33. Наважки ґрунту для визначення гумусу залежно від його забарвлення

Забарвлення ґрунту	Наважка ґрунту, г
Темно-сіре	0,1
Сіре	0,2
Ясно-сіре	0,3
Бурувато-сіре	0,5
Буре	0,7
Білувате	1,0

У лісових підстилках або оторфованих горизонтах, де вміст вуглецю перевищує 10%, наважку не зменшують, але застосовують більший об’єм окислювача.

Наважку ґрунту висипають у конічну колбу місткістю 100 мл. З бюретки повільно, рівномірно, по краплях приливають 10 мл 0,4 н розчину хромової суміші. Для запобігання розбризкування треба щоб краплі стікали по стінці колби.

Колбу закривають лійкою і ставлять на попередньо нагріту плитку під витяжною шафою. З моменту появи бульбочок газу розчин повинен кипіти помірно протягом рівно 5 хв. Дотримання часу кип’ятіння – обов’язкова умова для одержання правильних результатів.

Якщо при кипінні розчин хромової суміші позеленів, треба повторити визначення, зменшивши наважку ґрунту або збільшивши об’єм хромової суміші, взятої для окислення. Після закінчення кип’ятіння колбу знімають з плитки і охолоджують у витяжній шафі. Лійку, а також стінки колби змивають дистильованою водою з промивалки, витративши для цього 25–30 мл води.

Розчин переносять через лійку в конічну колбу місткістю 250 мл, змивають декілька разів дистильованою водою до об’єму 100–150 мл. До розчину додають 10 крапель 85%-ної ортофосфорної кислоти і стільки ж крапель дифеніламіну, все ретельно перемішують і титрують 0,2 н розчином солі Мора.

Темне червоно-буре забарвлення розчину при титруванні поступово переходить в інтенсивно синє, а потім у брудно-фіолетове. З цього моменту титрують обережно, по одній краплі, ретельно перемішуючи вміст колби.

Кінець титрування визначають при зміні брудно-фіолетового забарвлення розчину на темно-зелене. Яскраво-зелене забарвлення вказує, що розчин перетитровано і результати будуть невірні. Після завершення титрування відмічають кількість мілілітрів солі Мора, затраченої на титрування.

Паралельно проводять холосте визначення. Всі операції виконують, як і при аналізі ґрунту, лише замість наважки ґрунту в колбу беруть на кінчику тонкого шпателя трошки прокаленої пемзи, піску або лесу для рівномірного кипіння.

Сіль Мора – це розчин закисного заліза, яке легко піддається окисленню киснем повітря. Тому його слід тримати в добре закритих склянках і через 1–2 доби перевіряти його концентрацію титруванням 10 мл солі Мора 0,05 н розчином перманганату калію (КМnО₄), приготовленого з фіксаналу.

Гумус у ґрунтах слід визначити за методом Тюріна в двох повторностях. Найбільш достовірні результати отримують тоді, коли різниця між холостим і дослідним титруванням буде не менше 3–4 і не більше 8–10 мл 0,2 н розчину солі Мора. При порушенні цього правила слід змінити наважку ґрунту. Тоді при вірному визначенні у першому випадку наважку ґрунту треба збільшити у 2–3 рази, а в другому – зменшити у 1,5–2 рази.