- •Розряди прикметників за значенням
- •Ступені порівняння якісних прикметників
- •Ступені порівняння
- •Якісні прикметники, що не творять ступенів порівняння:
- •Повні і короткі форми прикметників
- •Поділ прикметників на групи
- •Способи творення прикметників
- •Правопис прикметникових суфіксів
- •Перехід прикметників в іменники
- •Відмінювання прикметників
- •Правопис частки не з прикметниками
- •Правопис н і нн у прикметниках
- •Правопис складних прикметників
Способи творення прикметників
Незначна частина прикметників належить до непохідних: білий, синій, щедрий, буланий, сухий.
Похідні прикметники – це присвійні, відносні та переважна кількість якісних.
Прикметники, як і іменники, творяться різними способами. Прикметники утворюються від іменників, дієслів, прислівників, числівників та інших прикметників префіксальним, суфіксальним, суфіксально-префіксальним способами та складанням основ або слів.
Спосіб творення |
Приклад |
Префіксальний |
прегарний, невисокий, передчасний, праісторичний, замалий, безсилий, архіважливий, ультрачервоний, аполітичний |
Суфіксальний |
мідний, солодкий, щасливий, рухливий, одеський, чистісінький, кругленький, синюватий, жилавий, кучерявий, горластий, сріблястий, соковитий, гречаний, вівсяний, дубовий, вишневий, життєвий, історичний, космічний, архаїчний, Миколин, Маріїн, Василів, Сергіїв, Петрова, Василева, Віталієва, собачий, гусячий |
Префіксально-суфіксальний |
безмежний, зарубіжний, надмірний, сучасний, підшефний, придворний, достроковий, |
Складання основ або слів |
прісноводний, вічнозелений, півметровий, шеститомний, трамвайно-тролейбусний, червоно-зелений, північно-східний |
Правопис прикметникових суфіксів
-ин, -їн пишуться у присвійних прикметниках, утворених від іменників І відміни (після приголосних – -ин, після кінцевого Й – -їн): баба – бабин, Марія – Маріїн, Галя – Галин, Софія – Софіїн (приголосні г, к, х при цьому змінюються на ж, ч, ш: Ольга – Ольжин, дочка – доччин, сваха – свашин);
-ів, що чергується з -ов, пишеться у присвійних прикметниках, утворених від іменників ІІ відміни твердої групи: батько – батьків, батькова; Дмитро – Дмитрів, Дмитрова;
-ів, -їв, що чергується з -ев, -єв, пишуться у присвійних прикметниках, утворених від іменників ІІ відміни м’якої чи мішаної групи: Мусій – Мусіїв, Мусієва, коваль – ковалів, ковалева;
-ин, -їн пишуться у присвійних прикметниках, утворених від назв тварин: бджола – бджолиний, змій – зміїний;
-ов пишеться, якщо твірна основа закінчується на твердий приголосний або якщо наголос падає на закінчення: бір – боровий, річ – речовий, край – крайовий;
-ев пишеться, якщо твірна основа закінчується на м’який чи шиплячий («ще їжджу») приголосний, а наголос падає на основу: жовтень – жовтневий, груша – грушевий;
-єв пишеться, якщо твірна основа закінчується Й або подовжений м’який приголосний, а наголос падає на основу: суть – суттєвий, алюміній – алюмінієвий.
Перехід прикметників в іменники
Перехід прикметників в іменники, або їх субстантивація, відбувається тоді, коли прикметники втрачають власні ознаки й виконують функції іменників, виступаючи в реченні в ролі підмета чи додатка.
Субстантивовані прикметники відповідають на питання х т о? щ о?
Субстантивація буває повною, коли прикметник постійно вживається в ролі іменника: набережна, лісничий, пальне, їдальня, учительська, колискова, Рівне, Лебедин, Гур’їв, Підмогильний, Стельмах. При неповній субстантивації прикметники поряд з власною функцією (означення або іменна частина складеного присудка) можуть вживатися й у ролі іменників (підмет або додаток): Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє (О.Довженко). Хіба минає все минуле? (Леся Українка). Старі правду кажуть: два хитрих мудрого не переважать (Нар. тв.).
