1. Блок м. Апология истории или ремесло историка. – м., 1973.

2. Губман Б.Л. Смысл истории. Очерки современных западных концепций. – М., 1991.

3. Гуревич А.Я. Исторический синтез и школа "Анналов". – М., 1993.

4. Гуревич А.Я. О кризисе современной исторической науки // Вопросы истории. – 1991. – № 2-3.

5. Добролюбський А.О., Мохненко С.С., Добролюбська Ю.А. Нариси історії «нової історичної науки»: Підручник. – Одеса-Херсон, 2001.

6. Добролюбський а.О., Мохненко с.С., Добролюбська ю.А. Що таке історико-культурна антропологія? // Таврійський науковий вісник. – 1998. – Вип. 5. – ч. 2. – с. 163-172.

7. К новому пониманию человека в истории. Очерки развития современной западной исторической мысли. – Томск, 1994.

8. Кун Т. Структура научной революции. – М., 1975.

9. Прошлое – крупным планом: современные исследования по микроистории. – СПб., 2003.

10. Ревель Ж. Микроисторический анализ и конструирование соціального [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://krotov.info/libr_min/15_o/di/ssey_1996c.htm.

11. Репина Л.П. "Новая историческая наука" и социальная история. – М., 1998.

12. Романов В.Н. Историческое развитие культуры. Психолого-типологический аспект. – М., 2003.

13. Семенов Ю. И. Философия истории. – М., 1999.

14. Стельмах С.П. Історична наука в Україні епохи класичного історизму ХІХ – початок ХХ століття. – К., 2005.

15. Февр л. Бои за историю. – м., 1991.

16. Федотова В.Г. Методология истории сегодня. Новая и новейшая история, 1996.

17. Чухлеб С.Н., Краснянский Д.Е. Комментарии к материалистическому пониманию истории критический очерк). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ttp://storage.mstuca.ru/bitstream/123456789/3402/1/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%B8.pdf.

Тема: Сучасні наукові проблеми. Методичні рекомендації

При вивченні теми, в першу чергу, необхідно чітко проаналізувати такі напрямки як кліометрика - альтернатива традиційної історії, соціоприроднича історія («вміщуючий ландшафт», «біфуркація», «суперетнос») і синергетика («самоорганізація», «ентропія», «флуктуація», «когерентність», «кооперативний процес»). »). Розгляд історичної урбаністики та історичної регіоналістики треба розглядати в контексті глобальної та локальної історії і краєзнавства. Основна увіга повинна бути приділена об’єкту дослідження.

Література:

1. Бородкин Л.И., Селунская Н.Б. Методы изучения социальной истории в американской историографии (по поводу "Проекта социальной истории Филадельфии") // История СССР, 1978.

2. Верменич Я. В. Історична урбаністика в Україні: теорія містознавства і методика літочислення. – К., 2003.

3. Верменич Я.В. Теоретико-методологічні проблеми сторичної регіоналістики в Україні. – К., 2011.

4. Губман Б.Л. Смысл истории. Очерки современных западных концепций. – М., 1991.

5. Гуревич А.Я. О кризисе современной исторической науки // Вопросы истории. – 1991. – № 2-3.

6. Замятин Д.Н. Локальная история и методика моделирования гуманітарно-географического образа города [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:www.riku.ru/confs/vrem_cul/Zamiat txt.htm.

7. Количественные методы в советской и американской историографии / Отв. ред. И.Д.Ковальченко, В.А.Тишков. – М., 1983.

8. Константінова В.М. Урбанізація: південноукраїнський вимір (1861–1904 роки). – Запоріжжя, 2010.

9. Ландабасо А.И. Теория регионалистики: европейский опыт исследования // Регионы и регионализм в странах Запада и России. – М., 2001.

10. Методология региональных исторических исследований. Российский и зарубежный опыт. – СПб., 2000.

11. Рыженко В., Назимова В., Алисов Д. Пространство советского города (1920-е–1950-е гг.): теоретические представления, регио нальные социокультурные и историко-культурологические характеристики. – Омск, 2004.

12. Тронько П.Т. Історичне краєзнавство: крок у нове тисячоліття. – К., 2000.

13. Федотова В.Г. Методология истории сегодня. Новая и новейшая история, 1996.

14. Хвостова К.В., Финн В.К. Проблемы исторического познания в свете современных междисциплинарных исследований. М., 1997.

Тема: Історія як комплекс історичних знань. Методичні рекомендації

При вивченні теми, в першу чергу, необхідно чітко проаналізувати концепцію К. Ясперса «вістового часу» в якій подаються ознаки формування людської цивілізації, як початку універсальності. По-друге, визначити ключові характеристики концепції «трьох хвиль» Е. Тофлера, як універсальної моделі співіснування різних систем. По-трете, необхідно визначити загальні та специфічні риси етапного розвитку в неомарксизмі та характерні форми соціально-економічної та політичної організації.