Підготовка зразків грунту до лабораторних досліджень

Відібрані зразки ґрунту вміщують у паперові пакети чи полотняні мішечки і додають етикетки. На етикетці зазначають місце і глибину взяття зразку, но­мер зразка чи ділянки досліду, а в кінці ставлять дату і підпис. Всі запи­си роблять простим (не хімічним) олівцем. Кожен зразок пови­нен мати дві етикетки - одну всередині, другу ззовні.

Зразки з непорушеною будовою рекомендується відбирати в циліндри або алюмінієві стакани в порядку номерів циліндрів, зазначаючи одночасно в польовому журналі номер циліндру, місце, глибину і дату взяття зразків. Після цього зразки вкладають у спеціальні ящики і без сильних поштовхів чи ударів перевозять до лабораторії.

В лабораторії зразки ґрунту висушують на повітрі в сухому провітреному і захищеному від доступу парів кислот, аміаку та інших газів приміщенні до повітряно-сухого стану. Для висушування ґрунт розсипають шаром 2–3 см на аркушах щільного паперу, обережно роздавлюючи великі грудки. Висушені зразки вміщують в картонні коробочки і збе­рігають до проведення досліджень.

Більшість аналізів ґрунту проводять у повітряно-сухих зразках. З висушеного зразка ґрунту беруть середню пробу. Для цього його ретель­но перемішують, розсипають на папері у вигляді квадрата або прямокутника й ділять по діагоналях на чотири рівні частини. Дві протилежні час­тини висипають у картонну коробку, а дві інші змішують. Операцію повторюють доки маса середньої проби не становитиме 300–400 грамів, ґрунт, що не увійшов до середньої проби, не розтирають.

Для визначення гумусу і загального азоту середню пробу готують наступним чином. Ґрунт розсипають рівним шаром на папері у вигляді прямокутника, який далі ділять вертика­льними і горизонтальними лініями на невеликі квадрати розміром 3x3 або 4x4 см і з кожного квадрата беруть шпателем невелику кількість ґрунту, яку зсипа­ють в одну пробу з таким розрахунком, щоб маса її була близько 5–10 г. З відібраної таким способом проби ретельно відбирають корінці (за допо­могою пінцета і лупи). Далі ґрунт розтирають в агатовій ступці і просівають крізь сито з отворами діаметром 0,25 мм. Одержану пробу зберігають у паперо­вому пакеті.

Подібно відбирають середню пробу для визначення гранулометричного складу ґрунту, маса її становить 30–40 г. Цю частину ґрунту потрібно невеликими порці­ями розтерти у фарфоровій ступці товкачиком з гумовим наконечни­ком, просіяти крізь сито з отворами діаметром 1 мм і зберігати у паперовому пакеті. Решту зразка ґрунту (250-350 г) підготувати таким же способом і збері­гати у склянці з притертою пробкою. З цієї частини зразка беруть наважки для інших лабораторних аналізів.

Розділ 1. Гранулометричний склад грунту

Тверда фаза ґрунту складається з часточок різного розміру, які утворилися внаслідок вивітрювання і ґрунтоутворення. За походженням частки поділяють на мінеральні, органічні та органо-мінеральні. Окремі частки - це уламки гірських порід, мінералів або гумусові речовини чи продукти їх взаємодії з компонентами ґрунту. Різні за розмірам частки називають механічними елементами, а відносний вміст механічних елементів у ґрунті – гранулометричним або механічним складом. Кількісне визначення у ґрунті вмісту елементарних ґрунтових часток є головною складовою гранулометричного аналізу, оскільки в значній мірі від нього залежить родючість ґрунтів. Наприклад, піщані і супіщані ґрунти бідні на поживні елементи для рослин, натомість суглинкові і глинисті містять їх у достатній кількості.

Від гранулометричного складу залежать майже всі фізичні властивості ґрунтів: пористість, вологоємність, водопроникність, водопідйомна здатність, повітряний і тепловий режими. Він також впливає і на фізико-механічні властивості: твердість, прилипання до ґрунтооброблювальних знарядь, кришіння скиби за оранки, і як наслідок якість оранки та питомий опір ґрунту до обробітку.