2.3 Прикметник (l’adjectif)

У французькій мові, як і в українській, прикметник відповідає на питання який? яка? які?, виражає ознаку іменника та узгоджується з ним у роді та числі.

Le père reste seul. La mère reste seule.

Cette jeune fille. Ces jeunes filles.

Утворення жiночого роду прикметників

(La formation du féminin des adjectifs)

Загальне правило:

Жіночий рід прикметників утворюється на письмі шляхом додавання німого -е до форми чоловічого роду. Вимова прикметника при цьому може змінюватися або ні.

Деякі особливості утворення форм жіночого роду:

Приклади:

1. Не змінюють свою орфографічну та фонетичну форми прикметники, які закінчуються в чоловічому роді на –e німе:

Cette jeune actrice. – Ця молода актриса.

Ce jeune acteur – Цей молодий актор.

2. Прикметники, які у чоловічому роді закінчуються на голосний або приголосний, що вимовляється, у жіночому роді приймають -е німе, яке змінює слово лише орфографічно :

Ce cahier est bleu.

Cette veste est bleue.

3. Прикметники, які у чоловічому роді закінчуються на приголосний, що не вимовляється, у жіночому роді мають закінчення -е німе, яке змінює не тільки орфографічну, а і фонетичну форму слова: приголосний, що не вимовляється, починає вимовлятись.

Marc est petit. Марк – маленький. Marthe est petite. – Марта – маленька.

4. Змінюють суфікс ті прикметники, які закінчуються на -eux → -euse) :

Michel est heureux – Марк – щасливий. Adèle est heureuse – Адель – щаслива.

5. Подвоюють кінцеві приголосні:

а) прикметники, що закінчуються на –et;

б) прикметники, що закінчуються на -en, -ien, -on :

Le frère cadet de Nina – молодший брат Ніни.

La soeur cadette de Nina – молодша сестра Ніни.

Il est italien. Elle est italienne. Pierre est bon. Marthe est bonne.

6. Особливу форму жіночого роду мають:

а) прикметники:

beau, nouveau, fou, mou, vieux;

б) для чоловічого роду, коли іменник розпочинається з голосної: beau-bel, nouveau-nouvel, vieux-vieil;

c) для жіночого роду:

beau-belle, vieux-vieille, beau-belle, nouveau-nouvelle.

Впр. 4, c. 59

beau - belle,

nouveau - nouvelle,

vieil -vieille,

fou – folle,

mou - molle;

public - publique,

turc - turque,

blanc - blanche,

frais – fraîche

gentil – gentille

sec – seche

épais – épaisse

long – longue

doux – douce

gros – grosse

bas – basse

Множина прикметників

Множина прикметників

(Le pluriel des adjectifs)

Головною ознакою множини прикметників є кінцева літера -s, що не вимовляється :

la jeune fille – les jeunes filles.

▲ Прикметники, які у однині закінчуються на -s чи на -x, не мають спеціальної форми множини:

Ce vieux livre – ces vieux livres.

Ce cahier gris – ces cahiers gris.

Місце прикметників-означень у реченні

(La place de l’adjectif dans la proposition)

У французькій мові місце більшості прикметників-означень – після іменника:

Regardez cette fleur bleue.

Cette table carrée se trouve au milieu de la pièce.

▲Деякі найбільш вживані прикметники стоять перед означуваними іменниками:

grand, grande – великий, велика

petit, petite – маленький, маленька

vieil, vieille – старий, стара

bel, belle – прекрасний, красивий; прекрасна, красива

jeune – молодий, молода

nouvel, nouvelle – новий, нова

joli, jolie – гарний, гарна

large – широкий, широка

sa vieille mère – його стара мати

cette petite fille – ця маленька дівчина

cette belle place – ця красива площа