83. Діагностичні критерії деградації зрошуваних ґрунтів (за с.А. Балюком, 2000)

№	Показники	Недеградова-ний грунт	Ступінь деградації
			слабкий	середній	сильний
1	Засоленість ґрунтів, вміст солей	незасолені	Слабко-засолені	Середньо-засолені	Сильно-засолені
2	Осолонцювання ґрунтів	Несолон-цюваті	Слабо-солонцюваті	Середньо-солонцюваті	Сильно-солонцюваті
3	Підлуження ґрунтів	немає	Слабко-лужні	Середньо-лужні	Сильно-лужні
4	Гумусний стан ґрунтів. Зменшення вмісту гумусу, % від початкового	немає	до 5	5–20	> 20
5	Агрофізичний стан ґрунтів: Структурно-агрегатний склад, % Повітряно-сухі агрегати (0,25-10,0 мм) Водостійкі агрегати (>0,25 мм)	> 70 >45	60–70 35–45	40–60 25–35	< 40 <25
6	Рівноважна щільність, г/см3 Важкі ґрунти Легкі ґрунти	< 1,3 < 1,3	1,3–1,4 1,3–1,5	1,4–1,6 1,5–1,6	>1,6 >1,6
7	Сумарний показник ступеня забруднення ґрунтів важкими металами (Zc)	< 16	16–32	32–128	> 128
8	Вміст водорозчинного фтору, мг/кг ґрунту	< 6	6–10	10–20	> 20

Розділ 9. Бонітування ґрунтів і якісна оцінка земель*

9.1. Основні поняття з бонітування ґрунтів

Бонітування ґрунтів (від латинського – bonitas – доброякісність) – це спеціа­лізована генетико-виробнича класифікація ґрунтів, побудована на їх об'єктив­них природних і стійко набутих у процесі сільськогосподарського викорис­тання ознаках та властивостях, які мають найбільше значення для росту сільськогосподарських культур, виражена в кількісних показниках-балах.

Головна мета бонітування ґрунтів – кількісне визначення відносної якості ґрунтів за їх родючістю, тобто наскільки один ґрунт краще чи гірше за інший здатний забезпечувати ріст і розвиток сільськогосподарських культур.

Будучи складовою частиною земельного кадастру, бонітування ґрунтів має велике самостійне значення, оскільки:

• дозволяє порівнювати і групувати ґрунти за продуктивністю;

• надає можливість виявляти найбільш сприятливі ґрунти для вирощу­вання тих чи інших сільськогосподарських культур;

• допомагає найефективнішому використанню добрив, проведенню агро­технічних та меліоративних заходів;

• сприяє введенню зональних систем землеробства;

• ш ставить за мету підвищення продуктивності природних кормових угідь і лісових насаджень;

• має велике значення в охороні ґрунтів від деградації (ерозії, забруднен­ня важкими металами, пестицидами, заболочення і т.п.).

Бонітет ґрунту – показник якості ґрунту і його продуктивності, який являє собою інтегральну величину різних властивостей та ознак ґрунту, вимірюваних різними мірами (мг, мг-екв, т, мм, % та ін.), хоча сам є безрозмірним.

З існуючих методик бонітування, які поширені в Україні, заслуговують на увагу методики розроблені в Національному аграрному університеті (А.І.Сі­рий, 1974), Інституті землеустрою УААН та Інституті ґрунтознавства і агро­хімії УААН ім. О.Н. Соколовського (Л.Я. Новаковський, О.П. Канаш, В.В. Мед­ведев та інші) і Інституті садівництва УААН (М.В. Козак, 1996).

• – викладено за (О.Ф. Гнатенко, М.В. Капштик, Л.Р. Петренко, С.В. Вітвіцький, 2005)