Способи творення прикметників

Незначна частина прикметників належить до непохідних: білий, синій, щедрий, буланий, сухий.

Похідні прикметники – це присвійні, відносні та переважна кількість якісних.

Прикметники, як і іменники, творяться різними способами. Прикметники утворюються від іменників, дієслів, прислівників, числівників та інших прикметників префіксальним, суфіксальним, суфіксально-префіксальним способами та складанням основ або слів.

Спосіб творення	Приклад
Префіксальний	прегарний, невисокий, передчасний, праісторичний, замалий, безсилий, архіважливий, ультрачервоний, аполітичний
Суфіксальний	мідний, солодкий, щасливий, рухливий, одеський, чистісінький, кругленький, синюватий, жилавий, кучерявий, горластий, сріблястий, соковитий, гречаний, вівсяний, дубовий, вишневий, життєвий, історичний, космічний, архаїчний, Миколин, Маріїн, Василів, Сергіїв, Петрова, Василева, Віталієва, собачий, гусячий
Префіксально-суфіксальний	безмежний, зарубіжний, надмірний, сучасний, підшефний, придворний, достроковий,
Складання основ або слів	прісноводний, вічнозелений, півметровий, шеститомний, трамвайно-тролейбусний, червоно-зелений, північно-східний

Правопис прикметникових суфіксів

1. -ин, -їн пишуться у присвійних прикметниках, утворених від іменників І відміни (після приголосних – -ин, після кінцевого Й – -їн): баба – бабин, Марія – Маріїн, Галя – Галин, Софія – Софіїн (приголосні г, к, х при цьому змінюються на ж, ч, ш: Ольга – Ольжин, дочка – доччин, сваха – свашин);

2. -ів, що чергується з -ов, пишеться у присвійних прикметниках, утворених від іменників ІІ відміни твердої групи: батько – батьків, батькова; Дмитро – Дмитрів, Дмитрова;

-ів, -їв, що чергується з -ев, -єв, пишуться у присвійних прикметниках, утворених від іменників ІІ відміни м’якої чи мішаної групи: Мусій – Мусіїв, Мусієва, коваль – ковалів, ковалева;

3. -ин, -їн пишуться у присвійних прикметниках, утворених від назв тварин: бджола – бджолиний, змій – зміїний;

4. -ов пишеться, якщо твірна основа закінчується на твердий приголосний або якщо наголос падає на закінчення: бір – боровий, річ – речовий, край – крайовий;

5. -ев пишеться, якщо твірна основа закінчується на м’який чи шиплячий («ще їжджу») приголосний, а наголос падає на основу: жовтень – жовтневий, груша – грушевий;

6. -єв пишеться, якщо твірна основа закінчується Й або подовжений м’який приголосний, а наголос падає на основу: суть – суттєвий, алюміній – алюмінієвий.

Перехід прикметників в іменники

Перехід прикметників в іменники, або їх субстантивація, відбувається тоді, коли прикметники втрачають власні ознаки й виконують функції іменників, виступаючи в реченні в ролі підмета чи додатка.

Субстантивовані прикметники відповідають на питання х т о? щ о?

Субстантивація буває повною, коли прикметник постійно вживається в ролі іменника: набережна, лісничий, пальне, їдальня, учительська, колискова, Рівне, Лебедин, Гур’їв, Підмогильний, Стельмах. При неповній субстантивації прикметники поряд з власною функцією (означення або іменна частина складеного присудка) можуть вживатися й у ролі іменників (підмет або додаток): Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє (О.Довженко). Хіба минає все минуле? (Леся Українка). Старі правду кажуть: два хитрих мудрого не переважать (Нар. тв.).