Карбункул нирки

Механізми утворення:

1. Злиття апостем між собою

2. Гематогенно інфекція потрапляє у дрібні гілки a.renalis утворюючи мікробні тромби

Діагностика:

1. Оглядова орографія – контур нирки деформований через утворення круглої чи овальної форми що виступає за її край.

2. Екскреторна орографія – деформація порожнини, ампутація декількох чашок.

3. УЗД: контур деформований, утворення зниженої ехогенності, що виступає за контур нирки, або вдаються в її порожнину. Ампутація 1 чи декількох чашок.

>2 дні лікування = операція

- декапсуляція нирки

- нефротомія

- висічення карбункулів

АБСЦЕС НИРКИ

Механізми утворення:

1. Злиття декількох карбункулів

2. Поширення гематогенним шляхом в a.renalis (більшого діаметру)

Лікування:

• Розміри абсцеса до 3 см: пункція під контролем УЗД, дренування, антибіотикотерапія.

• Розміри абсцеса > 3 см: операція, розкривання, дренаж.

БАКТЕРІОТОКСИЧНИЙ ШОК

І фаза – початкова (симптоматика як при гострому пієлонефриті, зниження АТ)

ІІ фаза – зворотних змін (+ознаки гострої ниркової недостатності і гострої серцево-судинної недостатності)

ІІІ фаза – незворотних змін (виражена клініка)

Лікування : антибіотикотерапія, лікування ниркової недостатності і серцево-судинної недостатності.

ХРОНІЧНИЙ ПІЄЛОНЕФРИТ

Виникає внаслідок недолікованого гострого пієлонефриту.

Сприяють його виникненню: аномалії розвитку, сечокам’яна хвороба, цукровий діабет, тонзиліт, імунодефіцити.

І фаза – латентна

Кількісні методи Нечипоренка в 1 мл 2L 1Er

Аддіса-Каковського в добовій сечі 2L 1Er

Амбурже виявлення кількості форменних елементів виділених з сечею за 1 хв 2L 1Er

Провокаційна проба з преднізолоном. в\в вводять 20 мг преднізолону, згодом проводять мікроскопію осаду сечі. Реакція позитивна якщо кількість еритроцитів підвищується в 3р., зявляються клітини Штернгеймера-Мальбіна.

ІІ фаза – загострення – підвищення АТ, збільшення кількості еритроцитів, підвищення ШОЕ.

ІІІ фаза – ремісії – L до 10 без бактеріурії, клітин Штернгеймера немає, РПГА в норм, ШОЕ до 12 мм\год.

Ангіограма:

• Симптом «гілок обгорілого дерева» - судини розміщуються хаотично, кінці обрублені, загострені.

• Симптом Ходсона – звивиста лінія нирки або атрофія чашки не паралельної випуклому краю нирки.

Кінцевим виходом є зморщена нирка або піонефроз – гнійне розплавлення нирки.

Обличчя землисто-сіре.

Живіт асиметричний. Наявне утворення округлої форми, що виступає з підребер’я, болісне, щільне, нерухоме, різко позитивний симптом Пастернацького.

Діагностика:

• Оглядова орографія

• Екскреторна орографія

• Ізотопна орографія

• УЗД: паренхіма не визначається, вміст неоднорідний, підвищеної ехогенності (гній)

• Цистоскопія – виділення із вічка сечовода гною, як паста з тюбика.

Лікування:

• Нефректомія

• Ослабленим хворим в 2 етапи: - нефростомія

-1,5-2 міс нефректомія

Паранефрит

Паранефрит – гнійне розплавлення навколо ниркової клітковини.

Класифікація:

• Верхній

• Нижній

• Передній

• Задній

• Панпаранефрит

Гематогенний – первинний

Уриногенний – вторинний

Клінічна картина:

• Біль у попереку

• Підвищення температури тіла, озноб

• Лейкоцитоз, зміщення лейкоцитарної формули вліво

• Підвищення ШОЕ

• Оглядова урографія: сколіоз хребта в сторону ураження

• Болючий костовертебральний кут

• Реактивний випіт в плевральному синусі на стороні ураження

• Випячування з боку – позитивний псоаз симптом, може поширюватися в трикутник Пті, квадрат

• Лежачи в ліжку з приведеними ногами до живота, при відведенні виникає біль

• Не піднімає кінцівки – симптом приліпленої п’ятки

Гній спорожнюється:

• Вверх – в плевральну порожнину

• Вперед – в черевну порожнину

• Назад – в трикутник Пті

• Вниз – в малий таз – затульний отвір- передня поверхня стегна

• Під пупартову зв’язку

Лікування:

• Оперативно: спорожнення гнійника і дренаж.

ЦИСТИТ

Гостре або хронічне запалення сечового міхура.

Класифікація:

• Катаральний

• Фолікулярний

• Бульозний

• Геморагічний (тотальна гематурія)

• Гангренозний (підвищення температури тіла)

• Шийковий (термінальна гематурія)

• Інтерстиціальний (ураження підслизової і м’язової оболонки, гепарин, амітриптилін, діазолін)

• Променевий (важко лікується)

• Виразковий

• Тотальний /вогнищевий

• Гострий/хронічний

Клініка:

• Біль внизу живота

• Болісне сечовипускання невеликою кількістю сечі

• Лейкоцитурія

• Термінальна гематурія

Назад і ↓– rectum;

↓ – діафрагма тазу – промежина.

Консервативне лікування:

• дієта;

• АБ (β-лактамні АБ, аміноглікозиди, фторхінолони);

• знеболюючі;

• фіз. методи (УВЧ промежини).

Абсцес → оперативно.

Хронічний: поліморфізм скарг, зниження потенції.

Лікування:

• уролог;

• сексолог;

• психіатр;

• невролог (вода холодна);

• ендокринолог;

• санітарно-курортне (грязі).

N аналізу секрету: L до 10 в.п.з., багато лецитинових зерен.

Епідидиміт – запалення придатка яєчка.

Форми: гострий, хронічний; 1n / 2n.

Симптоми:

• висока температура;

• біль у мошонці;

• гіперемія;

• збільшення додатка яєчка;

• порушення функції.

Сім´явивідний проток рівномірно потовщений і болісний при пальпації.

Лікування:

• постільний режим;

• дієта;

• АБ;

• фіксація яєчка (суспензорій, плавки, щоб зменшити біль);

• фіз. методи (УВЧ з лідазою, для ↓ температури).

Каверніт – запалення кавернозного тіла.

Симптоми:

• біль у статевому члені,

• гіперемія,

• посилення при пальпації,

• флюктуація (нагноєння) → операція.

Туберкульоз нирки – специфічне інфекційне захворювання, що зумовлене запаленням, викликаним М. tuberculosis.

Шляхи:

1. гематогенний (у дрібні гілки кіркової речовини утворюється бацилярний тромб);

2. ендогенний (активація старих осередків туберкульозу);

3. екзогенний (знижена імунна система, висока вірулентність).

Клініко – рентгенологічна класифікація:

• Деструктивний туберкульоз:

1. Початкова деструкція = виразковий папіліт;

2. Обмежена деструкція;

3. Полікавернозний туберкульоз;

4. Туберкульозний піонефроз;

• Недеструктивний туберкульоз.

Симптоми:

• тупий або ниючий біль у попереку;

• розлади сечі (гематурія, піурія, бацили Коха);

• почащене, болісне сечовипускання.

Діагностика:

• оглядова урографія;

• бактеріоскопія;

• екскреторна урографія;

• ПЛР;

• провокаційні проби з туберкуліном.

Реакції:

1. шкіряна (папула > 10 мм),

2. загальна (↑ температура тіла, головний біль, інтоксикація),

3. вогнищева (покращується функція, уражуються нирки, що зникає через 72 години, при 2n → ГНН → смерть).

Лікування:

Консервативне:

рифампіцин, ізоніазид, етамбутол, ПАСК, стрептоміцин, фторхінолони, разове введення добової дози внутрішньовенно.

1. ударний: стац. 3,5 міс. 3 преп.;

2. основний: стац. 3 міс. 3 преп.;

3. закріплюючий: стац. 3 міс. 2 преп.; інтермітуючий тип (весна, осінь): 1,5-2 міс. 2 преп. - 3 преп.;

4. протирецидивний: 1,5 - 2 міс. 2 преп.;

5. диспансерний нагляд.

Оперативне:

Органозберігаюче:

• кавернотомія;

• каверноектомія;

• резекція нирки.

Органовидаляюче:

• нефректомія;

• нефруретеректомія.

Життєві показники:

1. розрив полікавернозної нирки;

2. полікавернозний туберкульоз + пухлина;

3. полікавернозний туберкульоз + пієлонефроз.

ЗАС: ↓ pH (кисла), ↑ Le, Er, протеїнурія.

ЗАК: ↑ ШОЕ, моноцитоз, еозинофілія.

Визначається вміст сіалових кислот, С- реакт. білка, білкові фракції сироватки.

Протипоказання:

1. декомпенсовані захворювання органів дихання, серцево-судинної системи, залоз внутрішньої секреції;

2. порушення мозкового кровопостачання;

3. постарілий вид хворого.