1

Билет № 5

1.Оснащення автомобілів бригад екстреної медичної допомоги.

2. Екстрена медична допомога при термічних і хімічних опіках, опіках дихальних шляхів.

3. Гострі кишкові інфекції. Харчові токсикоінфекції та інтоксикації. Ботулізм. Сальмонельоз. Лептоспіроз. Клініка, діагностика. Екстрена медична допомога.

4. Проведення пальпації артеріальних судин кінцівок. Дослідження властивостей пульсу.

5. До постраждалого 34-х років на місце ДТП викликана бригада Е(Ш)МД. Об'єктивно:

стан важкий, притомний, різко загальмований, зіниці розширені, рівні, фотореакція

жива, дихання поверхневе, ЧДР- 28/хв. Шкірні покриви бліді, вкриті липким

потом, виражений акроціаноз. АТ- 60/40 мм рт.ст., пульс на променевих артеріях

не визначається. ЧСС- 130/хв. Запідозрено закриті переломи кісток тазу, правого

стегна і кісток обох гомілок, травматичний шок. Які першочергові заходи на місці ДТП? 

1. Екстрена медична допомога при термічних і хімічних опіках шкіри, опіках дихальнихх шляхів.

2. Гострі кишкові інфекції. Сальмонельоз. Лептоспіроз. Клініка, діагностика. Екстрена медична допомога.

3. Алгоритм дослідження властивостей пульсу. Використання пульсоксиметру.

4. До постраждалого 34-х років на місце дтп викликана бригада е(ш)мд. Об'єктивно:

стан важкий, притомний, різко загальмований, зіниці розширені, рівні, фотореакція

жива, дихання поверхневе, ЧДР- 28/хв. Шкірні покриви бліді, вкриті липким

потом, виражений акроціаноз. АТ- 60/40 мм рт.ст., пульс на променевих артеріях

не визначається. ЧСС- 130/хв. Запідозрено закриті переломи кісток тазу, правого

стегна і кісток обох гомілок, травматичний шок. Які першочергові заходи на місці ДТП? 

1. Ожог — повреждение тканей организма, вызванное действием высокой температуры или действием некоторых химических веществ (щелочей, кислот, солей тяжёлых металлов и др.). Различают 4 степени ожога:

1. покраснение кожи,

2. образование пузырей,

3. омертвение всей толщи кожи,

4. обугливание тканей.

Тяжесть ожога определяется величиной площади и глубиной повреждения тканей. Первая помощь при ожогах заключается в прекращении воздействия внешних факторов и обработке раны.

Первая степень. Поражается верхний слой ороговевшего эпителия. Проявляется покраснением кожи, небольшим отёком и болью.. Погибший эпителий слущивается, следов поражения не остаётся.

Вторая степень. Повреждается ороговевший эпителий до росткового слоя. Формируются небольшие пузыри с серозным содержимым. Полностью заживают за счётрегенерации из сохранившегося росткового слоя за 1—2 недели.

Третья степень. Поражаются все слои эпидермиса и дерма.

Третья А степень. Частично поражается дерма, дном раны служит неповреждённая часть дермы с оставшимися эпителиальными элементами (сальными, потовыми железами, волосяными фолликулами). Сразу после ожога выглядит, как чёрный или коричневый струп. Могут формироваться пузыри большого размера, склонные к слиянию, с серозно-геморрагическим содержимым. Болевая чувствительность снижена. Возможно самостоятельное восстановление поверхности кожи, если ожог не осложнится инфекцией и не произойдёт вторичного углубления раны.

Третья Б степень. Тотальная гибель кожи до подкожно-жировой клетчатки.

Четвёртая степень. Гибель подлежащих тканей, обугливание мышц, костей, подкожно-жировой клетчатки.

Правило девяток

Поверхности разных частей тела составляют по 9 % от общей площади поверхности тела:

• площадь головы и шеи — 9 %,

• грудь — 9 %,

• живот — 9 %,

• задняя поверхность тела 18 %,

• рук — каждая по 9 %,

• бедра — по 9 %,

• голени и стопы — по 9 %,

• промежность и наружные половые органы — 1 % поверхности тела.

У детей эти пропорции несколько иные — например, голова и шея у них составляют свыше 21 % от полной поверхности. ожога,.

Определение площади ожога (в %) у детей

Локализация (расположение) ожога	Площадь поражения у детей
	До 1 года	1-5 лет	8-14 лет
Голова, шея	21	19	15
Грудь	8	8	8
Живот	8	8	8
Спина	8	8	8
Ягодицы и поясница	8	8	8
Верхние конечности	По 9	По 9	По 9
Нижние конечности	По 7	По 7	По 7
Бедра	По 7	По 7	По 7
Голени и стопы	По 7	По 7	По 7
Ягодицы и поясница	1	1	1

Поражения органов дыхания наблюдаются, как правило, при глубоких ожогах пламенем лица, шеи и груди. Непосредственно на слизистые оболочки зева, глотки и гортани воздействует термический агент, а поражение трахеи, бронхов и альвеол обусловлено действием продуктов горения. У обожженного отмечаются затруднение дыхания, осиплость голоса, редко развивается механическая асфиксия.

При осмотре выявляются:

• синюшность губ; 

• опаленные волосы в носу; 

• отек; 

• гиперемия (краснота) и белые пятна омертвления на слизистых оболочках губ, языка, твердого и мягкого неба, задней стенки глотки.

Впоследствии нередко развивается пневмония. Поражение органов дыхания при термических поражениях приравнивают к увеличению площади глубокого ожога на 10-15% поверхности тела.

ОБШИРНЫЕ И ГЛУБОКИЕ ОЖОГИ МЕДИЦИНСКАЯ ПОМОЩЬ

1.Физическое охлаждение ожоговых поверхностей холодной водой.

2.Сухие асептические повязки .

3.Раннее адекватное обезболивание.

4.При угрозе развития шока – противошоковая терапия;

5.По показаниям - ингаляция кислорода, инфузионная терапия.

6.По показаниям - эндотрахеальная интубация, ларингеальная маска, крикоконикотомия.

7.В фазе формирования ожогового шока - пострадавших нужно поить водой.

8.При термических поражениях средней и тяжелой степени - 0,9% раствора хлорида натрия или препаратов ГЭК (гекодез) и др..

ОБШИРНЫЕ И ГЛУБОКИЕ ОЖОГИ у детей МЕДИЦИНСКАЯ ПОМОЩЬ

1. Охлаждение ожоговой поверхности холодной водой 10-15 мин., если после повреждения прошло не более 30 мин.

2. Сухая асептическая повязка на поверхность ожога.

3. При угрозе развития шока – противошоковая терапия.

4. Ингаляция кислорода 100% с темпом 10-12 л/мин.

5. Раннее адекватное обезболивание: а) при ожогах средней тяжести – ренальган 0,5-1,0мг/кг с диазепамом 0,2-0,3 мг/кг в/мышечно; б) при ожогах тяжелой степени – промедол 1% 0,01 мг/кг или 0,1 мл/год жизни (не более 1 мл) или ренальган 0,5-1,0мг/кг с диазепамом 0,2-0,3 мг/кг в/венно медленно.

6. При крайне тяжелом состоянии – ларингеальная маска, назогастральный зонд; интубация трахеи, крикоконикотомия, коникотомия по жизненным показаниям, ИВЛ.

7. При тяжелом и крайне тяжелом состоянии или времени транспортировки более 30 мин проводится инфузионная терапия.

ТЕРМОИНГАЛЯЦИОННЫЕ ПОРАЖЕНИЯ ОРГАНОВ ДЫХАНИЯ

1. Коррекция угрожающих жизни расстройств: гиповолемии, обструкции дыхательных путей, гипоксемии, коматозных состояний.

2. При явлениях обструкции дыхательных путей (бронхоспазма): эуфиллин в ударной дозе 5 мг/кг внутривенно, ингаляционно, сальбутамол, интал, вентолин, беродуал.

3. При отсутствии эффекта - интубация трахеи и перевод на ИВЛ.

4. Гепарин 5000-10000 ЕД внутривенно капельно или НМГ подкожно.

5. Оксигенотерапия.

6. Устранение гиповолемии .

ТЕРМОИНГАЛЯЦИОННЫЕ ПОРАЖЕНИЯ ОРГАНОВ ДЫХАНИЯ У ДЕТЕЙ

1. Вынести из закрытого помещения, автомобиля.

2. Ингаляция 100% кислорода через лицевую маску с темпом 10-12 л/мин.

3. При ОДН III ст. или отсутствии дыхания - интубация трахеи и перевод на ИВЛ с подачей 100% кислорода.

4. При признаках клинической смерти - СЛЦР по общей схеме.

5. При термических поражениях тяжелой степени или времени транспортировки более 30 минут - инфузия с темпом 20-30 мл/кг/ч, или 7,5% раствора натрия хлорида - 2-4 мл/кг/ч, или препаратов ГЭК (гекодез) - 4- 8 мл/кг/ч; реосорбилакт 6-8 мл/кг внутривенно капельно.

6. Аналгезия ненаркотическими аналгетиками - ренальган 0,5-5,0 с сибазоном (диазепамом) 0,2-0,3 мг/кг внутримышечно.

7. Глюкокортикоиды: преднизолон 2-6 мг/кг или дексазон 0,2-0,5 мг/кг внутривенно.

8. При наличии признаков ОДН с явлениями ларингобронхиолоспазма: ингаляция сальбутамола (вентолина) 2-3 мг через ингалятор в течение 5-10 мин, или беродуал 1-2 мл (20-40 капель), или внутривенно 2,0% раствор эуфиллина 2-4 мг/кг, затем - 0,75 мл/кг/ч.

19. Зондирование желудка.

10. По показаниям - интубация трахеи и перевод на ИВЛ, ургентная крикоконикотомия.

ХИМИЧЕСКИЕ ОЖОГИ МЕДИЦИНСКАЯ ПОМОЩЬ

1. Удалить одежду с пораженной поверхности, удалить с кожи химические вещества.

2. Промыть ожоговую поверхность (за исключением ожогов негашеной известью) обильным количеством проточной воды.

3. При ожогах глаз необходимо поддерживать веки во время промывания, наклонить голову набок для свободного стекания жидкости.

4. Определить наличие или отсутствие признаков ожога дыхательных путей.

5. Аналгезия по обычной методике.

6. При попадании жидкости внутрь и нарушении дыхания - интубация трахеи и перевод на ИВЛ с подачей 100% кислорода.

7. При явлениях ларингобронхиолоспазма - ингаляция сальбутамола (вентолина) через ингалятор, или беродуал, или эуфиллин в/венно.

8. При явлениях шока - противошоковая терапия.

9. При энтеральном попадании - введение толстого желудочного зонда, смазанного вазелином, промывание желудка водой до чистых промывных вод.

ХИМИЧЕСКИЕ ОЖОГИ У ДЕТЕЙ МЕДИЦИНСКАЯ ПОМОЩЬ

1. Удалить одежду с пораженной поверхности, удалить с кожи твердые (порошковые) химические вещества.

2. Промыть ожоговую поверхность (за исключением ожогов известью) обильным количеством проточной воды.

3. При ожогах глаз необходимо поддерживать веки во время промывания, наклонить голову набок для свободного стекания жидкости.

4. Определить наличие или отсутствие признаков ожога дыхательных путей.

5. Аналгезия: ренальган 0,5-5,0 мл или 50% анальгин 0,3-0,5 мг/кг с диазепамом (сибазоном) 0,2-0,3 мг/кг в/мышечно; при обширном поражении или выраженном болевом синдроме - промедол 0,01 мг/кг или 1% раствор 0,1 мл/год жизни, но не более 1 мл в/венно.

6. При попадании жидкости внутрь и нарушении дыхания: после предварительной премедикации (0,1% атропина сульфат 0,1 мл/год жизни, не более 0,5 мл, внутривенно с наркотическими аналгетиками) - интубация трахеи, ИВЛ с подачей 100% кислорода.

7. При явлениях ларингобронхиолоспазма - ингаляция вентолина 2-3 мг в течение 5-10 мин, или беродуал 1-2 мл (20-40 капель), в/в эуфиллина 2-4 мг/кг, затем - 0,75 мл/кг/ч.

8. При явлениях шока:

• инфузия ПСК в объеме 20-30 мл/кг/ч или препаратов ГЭК (гекодез) - 8 мл/кг/ час;

• преднизолон 2-3 мг/кг или другие глюкокортикоиды в/венно.

9. Улучшение микроциркуляции - реосорбилакт 6-8 мл/кг в/венно капельно.

10. При энтеральном попадании - введение толстого желудочного зонда, смазанного вазелином, промывание желудка водой до чистых промывных вод.

ОЖОГОВЫЙ ШОК МЕДИЦИНСКАЯ ПОМОЩЬ

1. Прекратить воздействие повреждающего фактора.

2. По показаниям - комплекс сердечно-легочной реанимации.

3.При возможности - физическое охлаждение ожоговых поверхностей холодной водой, снег.

4. Стерильные повязки с мазью левомиколь или кремом дермазин, при наличии - силиконовые повязки, при обширных ожогах - силиконовые простыни.

5. При отсутствии этого - сухие стерильные повязки на ожоговую поверхность, при обширных ожогах - обернуть стерильной простыней.

6. Наркотические аналгетики морфина гидрохлорид 1% 1,0..

7. В ранней стадии необходимо применять энтеральное введение жидкости.

8. Противошоковая инфузионная терапия: малообъемная гемодилюция гипертоническим раствором натрия хлорида, затем - низкомолекулярные коллоидные декстраны (полиглюкин не применять) и кристаллоиды в соотношении 1:3 или 3:4, общим объемом, равным площади ожоговой поверхности, умноженной на массу тела; при неэффективности - препараты ГЭК.

9. Улучшение микроциркуляции - реосорбилакт 10-15 мл/кг внутривенно капельно.

10. Кортикостероиды: преднизолон 60-90 мг, дексазон 10-12 мг и др.

ОЖОГОВЫЙ ШОК У ДЕТЕЙ МЕДИЦИНСКАЯ ПОМОЩЬ

1. Прекратить воздействие повреждающего фактора.

2. По показаниям - комплекс сердечно-легочной реанимации.

3. Физическое охлаждение ожоговой поверхности проточной холодной водой .

4. Наложить сухую асептическую повязку, при обширных ожогах накрыть стерильной простыней (из родовой укладки), пропитанной 0,5% раствором новокаина.

5. Ингаляция кислорода 100% через маску с потоком 10-12 л/мин.

6.Аналгезия - ренальган 0,5-5,0 мл, анальгин 50% р-р 0,3-0,5 мг/кг с сибазоном 0,2-0,3 мг/кг.

7. Ожоги тяжелой степени обезболивают наркотическими аналгетиками - промедол 0,01 мг/кг или 1 % раствор 0,1 мл/год жизни с диазепамом или сибазоном 0,2-0,3 мг/кг в/венно медленно.

8. При тяжелых ожоговых повреждениях и времени транспортировки более 30 минут - инфузия ПСК или 0,9% NaCl в объеме 20-30 мл/кг/ час, или 7-7,5% раствора натрия хлорида в объеме 2-4 мл/кг/ час, ГЭК в объеме 4- 8 мл/кг/ч, сорбилакт 2,5-5 мл/кг внутривенно капельно.

9. При тяжелых ожоговых повреждениях – в/венно преднизолон 2-3 мг/кг.

10. Улучшение микроциркуляции - реосорбилакт 6-8 мл/кг.

11. При тяжелой ожоговой травме - установить назогастральный зонд.

Наказ МОЗ України від  07.11.07 № 691 ожоги

Опіки

Ознаки і симптоми

• Опіки дихальних шляхів

• Утруднене дихання та/або ковтання

• Охриплість

• Стридор

• Дихання зі свистом

• Волосся в сажі або спалене

• Можуть бути присутні опіки лиця

1 ступінь (ушкодження поверхневих шарів епідермісу)

• Почервоніння

• Біль

• Набряк

2 ступінь (ураження до базального шару)

• Почервоніння

• Біль

• Набряк

• Утворення пухирів

3 ступінь (некроз поверхневих шарів дерми)

• Опік може бути білого кольору, жорстким або обвугленим

• Набряк

• Ушкодження глибоких тканин

• Може бути безболісним

4 ступінь (опік усієї товщини шкіри; не універсальний термін)

• некроз шкіри, м'язів, іноді й кістки

Базова реанімація (допомога)

1. Перш за все необхідно зупинити опіковий процес.

2. Зняти прикраси та одяг, що не приклеївся до рани.

3. Забезпечити та підтримувати прохідність дихальних шляхів, покласти людину в безпечну позицію (потерпілий лежить на боці, з повернутою на бік головою, верхня рука і нога висунуті вперед).

4. Забезпечення додатковим киснем є важливим для потерпілого з інгаляційною травмою через можливе отруєння чадним газом. Почніть з 100% кисню. Якщо необхідно, проводьте вентиляцію за допомогою мішка АМБУ.

а. підніміть підборіддя або висуньте щелепу потерпілого;

б. введіть назофарингіальну чи орофарингіальну трубку;

5. Охолодіть обпечену шкіру натрієм хлоридом кімнатної теператури, не прикладайте лід до ушкоджених тканин.

6. Після промивання покрийте опіки сухою стерильною пов'язкою.

7. Підніміть ушкоджені кінцівки.

8. Оцініть ризик та запобігайте гіпотермії.

9. Якщо евакуація займає багато часу, введіть рідину перорально - у випадку, коли потерпілий при свідомості та може ковтати.

10. Використайте знеболюючі препарати.

Спеціалізована реанімація

1. Якщо спостерігається або починається блокада дихальних шляхів і інші дії не є ефективними, переходьте до спеціалізованої реанімації:

а. рекомендовані надгортанні повітроводи;

б. проведіть ендотрахіальну інтубацію, або

в. хірургічну конікотомію.

2. Опіки обличчя становят проблему під час фіксації повітроводів, таких як інтубаційна трубка.

а. якщо немає чистої, неушкодженої шкіри, до якої можна зафіксувати трубку, спробуйте зафіксувати інтубаційну трубку до зуба.

б. виберіть стійкий, неушкоджений корінний зуб.

в. прив’яжіть міцно сплетену хірургічну нитку (наприклад шовкову 0) декількома вузлами до зуба.

г. тоді зав’яжіть ще один додатковий вузол на відстані приблизно в 2 см від зуба. Прив’яжіть ендотрахіальну трубку до цього вузла.

3. Почніть з подачі 100% кисню за допомогою кисневої маски, якщо потерпілий втратив свідомість. Якщо необхідно, проводьте вентиляцію за допомогою мішка Амбу.

4.Введіть болюсно довенано/внутрішньокістково лактат Рінгера (рекомендовано) або 0, 9 % фіз. розчин 250 мл.

а. при складних опіках можна поставити дві крапельниці.

б. якщо можливо, старайтесь не ставити катетер поблизу опіку, якщо необхідно – накладіть шви.

в. можна використати модифіковану формулу Паркланда, щоб визначити об’єм рідини, яку необхідно ввести.

- фізрозчин або лактат-рінгеровий розчин в перші 24 години після опіку: 4 мл х % площі поверхні тіла. Для того щоб порахувати площу поверхні тіла, визначте загальну площу поверхні тіла з опіками до 10% за допомогою правила 9-ок (тільки опіки 2, 3 і 4 ступеня).

- введіть половину всієї рідини впродовж перших 8 годин (з часу опіку) і другу половиу впродовж наступних 16 годин х на вагу потеріплого (кг).

При інгаляційній травмі:

а. введіть альбутерол (2-4 вприскування), використовуючи дозуючий інгалятор або небулайзер, кожні 15 хв; можна тричі повторити. Кожні 2 години проводьте 2-4 вприскування.

б. введіть солу-медрол 125мг (в таблетках).

6. Введіть антибіотики 1-2 г Роцефін в 500 мл довенно.

Інші/особливі випадки

Опіки очей

1. При будь-яких хімічних опіках очей промивайте очі відповідно до інструкції:

а. при опіках кислотою (утворення кірочки на опіку) – промивайте 30 хв, або поки не зменшиться біль.

б. при лужних опіках (поверхня опіку схожа на «мильну») – промивайте 60 хв, або поки не зменшиться біль.

Електричні опіки

1. Обробіть вхідну та вихідну рани.

2. Часто електричний опік супроводжується сильним внутрішнім ушкодженням, яке повинно належно лікуватись.

3. Використайте 12-ти канальний ЕКГ, моніторте серцевий ритм та зніміть аритмію згідно рекомендацій.

4. Перевірте наявність переломів кісток/хребта та надайте необхідну допомогу.

Кругові опіки

1. Круговий опік може стиснути грудну клітку та перешкоджати нормальному диханню.

2. Круговий опік може перетиснути кінцівку та порушити периферійний кровообіг.

3. Постійно перевіряйте дистальну циркуляцію, стежачи за пульсом, моторикою та дотиковими відчуттями.

4. Якщо спостерігається стискання грудної клітки або порушення периферійного кровообігу, проведіть розсічення опікового струпа після конультації з медкерівництвом.

Сонячні опіки

Найпоширенішим симптомом сонячних опіків є болюча еритема шкіри. При сильних опіках можуть виникнути пухирі, гарячка, погіршитись самопочуття, нудота, блювання або діарея.

1 Запобігання опікам

а. Уникайте променів полудневого сонця, використовуйте природну тінь.

б. Оберігайте шкіру за допомогою головного убору та достатньої кількості одягу.

в. Нанесіть крем від засмаги, що захищає від ультрафіолетових променів. Переконайтесь, що крем водо та потостійкий і з фільтром (SPF) від 30 і більше.

2. Лікування

а. Промийте опік холодною водою чи накладіть холодний компрес.

б. НЕ проколюйте пухирі, тільки якщо вони великого розміру. Якщо ви прокололи пухир, накладіть стерильну суху пов’язку.

в. Намажте опік маззю чи зволожуючим кремом (з алое вера).

г. Використайте нестероїдні протизапальні препарати для зменшення болю та протизапального ефекту.

д. Топічні або системні стероїди може призначити людина, що надає спеціалізовану допомогу в важких випадках.

Визначення площі опіку

Визначення  площі опіку за правилом дев’яток.

В оцінці важкості термічного ушкодження, крім глибини опіку, важливе значення має визначення його площі, яка виражається у відсотках до загальної поверхні тіла.

З цією метою використовують правило дев’яток, згідно якому площа голови і шиї і кожної верхньої кінцівки рівна 9%, передня, задня поверхня тулуба і кожна нижня кінцівка – 18%, промежина – 1%. 

Визначення  площі опіку по площі долоні.

Площа долоні у дорослої людини складає приблизно 1% від загальної поверхні тіла. Тому площу опіків можна визначити за умовною кількістю долоней, що  можуть покрити ушкоджену поверхню. Кожна долоня +1%.

3. Гострі кишкові інфекції об’єднують хвороби, провідним симптомом для яких є діарея (розлад шлунку). Основний механізм зараження – аліментарний (через рот), який реалізується харчовим, водним і контактно-побутовим шляхами передачі.

Харчові токсикоінфекції - гострі захворювання, які виникають внаслідок уживання в їжу продуктів, що містять патогенні або умовно-патогенні мікроби та їхні токсини; характеризуються короткочасним перебігом із симптомами загальної інтоксикації та гострого гастроентериту.

Інкубаційний період короткий - від 30 хв до 24 год. Симптоми хвороби виникають раптово і швидко наростають. З'являються мерзлякуватість, блювота, переймистий біль у животі, частіше в епігастрії і довкола пупка. Блювання багаторазове. Випорожнення рідкі або водянисті, смердючі, до 10 разів на добу, іноді з домішками слизу. У частини хворих стілець без змін. Температура тіла рідко піднімається до високих цифр. Шкіра бліда, інколи з ціанозом, суха. Язик вкритий білим або сірим нальотом. Пульс частий, артеріальний тиск низький. При багаторазовій блювоті та проносі з'являються симптоми зневоднення: зниження тургору шкіри, зменшення діурезу, корчі в м'язах кінцівок. Тривалість хвороби 1-4 дні, значне поліпшення загального стану настає відразу після промивання шлунка і кишок.

Збір анамнезу захворювання:

1. Дотримуватися «токсичної настороженості» (умови навколишнього середовища, в яких відбулося отруєння, можуть становити небезпеку для бригади швидкої допомоги);

2. З’ясувати обставини, що супроводжували отруєння (коли, чому, як, скільки, з якою метою), у хворого , якщо він знаходиться у свідомості.

3. Зібрати біологічні середовища (блювотні маси, сечу, кров, промивні води) для хіміко-токсикологічного або судово-хімічного дослідження.

4. Зареєструвати основні симптоми, що спостерігалися у хворого.

5. Необхідно провести корекцію показників гемодинаміки та дихання.

Збір анамнезу життя:

1. Встановити, які лікарські засоби приймає пацієнт щоденно.

2. З’ясувати, які лікарські засоби пацієнт прийняв до прибуття бригади медичної допомоги.

3. З’ясувати наявність факторів ризику передозування ліків, виявити в анамнезі інші супутні захворювання: нервової системи, серцево-судинної, ендокринної, психічні розлади тощо.

4. Зібрати загальний алергологічний анамнез.

Проведення огляду та фізичного обстеження:

1. Оцінка загального стану та життєво важливих функцій: свідомості, дихання, кровообігу.

2. Візуальна оцінка:

- Колір шкірних покривів та слизових оболонок, вологість, наявність опіків, ознак тривалої позиційної компресії м’яких тканин, слідів від ін’єкцій.

- Оцінити наявність чи відсутність стороннього специфічного запаху в повітрі приміщенні та від видиху пацієнта.

- Оцінити візуальні особливості, наявність чи відсутність стороннього специфічного запаху від блювотних мас, при їх наявності.

- Оцінити розмір зіниць та фотореакцію.

Оцінка стану серцево-судинної та дихальної системи пацієнта:

1. Пульсу.

2. Дихання.

3. Серцевої діяльності.

4. Аускультація легень: наявність хрипів.

- Реєстрація ЕКГ у 6-ти відведеннях.

- Пульсоксиметрія.

- Оцінка рівню цукру крові.

- Забезпечити положення пацієнта на боці.

- Забезпечити адекватну вентиляцію легень.

- Забезпечення вільної прохідності дихальних шляхів (аспірація з верхніх дихальних шляхів слизу, блювотних мас, видалення сторонніх предметів та ін.);

- Респіраторна терапія (оксигенотерапія, ШВЛ за показаннями).

-Підтримка ефективного рівня артеріального тиску для забезпечення адекватного кровообігу.

- Протисудомна терапія.

- обробка шкіри;

- обробка слизових оболонок ротової порожнини;

- обробка слизових оболонок очей;

- санація шлунку (зондова);

- санація кишечника із застосуванням антидотних препаратів та ентеросорбентів (зондовий лаваж, очищувальна клізма).

- застосуванням антидотів;

- застосування засобів фармакологічної корекції токсичних проявів;

- ентеросорбція.

Дозування активованого вугілля:

1. Для промивання шлунку - 1 г/кг.

2. Для ентеросорбції у токсикогенній стадії отруєння:по 50-100 г кожні 4-6 год.;

ОБСЯГИ РІДИНИ ДЛЯ ПРОМИВАННЯ ШЛУНКУ: 500 - 700 мл

ОБСЯГИ РІДИНИ ДЛЯ ОЧИЩЕННЯ КИШЕЧНИКА:

для очищувальної клізми -1 – 3 л , для сифонної клізми -10 – 15л

1.Наиболее срочными являются меры, направленные на раннюю нейтрализацию ботулинотоксина: повторные промывания желудка и очистительные клизмы

2.Введение энтеросорбента - активированный уголь 0,5-1,0 г/кг.

3.При наличии сыворотки - внутривенное введение половинной дозы типов А, С, Е по 50 000 МЕ и В - 25 000 МЕ, другая половина вводится внутримышечно.

4.Одновременно применяется анатоксин по 0,5 мл каждого типа, суммарная доза - 2 мл.

5.При дыхательных расстройствах ИВЛ , после предварительной премедикации (0,1 % атропина сульфат 0,1 мл/год жизни, не более 0,5 мл, внутривенно), эндотрахеальным способом с темпом 10- 12 л/мин.

6.При нарушениях гемодинамики - инфузия ПСК 20 мл/кг/ч или препаратов ГЭК (гекодез) 4-6 мл/кг/ч.

7.Симптоматическая терапия.

8.Госпитализация в ОИТ (сохранить для анализа промывные воды).

Сальмонеллёз - острая зоонозная кишечная инфекция, характеризующаяся поражением органов пищеварения с развитием синдрома интоксикации и водно-электролитных нарушений

Механизм передачи сальмонеллеза - фекально-оральный, основной путь передачи - пищевой, главным образом через продукты животного происхождения.

Гастроэнтеритический вариант - наиболее распространённая форма; развивается остро, через несколько часов после заражения. Проявляется интоксикацией и расстройствами водно-электролитного баланса. В первые часы заболевания преобладают признаки интоксикации: повышение температуры тела, головная боль, озноб, ломота в теле. В дальнейшем появляются боли в животе (чаще спастического характера), локализующиеся в эпигастральной и пупочной областях, тошнота, многократная рвота. Быстро присоединяется диарея. Испражнения носят вначале каловый характер, но быстро становятся водянистыми, пенистыми, зловонными, иногда с зеленоватым оттенком. Частота рвоты и дефекации может быть различной, однако для оценки степени обезвоженности большее значение имеет не частота, а количество выделенной жидкости. Дефекация не сопровождается тенезмами.  Несмотря на высокую температуру тела, при осмотре отмечают бледность кожных покровов, в более тяжёлых случаях развивается цианоз. Язык сухой, обложен налётом. Живот вздут, при его пальпации можно отметить небольшую разлитую болезненность и урчание кишечника. Тоны сердца приглушены, отмечают тахикардию, склонность к снижению артериального давления, пульс мягкого наполнения. Выделение мочи уменьшается. В более тяжёлых случаях возможно развитие клонических судорог, чаще в мышцах нижних конечностей.  Гастроэнтероколитический вариант. Начало заболевания напоминает гастроэнтеритический вариант, но уже на 2-3-й день болезни уменьшается объём испражнений. В них появляются слизь, иногда кровь. При пальпации живота отмечают спазм и болезненность толстой кишки. Акт дефекации может сопровождаться тенезмами. Таким образом, клинические проявления указанного варианта имеют много сходных черт с одноимённым вариантом острой дизентерии. 

Наиболее опасным осложнением при сальмонеллёзах является инфекционно-токсический шок, сопровождающийся острым отёком и набуханием головного мозга, острой сердечнососудистой недостаточностью, часто на фоне острой надпочечниковой недостаточности и острой почечной недостаточности. 

Если позволяет клиническое состояние больного, лечение необходимо начинать с промывания желудка, сифонных клизм, назначения энтеросорбентов (активированный уголь и др.)  При дегидратации I-II степени показано назначение глюкозо-солевых растворов типа «Регидрон» внутрь с учётом дефицита воды и солей у больного до начала терапии, восполняемых дробным частым питьём (до 1- 1,5 л/час) в течение 2-3 ч, и дальнейших потерь жидкости в процессе лечения (следует контролировать каждые 2-4 ч).  При дегидратации III-IV степени изотонические полиионные кристаллоидные растворы вводят внутривенно струйно до момента ликвидации признаков дегидратационного шока, а затем капельно. 

Лептоспироз - острая инфекционная болезнь, вызываемая различными серо-типами лептоснир, характеризуется лихорадкой, симптомами общей интоксикации, поражением почек, печени, нервной системы. При тяжелых случаях наблюдается желтуха, геморрагический синдром, острая почечная недостаточность и менингит.

Источниками инфекции являются различные животные (лесная мышь, полевка, водяные крысы, землеройки, крысы, собаки, свиньи, крупный рогатый скот и др.). Человек, больной лептоспирозом, источником инфекции не является. Передача инфекции у животных происходит через воду и корм. Заражение человека чаще всего происходит при контакте кожи и слизистых оболочек с водой, загрязненной выделениями животных. Имеет значение контакт с влажной почвой, а также при убое зараженных животных, разделке мяса, а также при употреблении некоторых продуктов (молоко и др.), загрязненных выделениями инфицированных грызунов. Заболевания часто имеют профессиональный характер. Чаще заболевают дератизаторы, лица, работающие на заболоченных лугах, работники животноводческих ферм, боен, доярки, пастухи, ветеринары. Для лептоспироза характерна выраженная сезонность с максимумом заболеваемости в августе. 

Воротами инфекции чаще является кожа. Для проникновения лептоспир достаточно малейших нарушений целостности кожи. В связи с этим заражение наступает даже при кратковременном контакте с водой, содержащей лептоспиры. Возбудитель может проникать также через слизистые оболочки органов пищеварения и конъюнктиву глаз.

Лептоспиры, их токсины и продукты обмена приводят к выраженной интоксикации, которая особенно быстро нарастает в первые 2-3 дня от начала болезни.

В тяжелых случаях развивается тромбогеморрагический синдром. приводит к поражению центральной нервной системы обычно в виде менингитов. Кровоизлияния в надпочечники могут привести к развитию острой недостаточности коры надпочечников.  поражение скелетных мышц (рабдомиализис).

При объективном обследовании можно обнаружить гиперемию и одутловатость лица, гиперемирована также кожа шеи и верхних отделов грудной клетки («симптом капюшона»). Отмечается также инъекция сосудов склер, однако нет признаков конъюнктивита (ощущение инородного тела в глазу, наличие отделяемого и др.). Температура тела держится на высоком уровне (лихорадка обычно постоянного типа) в течение 5-10 дней, затем снижается коротким лизисом. У части больных, особенно если не назначались антибиотики, через 3-12 дней наблюдается вторая волна лихорадки, которая обычно короче первой. Очень редко наблюдается 2-3 рецидива. У некоторых больных после снижения температуры тела длительно наблюдается субфебрилитет.  При более тяжелом течении лептоспироза с 3-5-го дня болезни появляется иктеричность склер, а затем и желтушное окрашивание кожи, выраженность которого изменяется в широких пределах (билирубин сыворотки крови может достигать 200 мкмоль/л и более). В это же время у 20-50% больных появляется экзантема. Элементы сыпи полиморфны, располагаются на коже туловища и конечностей. Сыпь может иметь кореподобный, краснухоподобный, реже скарлатиноподобный характер. Могут встречаться и уртикарные элементы. Макулезная сыпь склонна к слиянию отдельных элементов. В этих случаях образуются эритематозные поля. Эритематозная экзантема встречается наиболее часто. При развитии геморрагического синдрома преобладает петехиальная сыпь. Нередко появляется герпетическая сыпь (на губах, крыльях носа). Тромбо-геморрагический синдром проявляется помимо петехиальной сыпи кровоизлияниями в кожу на местах инъекций, носовыми кровотечениями, кровоизлияниями в склеру.  Со стороны сердечно-сосудистой системы наблюдается брадикардия, гипотензия, приглушение тонов сердца, на ЭКГ - признаки диффузного поражения миокарда, при более тяжелых формах может отмечаться развернутая клиническая картина специфического лептоспирозного миокардита. У части больных развиваются умеренно выраженные изменения слизистой оболочки верхних дыхательных путей, чаше в виде ринофарингита. Специфическая лептоспирозная пневмония наблюдается редко. Почти у всех больных к 4-5-му дню болезни отмечается увеличение печени, у половины больных увеличивается селезенка. Печень умеренно болезненна при пальпации. 

Проявлениями, характерными для тяжелых форм лептоспироза, служат:  - развитие желтухи;  - появление признаков тромбогеморрагического синдрома;  - острая почечная недостаточность;  - лептоспирозный менингит. 

Основными методами терапии является назначение антибиотиков и введение специфического иммуноглобулина.