінченну| утилізацію.

Організація як складний механізм має такі основні компоненти:

- стратегічна верхівка;

- середня ланка;

- виробниче ядро;

- техноструктура;

- допоміжний персонал.

Сьогодні управління проектами слід розглядати як єдине ціле, в якому можна виділити технічну, менеджерську та фенотипну складові [5]. Тобто, ці компоненти є необхідними умовами успішного розвитку організації через проекти [5], а не окремими підходами, як це розглядається в деяких роботах. На рис. 2.1 показана сучасна структура портфельно-орієнтованого управління організацією.

Рисунок 2.1 - Структура портфельно-орієнтованого управління організаціє