Самоаналіз діяльності вихователя під час підготовки та проведення виховного заходу

1. Оцінювання педагогічного обґрунтування виховного заходу, доцільність його проведення та обраної форми.

2. Визначення місця виховного заходу в системі навчально-виховної роботи групи, його зв’язку з навчальною та виховною діяльністю.

3. Оцінювання степеня досягнення мети заходу.

4. Характеристика учасників заходу, охоплення їх активною діяльністю під час складання плану, підготовки та проведення заходу.

5. Оцінювання результативності виховного заходу, його пізнавальної та виховної цінності.

6. Оцінювання психологічного стану учнів під час підготовки й проведення заходу.

7. Визначення позитивних сторін та недоліків у проведенні заходу.

8. Висновки на майбутнє.

Методичні рекомендації щодо проведення театралізованого свята «Івана Купала»

Кожен українець має бути обізнаний з історією свого народу, мусить знати, як жили наші діди і прадіди, за що вони боролися і як будували собі ліпшу долю.

Свято – це урочисте відзначення якихось подій, знаменних дат. Ще – це день на честь певної події. Воно включає розважальні елементи та деякі обрядові дії.

Свято Івана Купала відзначається 7 липня – є одним із найдавніших і найбільш улюблених в народі. Купальськими звичаями притаманні язичницькі елементи культу сонця, аграрної магії, обрядів.

Це час найкоротших ночей і найдовших днів, за народними повір’ям трави і квіти в цей день набирають найбільшої сили; дозрівають овочі й хліби, землероби готуються до особливо відповідального моменту своєї трудової діяльності – жнив.

Обрядові ігри та вірування супроводжувалися купальськими піснями, веселими забавами, хороводами, плетінням вінків та гаданнями, розкладанням багаття, купанням та обливанням водою.

В основі купальських обрядів лежать культи вогню, води і рослинності. Купальські вогні – це відгомін культу сонця, купальська вода – символ цілющої сили, папороть – символ щасливої долі, чудодійна роса забезпечувала красу й кохання, а купальське дерево – родючість і щастя.

Вогонь виступає символом сонячного світла, яке в ніч на Івана Купала досягає своєї зрілості й набуває найбільш життєвої сили. Місце для розпалення вогнища вибирали на околиці села, в лісі чи біля річки, зазвичай на пагорбах, що давало змогу підняти священний вогонь найближче до сонця. Запалити вогонь на святі, за традицією, іноді доручали кільком поважним дідам, котрі добували його тертям.

Найважливіший момент купальського свята – стрибання молоді через вогонь, що нібито сприяло очищенню від хвороб і гріхів, позбавленню від чар і безплідності. Вірячи й життєдайну й очисну силу купальського вогню, матері спалювали сорочки хворих дітей, сподіваючись на їхнє швидке одужання.

Вода в купальських обрядах теж відігравала важливу роль. Вважалося, що вона є священною, має очисні й лікувальні властивості. Ті, хто прагнув стати здоровим і багатим, збирали на луках чудодійну купальську росу та вмивалися нею.

Купальська ніч вважалася чарівною, тому дівчата в цей час ворожили на свою долю. Ворожили за допомогою вінків, сплетених із польових і садових квітів, їх пускали в річку й спостерігали, як вони пливуть. З того, куди поплив вінок, судили, куди дівчина піде заміж. Дівчина, чий вінок плив швидше, повинна була швидше вийти заміж, якщо зупинявся, то це означало що вона не вийде заміж, а коли тонув – що помре. Пускали вінки й зі свічками. Дівчині, чия свічка гасла раніше за інші, це пророкувало нещастя. Хлопці пильно слідкували за вінками. Дістати його – означало підтвердити силу свого кохання до дівчини.

Центральне місце у святі займало прикрашання ритуального деревця – купали (купальниці, Марени). Хлопці закопували посеред галявини деревце (гілку верби, вишні, сосни або ясена). Дівчата прикрашали його вінками, польовими квітами, стрічками, водили довкола хороводи, співали пісні про кохання та майбутній шлюб. Увечері молодь палила біля деревця багаття, влаштовувала розваги, співи. А коли вогнище трохи пригасало – стрибали через нього.

Існувало повір’я: хто встигне зірвати квітку папороті (а вона розквітає опівночі, загорається вогнем і тут же осипається), тому відкриються заховані скарби, а сам він матиме чудодійну силу та знання.

Свято Івана Купала визначається особливою поетичністю та чарівністю.

Режисерські поради

В основу покладено опис традиційних купальських обрядів, що побутують в Україні.

При підготовці свята використовувати треба, передусім, місцеві фольклорно-етнографічні традиції, вишукувати ті розмаїті звичаї, що зберегла ще пам’ять старожилів. І найперше при цій справі треба зацікавити і приохотити молодь – головну дійову особу свята.

Основне завдання організаторів фольклорних свят – це відродження забутих ритуалів, стародавніх обрядів. Починаючи з весняного циклу, свята, обряди треба переносити на природу – на левади, галявини, де молодь співала б, водила хороводи. Бо тільки у зв’язку з природою, коли людина відчуває в собі органічну єдність зі світом, вона стає повноцінним творцем. Високе небо, чисте проміння, щебет птахів – це і є та гармонія, коли душа спроможна творити найпоетичніші дійства.

Купальські обряди краще проводити на галявині, на високому березі річки або озера (щоб можна спустити палаюче колесо). На деревах можна нав’язати гойдалки.

Слід заздалегідь приготувати воза з голоблями, щоб возити дрова для вогнища, козуби, у які збирають всіляке сміття. Одяг для дівчат – білі довгі сорочки, на голові вінки з лісових і польових трав. Жінки, молодиці, парубки, чоловіки – у святкових народних костюмах, музика – тільки троїста. Якщо є можливість, бажано організувати освітлення.

Неприпустимим є вульгаризація, шаржування, гіперболізація, скабрезність при відтворенні звичаїв та обрядів.

Вдумливим, глибоким, цнотливо-серйозним має бути наше ставлення до обрядів, звичаїв. То ж радіймо, що доторкнулися правічного, рідного, прекрасного! І несімо цю радість.