6.3.3. Методи хімічної меліорації кислих ґрунтів

6.3.3.1. Взаємодія вапна з ґрунтом

Для регулювання кислотності ґрунту застосовують різні меліоранти. Найчастіше це осадові породи, які складаються переважно з кальциту (СаСО₃), доломіту (CaCO₃СаMgCO₃) тощо.

При взаємодії вапна з ґрунтом відбуваються наступні реакції:

СаСО₃ + Н₂О + СО₂ = Са(НСО₃)₂;

[ГВК^-]2Н⁺ + Са(НСО₃)₂ → [ГВК^-]Са²⁺ + Н₂О + СО₂;

Са(НСО₃)₂ + Н₂О → Са(ОН)₂ + 2Н₂СО₃;

[ГВК^-]2Н⁺ + Са(ОН)₂ → [ГВК^-]Са²⁺ + 2Н₂О;

Ca(OH)₂ → Са²⁺ + 2ОН^-

Вапно взаємодіє також з вільними органічними кислотами і азотною, яка утворюється внаслідок нітрифікації, нейтралізуючи їх:

2R-COOH + СаСО₃ = Ca(R-COO)₂ + Н₂О + СО₂;

2HNO₃ + СаСО₃ = Ca(NО₃)₂ + Н₂О + СО₂.

На кислих ґрунтах, які містять алюміній в обмінній формі, з вуглекислим кальцієм відбувається наступна реакція:

[ГВК^-]2Аl³⁺ + 6СаСОз + 6Н₂О → [ГВК^-]3Са²⁺ + 3Ca(HCО₃)₂ + А1(ОН)₃.

Кальцій переходить у ввібраний стан, а ґрунтовий розчин збагачується на бікарбонат кальцію.

На ґрунтах з гідролітичною кислотністю понад 5 мг-екв на 100 г (сильно кислі), нейтралізуючу дію на ґрунт чинить фосфоритне борошно:

[ГВК^-]2Н⁺ + Са₃(РО)₄ → [ГВК^-] Са²⁺ + 2СаНРО₄. :

Фосфорит переходить у більш розчинну сполуку, чим досягається краще живлення рослин фосфором.

6.3.3.2. Визначення потреби ґрунтів у вапнуванні

Потреба ґрунтів у вапнуванні визначається комплексом показників: сту­пенем та величиною кислотності ґрунту, ступенем насиченості його основами, гранулометричним складом, вмістом органічної речовини та відношенням культур сівозміни до реакції середовища тощо.

За мірою кислотності та потребою у вапнуванні ґрунти України поділяють на 5 груп (табл. 49).

49. Потреба ґрунтів України у вапнуванні залежно від рНкCl

Міра кислотності	рНксl	Потреба у вапнуванні
Дуже сильна	< 4,0	Потребує першочергового вапнування в усіх типах сівозмін
Сильна	4,1-4,5	Потребує першочергового вапнування в усіх типах сівозмін
Середня	4,6-5,0	Першочергова потреба вапнування в овоче­вих сівозмінах та кормових на супіщаних та суглинкових ґрунтах; середня потреба у польових сівозмінах на піщаних ґрунтах
Слабка	5,1-5,5	Велика потреба у вапнуванні супіщаних і суглинкових різновидностей, особливо в сівозмінах з травами, кормових та овоче­вих. В останню чергу вапнують піщані та глинисто-піщані ґрунти
Близька до нейтраль­ної	5,6-6,0	Вапнуються вибірково супіщані та суглин­кові ґрунти і в першу чергу в сівозмінах з вимогливими до вапна культурами. Не по­требують вапнування ґрунти з рНКCl понад 6,5, незалежно від зони їх поширення

Для визначення потреби ґрунтів у вапнуванні за величиною гідролітичної кислотності користуються шкалою, наведеною в табл. 50.

За ступенем насиченості основами та потребі у вапнуванні ґрунти поді­ляють на 4 групи:

< 50% – необхідно;

50% – необхідно вапнувати в першу чергу;

50-70% – є потреба у вапнуванні;

70–90% – вапнування проводять з урахуванням набору культур у сіво­зміні та рівня внесення мінеральних добрив;

> 90% – вапнування не потрібне.

За реакцією на вапнування сільськогосподарські культури також поділяють на 4 групи:

1. Конюшина, люцерна, столові, кормові та цукрові буряки, капуста, коноплі, ріпак – дуже позитивно реагують на вапнування;

2. Пшениця, кукурудза, ячмінь, горох, соняшник, огірки, цибуля – добре реагують на вапнування;

3. Жито, овес, гречка, льон, томати – позитивно реагують на вапнування;

4. Картопля, люпин, бруква, середела – мають слабку реакцію на вапнування.