Фото 15, 16 Біля меморіального каменю та поклінного стовпа
У післявоєнний час у 1956 році останки загиблих були перепоховані до братської могили на старому єврейському кладовищі колонії Інгулець (фото 17). А яр поступово перетворився на неглибоку балку.
Фото 17. Біля Єврейського кладовища
Позаду багато| цікавого|, та останньою| точкою другого дня експедиції була| мальовнича| територія| Широківського лісу (фото 18)|. Прийшовши до лісу|, діти ставили намети, збирали| дрова, чистили овочі|, носили воду, мили посуд. Всі були однією| командою, одним організмом|. Після вечері | зустрілися з Сікорським А.Д., бувшим лісничим|. Він запровив нас до своєї оселі. Від нього дізналися| про історію виникнення| Широківського лісу|. Ось як все було|: невдовзі| після| закінчення| війни| широківська| молодь зробила| добру справу| і корисну| – насадили сосновий| ліс| на північній| околиці| села, на цьому| узгір’ї|, на піщаниках| майже непридатних землях|грунтах|. Вагомий внесок|вклад| в посадці та догляді за насадженнями зробив старожил села Булавін Д.С. Колишній працівник редакції районної газети С.І. Соловйов назвав|накликати| Широківський ліс оазисом серед кар’єрів. На 260 га розкинувся Широківський ліс, сто з них займає сосновий бір – пам’ятка природи обласного значення. Лісничий Анатолій Сікорський сказав, що наш ліс вважається перспективним, йому всього 40 років, щороку площа насаджень збільшується, лише в 1993 році посадили сосну, дуб, в’яз, явір на площі 86 га. Цікава флора і фауна цього зеленого оазису, тут добре собе почувають разом шовковиця, акація, клен, кедр, береза. З трав’янистих рослин ростуть осот, молочай, татарник, чортополох, будяк, лопух, любочки, волошка, кілька видів полину, деревій, мати-й-мачуха. Багатий ліс на лікарську сировину - валеріана лікарська, подорожник, ромашка лікарська. А також тут є і гриби, особливо сироїжки, маслюки. Урочище прикрашає озеро, що утворилося в кар’єрі. Подекуди можна спостерігати ряску на поверхні води. Однак ця краса є водночас болем для десятьох працівників лісу, бо тут багато відпочиваючих, особливо влітку, а це – покинуте сміття, зламані гілки, сліди багаття і, на жаль часті пожежі.
Фото 18. Територія Широківського лісового масиву
Просипаємося третього дня о 6 годині ранку. Сонце немає, а попереду ще цілий день, за який ми повинні пройти 14 кілометрів. Приготували сніданок та чай з м’ятою і медом. Смакота! (фото 19) У криниці набрали свіжої води. Декілька хвилин виділили на організацію і рушили. Попереду керівник, бере на себе всі несподіванки.
Фото 19. За сніданком
Залишаємо місце ночівлі і занурюємося під ковдру туману. Прохолода радувала наші душі, адже два дні стоїть жарка погода. А тут така благодать: свіже прохолодне повітря, туман свої роси кладе на наше волосся, легенький вітерець супроводжує нас. Ми прямуємо територією селища до Великої балки, в ній знаходиться об’єкт нашої подорожі Широківське джерело. Не доходячи метрів 300 до джерела тут же знаходиться ще одна пам’ятка історії «бики». Це опори залізничного мосту, висота їх сягає майже 25 метрів і збудовані вони в 1902 році (фото 20).
А джерело жебонить собі тихенько, радячись з травицею і ясними зорями, даруючи щомиті цілющу свою силу. Тут ми зустріли місцевих жителів, які розповіли нам про те, що багатолюдно тут на Водохреща. Це вже стало традицією, коли вісімнадцятого січня настоятель Свято – Покровського храму Василь Яводчак освячує джерельну воду, проводячи богослужіння просто неба. В перше джерело було освячено 18 січня 1998 року .