П Р И К М Е Т Н И К

Прикметник – це самостійна частина мови, що означає ознаку предмета, відноситься до іменника і відповідає на питання я к и й? ч и й? Моя країно – зоряна, біблійна й пишна, квітчаста батьківщино пісні й соловейка! (Б.-І.Антонович).

Тільки прикметник може виражати ознаку:

• безпосередньо: велике місто, ніжний погляд;

• опосередковано (через відношення предмета до інших предметів): київські вулиці, материні руки.

Початкова форма прикметника – називний відмінок однини чоловічого роду.

Прикметники часто багатозначні:

• золотий перстень – зроблений із золота;

• золота голова – здібна, обдарована людина;

• золоті руки – вправні, умілі руки;

• золоте серце – чуйна, добра людина;

• золота дитина – слухняна, вихована дитина;

• золоті слова – розумні, мудрі слова;

• золота осінь – пора з пожовтілим листям;

• золота середина – найвигідніший спосіб поведінки;

• золотий вік – час найбільшого розквіту науки й мистецтва в історії певного народу.

За значенням прикметники поділяються на:

• якісні (високий чоловік, дешевий одяг),

• відносні (металевий цвях, дерев’яний стілець),

• присвійні (материна хустка, Петрове поле).

Це постійні ознаки прикметників.

До непостійних ознак належать змінюваність за родами, числами та відмінками. Значення певного числа, роду та відмінка суто граматичне (тобто ніякого реального значення не виражає) і використовується для узгодження, граматичного зв’язку прикметника з іменником: голубий колір, голуба стрічка, голубе небо, голубі очі.

У реченні прикметник може виступати у ролі:

• означення: Блакитна імла повила далекі села, гори, садки (М.Коцюбинський);

• іменної частини складеного присудка: Картина навкруги була дуже оригінальна (І.Нечуй-Левицький). Кожен буває великим бодай раз на життя (П.Загребельний). Я єсть живий, і я творю свій труд (В.Симоненко).

Розряди прикметників за значенням

За своєю здатністю виражати ознаки предмета безпосередньо або через відношення його до іншого предмета чи особи прикметники поділяються на три розряди: якісні, відносні, присвійні.

Якісні прикметники

Якісними називаються прикметники, що безпосередньо виражають ознаку, яка може виявлятися в більшій чи меншій мірі: ясний – ясніший, найясніший; сміливий – більш сміливий, найбільш сміливий. Відповідають на питання я к и й?

Якісні прикметники утворюють кілька тематичних груп, виражаючи:

• ознаки кольору, розміру, ваги і зовнішніх особливостей предмета, що сприймаються органами зору: червоний, зелений, малий, легкий, круглий;

• ознаки предмета за смаковими якостями: солодкий, кислий, гіркий;

• ознаки предмета за фізичними властивостями, що сприймаються органами дотику, слуху, нюху: гострий, голосний, запашний;

• вікові ознаки людей, їхні риси характеру: молодий, розумний, сумний, настирливий;

• фізичні якості істот, властивостей предметів: здоровий, меткий, худий, сліпий, прямий;

• загальну оцінку: поганий, гарний.

Якісним прикметникам притаманні такі властивості:

• мають ступені порівняння і можуть поєднуватися з прислівниками: щедрий, щедріший, найщедріший; дуже щедрий, надто щедрий;

• утворюють зменшено-пестливі та збільшено-згрубілі форми (малесенький, величезний, злющий);

• здатність вступати в антонімічні пари: близький – далекий, високий – низький;

• утворюють, як правило, синонімічні ряди: поганий, злий, недобрий, сердитий, лихий;

• основи в них переважно похідні: далекий (від ім. даль), добрий (від ім. добро).

Відносні прикметники

Відносні прикметники виражають ознаку за відношенням одного предмета до іншого: дерев’яний стілець (стілець з дерева), металевий цвях (цвях з металу), джерельна вода (вода з джерела), пшеничний хліб (хліб із пшениці), книжкова шафа (шафа для книжок), соснова шишка (шишка сосни). Відповідають на питання я к и й?

Відносні прикметники виражають ознаку через відношення:

• до металу: глиняний посуд, чавунне ядро, солом’яна стріха, цегляний будинок;

• до місця і часу: степові квіти, лісові ягоди, прикордонний край, західний напрям, приміський вокзал, вечірня прогулянка, денний план, торішній похід;

• до призначення: шкільна майстерня, читальний зал, вантажна машина, столярний цех, спортивний зал, виховна година, звітна доповідь;

• до конкретного предмета або явища: фруктовий сік, овочеве рагу, кольорове намисто, університетські аудиторії, журнальна стаття, ґрунтові води, сніговий покрив;

• до абстрактного поняття: антична статуя, політична програма, мовленнєва культура;

• до різних вимірів предметів: кілометрова відстань, літрова посудина, триповерховий будинок, двозначне число, п’ятирічна дитина, повторне завдання.

Граматичні особливості відносних прикметників

1. Відносні прикметники виражають постійну ознаку, не мають ступенів порівняння, зменшено-пестливих і збільшено-згрубілих форм.

2. Відносні прикметники не мають антонімічних пар, не можуть сполучатися з прислівниками, від них не утворюються іменники з абстрактним значенням.

3. Оскільки всі відносні прикметники утворилися від інших частин мови, вони є похідними. Найчастіше вони утворюються від іменників: батьківська (від батько) порада, житловий (від житло) комплекс, туристські (від турист) маршрути, трав’яний (від трава) килим, народний (від народ) інструмент. У зв’язку з цим вступають у синонімічні відношення типу: яблучний сік – сік з яблук, безхмарне небо – небо без хмар, зрошувальний канал – канал для зрошування, деснянські береги – береги Десни.

Присвійні прикметники

Присвійні прикметники виражають належність предмета певній людині, рідше – тварині й відповідають на питання ч и й? (чия? чиє? чиї?): мамин, братів, свекрушин, Іванів, Зоїн; вовчий, бджолиний, лисячий, зозулин.

Усі присвійні прикметники похідні. Вони утворюються тільки від іменників – назв істот (людей і тварин).

Примітка. Не виражають значення присвійності прикметники, що входять до складу фразеологізмів і термінологічних назв: Магелланова протока, ахіллесова п’ята, адамове яблуко, дамоклів меч, гордіїв вузол, прокрустове ложе, авгієві стайні;базедова хвороба; петрів батіг, воловий язик (бот.).

Увага! Деякі прикметники можуть переходити з однієї групи в іншу. Коли якісні, відносні й присвійні прикметники використовуються в переносному значенні, то відносні прикметники набувають властивостей якісних (золоте серце, шоколадна засмага), присвійні – відносних (лисяча шуба, риб’ячий жир), або якісних (орлиний зір, осляча впертість).