7. Поняття біоценозу

Важливою віхою на шляху адекватного вивчення екологами цілісних природних комплексів було запровадження поняття «біоценозу», яке запропонував Карл Мебіус.

7.1.Визначення біоценозу

Вивчаючи устричні банки, Мебіус назвав біоценозом “об’єднання живих організмів, що відповідає за своїм складом, кількості видів і особин деяким середнім умовам середовища, об’єднання, у якому організми пов’язані взаємною залежністю і зберігаються завдяки постійному розмноженню в певних місцях…”. Якби одна з умов, згідно Мебіуса, відхилилася на певний час від звичайної середньої величини, змінився б весь біоценоз… “Біоценоз також змінився б, якби кількість особин збільшилася чи зменшилася завдяки діяльності людини або ж один вид повністю зник з угруповання, або, нарешті, до його складу увійшов новий…” (Möbius, 1877).

Таким чином, Мебіус визнавав значення абіотичних умов середовища, сукупність яких пізніше була названа Ф. Далем (Dahl, 1903) біотопом. Проте як цілісну систему Мебіус розглядав лише біоценоз як угруповання.

Слід відзначити, що різні автори надавали цьому терміну різних значень. Згадаймо точку зору Клементса (Clements,1928) і його послідовників на біотичне угруповання (біоценоз) як на організм вищого порядку. З іншого боку праці Раменського (1924) і Глізона (Gleason, 1926) практично заперечували об’єктивність виділення цього поняття.

Зауважимо, що термін “біоценоз” коректно застосовувати для окреслення живого компонента конкретної екосистеми. В інших випадках доцільно використовувати поняття “біотичне угруповання” чи група видів, або ж просто “угруповання”. Ці терміни можна використовувати в різних значенях у залежності від конкретних цілей того чи іншого дослідження.

На відміну від гідробіології, в наземній екології майже відразу відбувся поділ на “екологію рослин” та “екологію тварин”, а абіотичні компоненти тривалий час розглядалися лише як зовнішні фактори.

7.2. Структурованість біоценозу

Структурованість біоценозу знаходить свій прояв і у консорціях – трофічно чи топічно пов’язаних між собою популяцій (геміпопуляцій). Сучасні уявлення про консорції були сформульовані В.Н.Беклемішевим (1951) і Л.Г.Раменським (1952) і розвинені в працях В.В.Мазинга (1966, 1969). Під консорцією розуміють сукупність видів, пов’язаних трофічними, топічними фабричними та іншими св’язками з видом–едифікатором, чи детермінантом консорції. В якості якого зазвичай виступає рослина-автотроф. Прикладом консорції може бути ялина (вид-едифікатор) з усіма організмами, пов’язаними з нею спільністю долі, тобто спільнота, що утворює з ялиною переплетіння топічних, речовинно-енергетичних і інформаційних зв’язків

В практиці біоценологічних досліджень важливо, перш за все, визначитися із структурованістю біоценозу і встановити основні його елементи. Зазвичай елементами біоценозу вважаються популяції чи (значно рідше) геміпопуляції. Проте кожне дослідження вирішує свої задачі, і при вивченні трофічнорї структури біоценозу корисним є виділення гільдій як елементів біоценозу.

Складність природних біоценозів на практиці як правило унеможливлює вивчення всіх його популяцій. Тому спеціалісти з певних груп рослинного, тваринного світу, а також мікологи, мікробіологи як правило вивчають якусь таксономічну групу в межах конкретного біоценозу. Такі групи таксономічно близьких видів називають асамблеями. Так, говорять про асамблею птахів даного біоценозу, асамблею кліщів і т.п.

Таким чином біоценоз – це сукупність всіх популяцій (чи геміпопуляцій), що беруть участь (постійно чи періодично) у функціюванні даної екосистеми.

В кожний момент часу t біоценоз має певне видове багатство (видову насиченість), яке вимірюється кількістю популяцій, що входять до нього – n(t), і кількісний склад, що характеризується набором з n(t) чисел x₁(t),…, x_n(t), що означають чисельності чи щільності цих популяцій.