50. Потреба ґрунтів України у вапнуванні залежно від гідролітичної кислотності

Гідролітична кислотність, мг-екв/100 г ґрунту	Потреба у вапнуванні
> 4	Ґрунти потребують першочергового вапнування в усіх ґрунтово-кліматичних зонах України
4–3	Ґрунти потребують першочергового вапнування в зонах Полісся та Лісостепу. Середня потреба у вапнуванні ґрунтів Прикарпаття та Західного Лісостепу, слабка – в гірських районах Карпат
3-2	Середня потреба ґрунтів у вапнуванні в зонах Полісся та Лісостепу, слабка – в Прикарпатті, відсутня – в гірських районах Карпат
2-1,8	Доцільне вапнування опідзолених ґрунтів Лісостепу; необхідне – на Поліссі на супіщаних, піщаних та глинисто-піщаних ґрунтах
1,8–1,5	Слабка потреба у вапнуванні піщаних та глинисто-піщаних ґрунтів
< 1,54	Вапнування не потребують

Примітка. Якщо в чорноземах Лісостепу лінія скипання карбонатів знаходиться на глибині понад 50 см, а гідролітична кислотність перевищує 2 мг-екв/100 г ґрунту, то в зерно-бурякових сівозмінах вапно слід вносити раз на ротацію під цукрові буряки чи багаторічні трави.

Важкі за гранулометричним складом кислі ґрунти легше переносять підвищені норми вапна. На легких ґрунтах доцільно вносити менші дози.

Реакція ґрунтового середовища має особливо важливе значення для плодових насаджень. Нормальною реакцією вважається pH_Н2О 6–8. На кислих ґрунтах при pH нижче 5 для сім’ячкових і при pH нижче 6 для кісточкових порід необхідне вапнування. При виборі ділянок під сади і визначенні потреби ґрунтів у вапнуванні користуються шкалою, наведеною в табл. 51.

51. Оцінка реакції ґрунтового середовища під плодові насадження

(за В.Ф.Вальковим)

pHН2О	Придатність під сади і потреба ґрунту у вапнуванні
< 3,5	Під сади не придатні
3,5-4,5	Придатні під плодові насадження лише після вапнування
4,5-6,0	Придатні під плодові насадження, бажане вапнування для кісто­чкових порід
6,0-8,0	Придатні під сади без меліорацій
8,0-8,5	Добрі ґрунти для кісточкових і задовільні для зерняткових порід
> 8,5	Під сади не придатні

6.3.4. Методи визначення доз вапна

В Україні в усіх зонах поширення кислих ґрунтів, незалежно від вирощу­ваних культур, дозу вапна визначають за величиною гідролітичної кислотності ґрунту

₍₁₀₁₎

де Д – доза СаСО₃, т/га; 0,5 – кількість грамів CaCO₃, необхідних для нейтралі­зації 1 мг-екв кислотності в 1 кг ґрунту; Нг – гідролітична кислотність, мг-екв. на 100 г ґрунту; S – 10000 м² (площа 1 га); h – глибина шару ґрунту, в який вносять вапно, м; d^V – щільність грунту, г/см³.

Останнім часом для розрахунку доз вапна в Україні використовується но­рмативний метод (Грінченко та ін.). У даному методі враховують нормативи витрат СаСО₃ для зміщення рН_ксl на 0,1 (табл. 52), а дозу розраховують за фор­мулою:

₍₁₀₂₎

де Д - доза СаСО₃, т/гa; ∆_рН – різниця між оптимальним і фактичним значен­ням рН_ксl; х – норма витрат СаСО₃ на зміщення рН_КСl на 0,1, т/га; 10 – коефіцієнт перерахунку на весь діапазон зміни pH.