Багатоплановість діалогів «Чжуан-цзи».
Чжуан-цзи - Філософ епохи Змагання Царств, автор однойменного даоського трактату "Чжуан-Цзи". Стрижнем ціх філософських поглядів є вчення про Великий Шлях-Дао. Дао є всеохопне: воно прісутнє всюди. Світ постає у вигляді плавельної печі, де все нескінченно и постійно перетікає Одне в Одне, (взаємо) трансформується - це світ, в якому кожна людина в будь-який момент може стати печінкою міші або полярноюх зіркою. Чжуан-цзи вказує на те, що "істина" в кожного своя, через що вона не може буті істіною, тобто в кожного "істина" своя. Недіяння (у вей) – дуже послідовний висновок із філософії Чжуан-цзи й даосизму взагалі, адже оскільки все є Єдиним і немає фактично різниці, якими будуть нюанси в цій єдності, людина вже є необхідно природною, навіть якщо вона сповідуватиме діяльність (ю вей) – це , по суті, ніяк не відіб’ється на Всесвіті-Космосі. Дао разом з Де зробили людину вільною, через що жодним чином не можна обмежувати її будь-якими ціннісними системами. Також присутня критика людини, яка забуває свою природність і все глибше втягує себе в багно штучного відходу від природи.
Проаналізуйте ліричну поезію Давнього Китаю.
Найбільше літ. значення має "Книга пісень". У ній подана лірична поезія— любовна, побутова, обрядова, громадянська, епічна, істор. У піснях розповідали про стародавні шлюбні обряди, про сумну долю залишених жінок, про жахливу традицію людського жертвоприн., про воєнні походи, про неспокійне життя чиновників. Китайська поезія розвивалася у 2 жанрах: піснях-гєші та поемах-Фу. Скл. вони римованою прозою. Творцями були Цюй Юань, Сун Юй та ін. Ліриці Цюй Юаня притаманні витонченість та щирість почуттів. Гіркоту самітності, тугу за батьківщиною він передав у оді "Сум відлученого"( це докір, звернений до царя, що його вигнав). Серед поетичних творів Цюй Юаня є
філософський вірш «Питання до Неба», де він висміює вчених, які сперечалися і домагалися отримати відповіді на питання які, може «розгадати тільки небо». /Стих/
Сун Юй, - трубадур кохання й жіночої краси, вдосконалив форму оди. У 1-2 ст. вийшла збірка "19 стародавніх віршів", твори якої були скл. на традиц.тематику: розлука друзів, сум залишених жінок, ностальгія за рідною домівкою. Прозові жанри. - "Книга історії". Започаткував філософ. жанр конфуц. канон "Бесіди й судження", написаний афористичним стилем. Також була белетристика -основа безсюжетної прози. Проглядалися виразні демократичні тенденції, висловлювалися туга за втраченою справедливістю, заклики чинити опір свавіллю знаті.
Охарактеризуйте індуїстські ВЕДИ. Означте особливості ведійської гімнографії. Ве́ди — священні тексти індуїзму, складені 3-4 тисячі років тому в Стародавній Індії упродовж періоду, який називають ведичним. Мовою Вед єведичний санскрит. Створення Вед приписується Брахмі. Веди скл. з 4-х частин: Ригведи — Веди гімнів, Самаведи — Веди пісень, Яджурведи — Веди жертвоприношень. Артхарваведи — Веди заклинань. Спочатку Веди передавались в усній формі в середовищі ведичного жрецтва від вчителя до учня, і були записані пізніше. Веди належать до текстів одкровення — шруті. Кожна Веда має основну частину (Самхіту) та коментарі до неї Брахмани, Араньяки й Упанішади. Ведична література поділяється власне на чотири Веди: Упанішади, Веданта-сутру, Рігведа та Ітіхаси. Веди, в основному, є гімнами, які виконувались жерцями на славу богів. Багато віків ці гімни не записувались. «Ріґ Веда» складається з 1017 гімнів, зібраних у 10 книгах. Більша частина віршів прославляє Агні, бога вогню, й Індру, бога дощу й небес. «Яджур Веда» містить інструкції по проведенню жертвоприношень. «Сама Веда», скл з 1549 віршів, багато з яких зустрічаються в іншому контексті в «Ріґ Веді». «Сама Веда» особливо прославляє небесний напій сому (нектар безсмертя). «Атгарва Веда» містить різні пісні й обряди, в основному призначені для лікування хвороб.