Польові дослідження ґрунтів

Спочатку вивчають і визначають ґрунти у польових умовах та дають їм назви за морфологічними ознаками. Для вивчення і визначення ґрунтів у природі, встановлення меж між різними ґрунтами, взяття зразків для аналізів за­кладають спеціальні ями, які прийнято називати ґрунтовими розрізами. Вони бувають трьох типів: повні (основні) розрізи,напіврозрізи (контрольні) і прикопки.

Повні, або основні, розрізи роблять з таким розрахунком, щоб було видно всі ґрунтові горизонти і частково верхня частина незміненою або, малозміненої материнської породи. Їх закладають в найбільш типових, характерних місцях. Вони служать для детального вивчення морфолого-генетичних ознак ґрунтів і відбору зразків по генетичних горизонтах для фізико-хімічних, біологічних і інших аналізів, визначення забарвлення, структури і так далі. Глибина основних ґрунтових розрізів сильно варіює залежно від потужності ґрунтів і цілей досліджень. Зазвичай в практиці польових ґрунтових досліджень і картування ґрунтів ґрунтові розрізи закладають на глибину 1,5–2 м.

Напіврозрізи, або контрольні розрізи, закладають на меншу глибину — від 75 до 125 см, зазвичай до початку материнської породи. Вони служать для додаткового (контрольного) вивчення основної частини ґрунтового профілю — потужності гумусових і інших горизонтів, глибини скипання і залягання солей, міри вилуговування, опідзолення, солонцюватості, солончаковості, тощо.

Прикопки, або дрібні поверхневі розрізи, як правило глибиною менше 75 см, служать головним чином для уточнення ґрунтових меж, які були встановлені за рахунок розрізів і напіврозрізів.

Закладання ґрунтових розрізів. Розріз необхідно закладати в найбільш характерному, типовому місці обстежуваної території. Ґрунтові розрізи не потрібно закладати поблизу доріг, поряд з канавами, звалищами, відстійниками, а також на нетипових для даної території елементах мікрорельєфу.

На вибраному, для ґрунтового розрізу місці, копають яму розміром 0,8x1,5x2,0 м таким чином, щоб три стінки її були прямовисні, тобто вертикальні, а четверта — зі сходинками (рис. 1).

Рис. 1. Схема ґрунтового розрізу для вивчення

Морфологічних ознак ґрунтів

Передня «лицьова» стінка, яка призначається для вивчення ґрунтового розрізу, повинна бути добре освітленою (мати напрямок до сонця). Ґрунт із розрізу необхідно викидати на довгі бічні сторони (верхню частину в одну, а нижню – в іншу), але у жодному випадку не в бік «лицьової» стінки, оскільки це призводить до її «забруднення» і навіть до руйнування верхньої частини стінки ґрунтового розрізу. Коли розріз готовий, необхідно, в першу чергу, визначити характер ґрунтоутворюючої породи, її гранулометричний склад, засолення, міру зволоження і взяти зразок материнської породи для подальшого вивчення та аналізу, оскільки надалі при препаруванні нижня частина «лицьової» стінки і дно будуть засмічені ґрунтовою масою, що обсипається, з верхніх горизонтів. Після цього «лицьову» стінку гладко очищають лопатою і одну (праву) половину стінки препарують стамескою або маленькою лопаткою, для того, щоб краще розглянути морфолого-генетичні ознаки ґрунтів, а другу (ліву) половину стінки залишають в гладко зачищеному вигляді для порівняння і контролю. Потім необхідно приступити до вивчення морфолого-генетичних ознак ґрунтів і опису ґрунтового розрізу.

Опис ґрунтових розрізів. За морфологічними ознаками можна вивчати історію розвитку ґрунтів, з'ясовувати її генезис і до деякої міри встановити агрономічну цінність ґрунтів. Тому при вивченні ґрунтів в полі та морфологічному описі ґрунтового розрізу дуже важливим є правильне «читання» ґрунтового розрізу.

1. Техніка і послідовність робіт при вивченні і описі ґрунтового розрізу і веденні щоденника наступні: записують номер, дату і географічне положення розрізу, відмічають характер рельєфу, точно вказують на якому елементі рельєфу зроблений розріз, описують угіддя і їх стан; видовий склад рослинності, щільність і стан поверхні (заболоченість, грудкуватість, трещінуватість, засоленість, кам’янистість і інші характерні особливості); дають агрономічну оцінку ґрунтів із врахуванням даних про сільськогосподарську цінність ґрунту; відзначають мате­ринські і підстилаючі породи та глибину ґрунтових вод, якщо вони виявлені. Також визначають місце розташування розрізу і роблять його прив'язку. Ознайомлення з рельєфом, рослинністю, її станом і іншими характерними особливостями ділянки, на якій зроблений розріз, проводять в той проміжок часу, який необхідний для розкоп­ки призначеного до вивчення розрізу.

2. Визначити глибину і характер скипання ґрунту від 10%-ного розчину соляної кислоти. Для цього на свіжо препарованій лицьовій стінці розрізу закріплюють сантиметр таким чином, щоб позначка «нуль» перебувала на поверхні ґрунту, далі послідовно від верху до низу крапають на ґрунт соляну кислоту, яка за наявності карбонатів кальцію дає «скипання» різної інтенсивності слабке, середнє або бурхливе. У тій частині стінки, де визначалася глибина і характер скипання від соляної кислоти, зразки ґрунтів для аналізу брати не можна.

3. Визначити потужність кожного горизонту і підгоризонту ґрунтів з подальшим детальним вивченням їх морфолого-генетичних ознак: гранулометричного складу, фізичних властивостей і інших особливостей (забарвлення, структура, вологість, щільність, шпаруватість, новоутворення, включення, коренева система, характер переходу одного горизонту в іншій).

4. В деяких випадках для повнішої характеристики ґрунтів (засолені, перезволожені і ін.) проводять деякі прості хімічні аналізи (визначення рН, хлористих і сірчанокислих со­лей, наявність заліза, соди і ін.); досліджують деякі фізичні властивості (вологість, щільність і ін.), які не потребують складного обладнання.

5. Дати польове визначення ґрунту, встановити його цінність. У назві ґрунтів необхідно відобразити тип, підтип, рід, вид, різновид і материнську породу. Намітити зразкові межі його поширення на території, що вивчається, і, нарешті, узяти ґрунтові зразки для аналізів, а при необхідності і моноліт. Опісля вивчення, опису і взяття зразків ґрунтовий розріз має бути закритий.