6.3.2.2. Визначення обмінної кислотності потенціометричним методом

Даний метод застосовують при масових аналізах, а обмінну кислотність ґрунту вимірюють в одиницях рН_ксl.

Хід аналізу. 20 г повітряно-сухого ґрунту, розтертого і просіяного крізь сито з діаметром отворів 1 мм, зважують на технічних терезах з точністю до 0,1 г і переносять у плоскодонну колбу місткістю 100 мл. Мірною колбою приливають 50 мл 1,0 Н розчину КСl (pH 5,6–6,0). Колбу закривають пробкою і періодично збовтують протягом 1 години. Після відстоювання в чистий скляний стаканчик зливають прозору частину суспензії і вимірюють рН_ксl потенціометричним методом.

6.3.2.3. Визначення гідролітичної кислотності за методом г. Каппена

Дана форма кислотності обумовлена іонами водню, які міцніше зв’язані з ГВК і проявляється при взаємодії ґрунту з розчинами гідролітично-лужних солей або лугів. Реакція може відбуватися у дві стадії:

СН₃COONa + Н₂О → СН₃COOН + NaOH

[ГВК^2-]2Н⁺ + 2NaOH → [ГВК^2-]2Na⁺ + 2H₂O

[ГВК^-]Н⁺ + СН₃СООNa → [ГВК^-]Na⁺ + СН₃СООН

За таких умов у розчин переходить більша кількість іонів водню, ніж при взаємодії ґрунту з нейтральною сіллю (КСІ). Гідролітично-лужна сіль взаємодіє як з ГВК, так і з ґрунтовим розчином, тому гідролітична кислотність являє собою суму активної і потенційної кислотності. Даний показник використовують у практиці для розрахунку доз вапна на кислих ґрунтах.

Хід аналізу. На технічних терезах зважують з точністю до 0,1 г 40 г повітряно-сухого ґрунту, розтертого і просіяного крізь сито з отворами діаметром 1 мм. Наважку вміщують у колбу місткістю 250–300 мл, приливають 100 мл розчину CH₃COONa (рН 8,3-8,4), закривають пробкою і збовтують 1 год. на ротаторі. Часове збовтування можна замінити 3-хвилинним з наступним від­стоюванням протягом доби і періодичним (5-6 разів) збовтуванням.

Суспензію фільтрують крізь сухий складчастий фільтр (діаметром 11–12,5 см) середньої щільності (біла стрічка). Перед титруванням вміст склянки збовтують від руки і переносять на фільтр більшу частину ґрунту. Перші 10–20 мл фільтрату відкидають, щоб видалити домішки, які перейшли в нього. В подальшому, якщо фільтрат мутний, його перефільтровують крізь той же фільтр.

Відбирають піпеткою 50 мл прозорого фільтрату, вміщують у конічну кол­бу місткістю 250 мл, прибавляють 2-3 краплі фенолфталеїну і титрують 0,1 н розчином NaOH до слабко-рожевого забарвлення, яке не зникає протягом одної хвилини. Якщо фільтрат забарвлений, то титрування здійснюють у присутності “свідка”. За кількістю витраченого на титрування лугу розраховують величину гідролітичної кислотності в мг-екв на 100 г ґрунту за формулою:

₍₉₉₎

де а - кількість мл розчину NaOH, який пішов на титрування 50 мл фільтрату; н – нормальність розчину NaOH; K_NaOH – поправочний коефіцієнт на норма­льність розчину NaOH; 2 – число перерахунку проби, яка титрується (50 мл) на весь об’єм розчину (100 мл); 100 – коефіцієнт перерахунку результатів ана­лізу на 100 г повітряно-сухого ґрунту; Р — наважка повітряно-сухого ґрунту, г; 1,75 – умовний коефіцієнт для введення поправки на повноту витіснення всього водню при однократній обробці ґрунту розчином CH₃COONa; K_Н2O – коефіцієнт гігроскопічності.

Приклад розрахунків. Наважка повітряно-сухого ґрунту 40 г, витрачено на титрування 50 мл фільтрату 0,1 н розчину NaOH - 3,14 мл, K_NaOH – 1, К_н2о – 1,02.

Гідролітична кислотність у мг-екв на 100 г ґрунту буде становити:

₍₁₀₀₎

Посуд і реактиви. Колби плоскодонні на 200–250 мл – 2 шт. Колба конічна на 100-150 мл. Колба мірна на 100 мл. Піпетка на 50 мл. Бюретка на 25 або 50 мл. Фільтри середньої щільності. Розчин 1,0 н CH₃COONa (pH 8,3-8,4). Титро­ваний розчин 0,1 н NaOH. Індикатор – фенолфталеїн.