2. Аналіз ліквідності підприємства

Термін «ліквідний» передбачає безперешкодне перетворення майна в гроші. Ліквідність підприємства - це його спроможність перетворювати свої активи в гроші для покриття усіх необхідних платежів у термін їх сплати.

Найліквіднішою є готівка (або сальдо балансового рахунку). Наступним за ступенем ліквідності активом є короткострокові інвестиції (цінні папери), оскільки у випадку необхідності вони можуть бути швидко перетворені на гроші.

Найменш ліквідним поточним активом є запаси, тому що для перетворення їх у гроші спочатку необхідно їх продати. Отже, під ліквідністю будь-якого активу слід розуміти можливість перетворення його в гроші, а ступінь ліквідності визначається тривалістю періоду, протягом якого відбувається це перетворення. Чим коротший цей період, тим вищою є ліквідність даного виду активів.

Короткострокові зобов'язання або поточні зобов'язання - це борги, строк погашення яких не перевищує одного року. Коли настає строк платежу, на балансі у підприємства повинно бути достатньо грошей для сплати поточних зобов'язань. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активу, що згруповані за ступенем їх ліквідності і розташовані у порядку зменшення ліквідності з зобов'язаннями по пасиву, об'єднаними за строками їх погашення і в порядку зростання цих строків. Залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в гроші, активи підприємства, з огляду на викладене вище, поділяються на групи:

1. Найбільш ліквідні активи (А1) — грошові кошти підприємства і короткострокові фінансові вкладення (цінні папери), суми яких за всіма статтями грошових коштів можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно.

2. Швидкореалізовані активи (А2) — дебіторська заборгованість та інші активи, суми яких для обернення на готівкові кошти вимагають певного часу.

Ліквідність цих активів залежить від суб'єктивних та об'єктивних факторів: кваліфікації фінансових працівників підприємства, стосунків з платниками та їхньої платоспроможності, умов надання кредитів покупцям, організації вексельного обігу.

3. Повільно реалізовані активи (А3) — це запаси, дебіторська заборгованість (платежі за якою очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати), податок на додану вартість за придбаними цінностями. Слід виключити з розрахунків статтю «Видатки майбутніх періодів».

4. Важкореалізовані активи (А4) — активи, призначені для використання у господарській діяльності протягом досить тривалого часу. До цієї групи включаються статті розділу I активу балансу «Основні засоби та інші необоротні активи».

Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їх оплати таким чином.

1. Найбільш термінові зобов'язання (П1)— кредиторська заборгованість, розрахунки за дивідендами, інші короткострокові зобов’язання, а також позички, не погашені у строк (за даними додатків з бухгалтерського балансу).

2. Короткострокові пасиви (П2) — короткострокові кредити і позикові кошти.

3. Довгострокові пасиви (П3) — довгострокові кредити і позикові кошти.

4. Постійні пасиви (П4) —- статті I розділу пасиву балансу».

Для оцінки реального ступеня ліквідності підприємства необхідно провести аналіз ліквідності балансу.

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань фірми її активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строкові погашення зобов'язань.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються такі умови:

А1 ≥П1

А2 ≥П2

А3 ≥П3

А4  П4

У разі невиконання окремих умов з перших трьох нерівностей спостерігається відхилення ліквідності балансу від оптимального варіанту.

Ліквідність підприємства можна оперативно визначити за допомогою коефіцієнтів.

Основними серед них є:

1. Коефіцієнт поточної ліквідності.

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Коефіцієнт поточної ліквідності визначається:

поточні активи (II А) / поточні зобов'язання (IV П)

Кп.л. = (А1+А2+А3) / (П1+П2)

Він показує, скільки гривень оборотних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Якщо оборотні активи перевищують по величині поточні зобов'язання, підприємство вважається ліквідним. Експертним шляхом установлено, що оборотні активи повинні вдвічі перевищувати поточні зобов'язання.

Коефіцієнт швидкої ліквідності визначається так:

Оборотні активи - запаси / поточні зобов'язання

Кш.л. = (А1+А2) / (П1+П2)

Він показує, яка частина поточних активів за мінусом запасів і дебіторської заборгованості, платежі за якою очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати, покривається поточними зобов'язаннями.

Цей показник допомагає оцінити можливість погашення підприємством короткострокових зобов'язань у разі його критичного становища. Рекомендована величина 0,8 – 1.

У західній економічній літературі цей коефіцієнт називають ще коефіцієнтом миттєвої оцінки.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається так:

Грошові кошти (каса + роз. рах. + вал. рах. + інші кошти) / поточні зобов'язання Ка.л. = А1 / (П1+П2)

Цей коефіцієнт показує, що частина короткострокових позикових зобов'язань може бути по мірі необхідності погашена негайно. Теоретично достатнім значенням для коефіцієнта абсолютної ліквідності є 0,2. На практиці значення коефіцієнтів ліквідності бувають значно нижчими, і за цими показниками не можна робити відразу негативні висновки щодо можливості підприємства негайно погасити свої борги бо малодостовірно, щоб усі кредитори підприємства водночас пред'являли йому свої боргові вимоги.

.