4. Форма запису результатів аналізу

Проба	Розмір часток, мм	Маса порожньої чашки, г	Маса чашки з пробою, г	Маса проби, г	Вміст часток проби, %
	Витрати від обробки HCl
	1-0,25
І	<0,05
II	<0,01
III	<0,005
IV	<0,001

Для перевірки правильності виконання аналізу слід мати на увазі, що вміст часточок (у грамах або відсотках) від першої проби до четвертої повинен змен­шуватись, бо кожна попередня проба включає всі наступні.

Після розрахунку процентного вмісту часток у всіх пробах виражають, процентний вміст фракцій згідно з класифікацією механічних елементів (табл. 5).

1.3.4. Розрахунки результатів гранулометричного аналізу

У результаті гранулометричного аналізу потрібно встановити відносний вміст у ґрунті різних за розміром фракцій механічних елементів.

Для визначення вмісту грубого пилу (0,05–0,01 мм) треба від першої проби (І) відняти другу (ІІ); для визначення середнього пилу (0,01–0,005 мм) – від дру­гої проби (II) відняти третю (III); для визначення дрібного пилу (0,005–0,001 мм) – від третьої проби(ІІІ) відняти четверту(IV); вміст мулу (0,001 мм) відповідає вмісту четвертої проби.

5. Вміст фракцій та назва гранулометричного складу ґрунту

Розмір фракцій, мм	Вміст фракцій, %	Назва ґрунту за гранулометричним складом
Втрати від обробки HCl 1–0,25 0,25–0,05 0,05–0,01 0,01–0,005 0,005–0,001 < 0,001 ∑

Втрати від обробки соляною кислотою та частки грубого і середнього піску (1–0,25 мм) розраховані при їх визначенні. Вміст дрібного піску (0,25–0,05 мм) встановлюють розрахунковим методом. Знаючи загальний вміст часток 0,25 мм і 0,05 мм, а також втрати при обробці кислотою, дану фракцію розраховують за різницею:

а= 100-(б + в+г), (7)

де а – вміст фракції (0,25-0,05 мм), %; б – вміст фракції >0,25 мм, %; в – вміст фракції <0,05 мм, %; г – втрати від обробки соляною кислотою, %; 100 – вміст усіх фракцій, %.

Розраховані дані записують до таблиці 5.

На підставі даних аналізу визначають гранулометричний склад досліджуваного ґрунту згідно з класифікацією H.A. Качинського (табл. 6). За вмістом часток фізичної глини (0,01 мм) ґрунт відносять до однієї з 9-ти груп грануло­метричного складу, а потім дають більш повну назву з урахуванням двох пере­важаючих з п'яти фракцій: гравійної, піщаної, грубопилуватої, пилуватої, му­листої.

5. Оцінка кам’янистості ґрунтів:

1. Ґрунт некам'янистий — кам'янистого матеріалу < 0,5%; ґрунт відносно його обробітку вважається нормальним;

2. Ґрунт слабкокам’янистий — кам'янистого матеріалу 0,5–5,0%; за умови що цей матеріал представлений дрібним щебенем або галькою, ґрунт обробляється нормально, однак при цьому спостерігатиметься прискорений знос робочих поверхонь знарядь обробітку, особливо лемешів;

3. Ґрунт середньокам’янистий — кам'янистого матеріалу 5,0–0,0%; для нормального обробітку ґрунту необхідно вичісування грубого кам'янистого матеріалу;

4. Ґрунт сильнокам’янистий — кам'янистого матеріалу > 10%; для обробітку однорічних культур потрібна важка меліорація по вибору і видаленню кам'янистого матеріалу з поля.

У всіх випадках окатаний кам'янистий матеріал при обробці ґрунту менш шкідливий, ніж щебнюватий. У назвах ґрунтів кам’янистість існує як фон гранулометричного складу (ґрунти суглинні слабкокам’янисті або глинисті середньокам’янисті і т. д.). Характерна висока залежність між врожайністю зернових культур і кам’янистістю ґрунтів. Рівень родючості змінюється: некам’янисті ґрунти — 1,0; слабкокам’янисті — 0,8; середньокам’янисті — 0,6; сильнокам’янисті — 0,5.