57. Показники кислотності ґрунтів (pHкСl), при яких доцільне повторне вапнування

Грануло-метричний склад ґрунту	Сівозміна					Культурні пасовища та сінокоси
	польова з високою питомою вагою льону	польова з травами, льоном, картоплею	з цукровими буряками та люцерною	кормова при- фер-мська	ово-чево-кор-мова	зла-кові	бобово-злакові
Піщаний та супіщаний	4,8	5,0	5,3	5,2	5,2	4,8	5,0
Легко- та середньо-суглинковий	5,0	5,2	5,6	5,4	5,4	5,0	5,2
Важко-суглинковий та глинистий	5,2	5,4	5,8	5,5	5,6	5,2	5,4
Торфовий	4,4	4,6	5,2	5,0	5,0	4,3	4,6

58. Періодичність вапнування кислих ґрунтів України

Зона і область	Строк повторного вапнування, років
Полісся
Волинська	6
Рівненська	6
Житомирська	6–7
Чернігівська	6–7
Лісостеп
Київська	6
Тернопільська	6–7
Вінницька	7
Сумська	7
Хмельницька	7
Черкаська	7–8
Полтавська	8–9
Передкарпаття, Карпати, Закарпаття
Закарпатська	4–5
Івано-Франківська	5–6
Чернівецька	5–6
Львівська	6

6.3.5. Строки, способи та місце внесення вапна в сівозмінах

Оптимальні умови реакції ґрунтового розчину для розвитку сільськогоспо­дарських культур у сівозмінах регулюють агротехнічними заходами: дозою ва­пнякового матеріалу, його видом і якістю, місцем, строками та способом вне­сення.

Враховуючи різне відношення сільськогосподарських культур до реакції ґрунтового розчину, вапно в ґрунт вносять з таким розрахунком, щоб його мак­симальна дія проявилась на культурах першої і другої груп та меншою мірою – на культурах третьої і четвертої.

За даними науково-дослідних установ України на Поліссі, місце внесення вапна в сівозміні має значення там, де вирощують картоплю, льон і люпин. Виходячи з того, що картопля найкраще росте при pH_КСl 5,0–5,5, люпин – 4,5 льон – 5,5–6,5, вапнування слід проводити так, щоб не змінювати ці значення. Виходячи з цього в зерно-льоно-картопляних сівозмінах усі види помелених вапнякових матеріалів у рекомендованих дозах вносять при вирощуванні картоплі: восени – під зяблеву оранку або навесні – під переорювання зябу чи культивацію; при вирощуванні льону та люпину – восени під зяблеву оранку.

Недоцільно вносити вапно під картоплю, льон та люпин у формі оксиду і гідрооксиду кальцію, які різко змінюють реакцію ґрунту. Кращою формою вапна для цих культур є доломітове борошно.

У Лісостепу вапно вносять під попередники тих культур, які найкраще реагують на вапнування (цукрові буряки, люцерна, конюшина, капуста, ріпак, горох). Добрі результати дає внесення вапна безпосередньо під цукрові перед лущенням стерні попередника з наступним заорюванням.

У західних районах України у 9–10-пільних сівозмінах з льоном та люпином, вапно доцільно вносити по півдози у два прийоми – на початку і в середині ротації, враховуючи чергування культур.

При внесенні вапна в ґрунт незалежно від зони і поля сівозміни необхідно добиватись максимального переміщування його з усією масою орного шару шляхом застосування всіх технологічних прийомів обробітку ґрунту.

З організаційних причин не завжди вдається провести вапнування в теплу пору року. Допускається внесення вапна взимку по зябу чи неораному полю на рівних за рельєфом площах або пологих (до 4–5°) схилах у безвітряні дні, по неглибокому свіжому снігу (до 20 см) під вимогливі до вапна культури або їх передники, на вперше освоєних землях, луках і пасовищах. Не рекомендується проводити вапнування взимку на землях, які затоплюються навесні, а також в період відлиг та бездоріжжя.

У практиці рекомендується використовувати календар робіт по вапнуванню (табл. 59). При складанні його необхідно брати до уваги міру потреби ґрунтів у вапнуванні, особливості дії вапнякових матеріалів на окремі культури і враховувати технології їх вирощування.