Фото 20. У Великій балці

Стоячи на каменях біля самого потічка, природа навіває нам відчуття спокою, а холодна кринична вода добре вгамовує спрагу спекотного літнього дня (фото 21).

Фото 21. Біля Широківського джерела

Відпочивши та пообідавши, ми в 14.00 вирушаємо до могили відомого козака Івана Сіромахи (фото 22).

Могила козака Сіромахи до 30-х років XX ст. знаходилась у західній частині села Миколаївка, яке ми з вами відвідаємо і дізнаємося про його долю. Надмогильна споруда являла собою складений з місцевого вап­няку насип висотою близько 1 м, площею 2x3 м. На вершині насипу встановлений залізний кований хрест, в центрі якого знаходився щит круглої форми та перехре­щені списи. На горизонтальному відтинку хреста вміщено надпис «СІРОМАХА». З літературних джерел ми дізналися, що надмогильна споруда була зруйнована під час пограбування в 30-ті роки. За версією місцевих жителів могилу з цікавості розрили діти і підлітки 10-13 років. До самого поховання вони не дістались, тому що їхні батьки, дізнавшись про «розкопки», суворо покарали дітей і змусили засипати грабіжницьку яму, в яку були скидані камені надмогильної споруди і хрест. Вчені проводили багато наукових експедицій. Згідно наказу Міністерства культури і ту­ризму України № 661 від 22.09.2005 р. про перенос пам'ятки історії та культури місцевого значення - могили козака Сіромахи - з села Миколаївка в с.м.т. Широке. В результаті проведення вченими експедиції виявилося, що поховання, зафіксоване в 2003 p., було не могилою Сіромахи, а одним із декількох поховань кладовища другої половини XVIII ст., сконцентрованих на цій ділянці. Сама могила козака Сіромахи знаходилась поруч, на відстані 8 м. на схід від попередньо встанов­леного місця.

Могильна яма прямокутної форми із ввігнутими поздовжніми стінами і чіткими прямими кутами орієнтована по осі захід-південний захід - схід-північний схід. Склеп зібрано із прямокутних в розрізі брусів в шість вінців, кути з'єднані засобом, подібним тому, який називається в українській традиційній деревообробці «риб'ячий хвіст». Верхні і нижні бруси по го­ризонталі мають односторонні вирізи, внутрішні бруси - двосторонні. Покриття склепу зібрано з п'яти дощок. Таким же чином з шести дощок підлога склепу. Поперечні дошки знаходилися з нижнього боку підлоги. Небіжчик лежав на ношах, зібраних із чотирьох дощок. Скелет чоловіка похилого віку лежав випростано на спині черепом на захід-південний захід. Лицьовим відділом череп розвернутий на південь. Руки зігнуті. Маленькі ґудзики комбіновані з двох матеріалів. їх основу становлять профі­льовані шкіряні диски з чотирма отворами для пришивання до одягу, обгорнуті брон­зовою фольгою. Козак Сіромаха за православною традицією був похований на кладовищі, ча­стина поховань якого потрапила в межі розкопу.

Датування часу поховання козака Сіромахи 90-ми роками XVIII ст. підтверджують дані про фізичний вік померлого та прижиттєвий стан кісток його скелета. За висновками зав. відділом Дніпропетровського обласного бюро судо­во-медичної експертизи О. А. Новохатнього похований мав вік близько 55-65 років, зріст 159-166 см. Наявних слідів хвороб, вражаючих кісткову тканину, не відмічено.

У контексті історії України досліджений пам'ятник привертає увагу насампе­ред наявністю у складі поховань могили козака Сіромахи, яка наявно ілюструє куль­турно-хронологічний пласт переломного в історії козацтва України етапу - утворення Війська Низового Запорізького в нові соціальні страти суспільства Російської імперії. На сьогоднішній день могила Сіромахи є єди­ним дослідженим похованням представників колишньої запорізької старшини, яка наприкінці XVIII ст. Письмових джерел, які б підтверджували дворянський статус Миколи Сіромахи, бракує, але пол­тавські дослідники сповіщають, що за указом 1797 р. селяни с. Миколаївки (Великого Сіромашиного) закріплялися за поміщиком. Мова йде скоріше за все про поміщика Миколу Сіромаху, навіть якщо на той час він вже помер.