Моделювання маленькими чоловічками (ММЧ) – це гра, що дозволяє змоделювати внутрішню будову предметів і речовин, фізичну суть явищ та процесів, що відбуваються у живій та неживій природі. Дитина, моделюючи навколишній світ, самостійно відкриває його деякі властивості. У грі є декілька рівнів складності завдань:

• Моделювання агрегатного стану речовин.

• Моделювання предметів та об'єктів, що складаються з декількох речовин (акваріум з водою, тарілка з супом, м'яч тощо).

• Моделювання процесів що відбуваються з речовиною (зміна агрегатних станів).

• Процеси взаємодії двох речовин (нагрівання, притягування чи відштовхування).

4. Придумування загадок – передбачає ознайомлення дітей з алгоритмами придумування загадок різного типу (опорами, які подаються у вигляді табличок).

5. Значна кількість творчих завдань, запропонованих авторами ТВВЗ пов'язана з використанням казки, зокрема навчання дітей складанню нових казок на основі добре відомих, а також на основі схем, малюнків та словесних інструкцій (казка-калька, оживляла, казка-навпаки, казка з додаванням слова у назві, наділення героями новими якостями – наприклад, з чого вони зроблені: скляний, дерев'яний, шоколадний тощо).

6. Дидактична гра по розвитку уяви „Чарівні трикутники”, яка допомагає формувати і дітей діалектичне уявлення про різноманітні об'єкти та явища живої та неживої природи, розвиває мислення дитини.

Лекція 9 Тема: Розвиток спеціальної обдарованості дітей дошкільного віку

План

1. Критерії прояву спеціальної обдарованості дітей дошкільного віку:

а) художня обдарованість;

б) математична обдарованість;

в) конструктивна обдарованість.

2. Організація навчально-виховної роботи по розвитку спеціальних здібностей дітей.

Література

1. Белова Е.С. Одаренность малыша: раскрыть, понять, поддержать. – М., 1998.

2. Губенко О.В. Розвиваємо математичні здібності дитини, готуючи її до школи // Обдарована дитина. – 1999. - № 4. – С. 41-47.

3. Заїка А. Математика з пелюшок // Дошкільне виховання. – 1995. - № 9. – С.16-18.

4. Индисова Н. Детский сад с уклоном художественно-эстетического воспитания // Дошкольное воспитание . – 1991. - № 6. – С. 14-17.

5. Комарова Т. О развитии способностей к изобразительной деятельности // Дошкольное воспитание. – 1990. - № 6. – С. 44-50.

6. Психология одаренности детей и подростков / Под ред. Н.С. Лейтеса. – М., 1996. – С. 86-92, 234-330.

7. Психология одаренности: от теории к практике. – М., 2000. – С. 86-96.

8. Юзвак Ж. Художні здібності дітей: психологічний аспект // Дошкільне виховання. – 1993. - № 12. – С. 8-9.

Як свідчать дослідження сучасних педагогів та психологів, дошкільний вік є найбільш сенситивним періодом для розвитку загальних розумових здібностей людини. Тому значна увага науковців та практиків виявляється саме до проблеми розвитку загальної розумової обдарованості дітей дошкільного віку.

Щодо розвитку у дошкільному віці спеціальних здібностей та спеціальної обдарованості, то думки вчених дещо розходяться. Тривалий час провідною була думка про те, що рання спеціалізація навчання є певною мірою шкідливою, оскільки звужує можливості всебічного гармонійного розвитку дитини. Спеціальне навчання, спрямоване на розвиток спеціальних здібностей дітей (музичних, художніх, психомоторних), вважали за доцільне розпочинати не раніше 8-9 річного віку (у музичні та художні школи, наприклад, дітей приймали саме з цього віку, у спортивних школах наймолодшими були зазвичай 6-7-річні учні). Про розвиток математичної, літературної чи конструктивно-технічної обдарованості, як правило, починали піклуватися ще пізніше – у середньому чи старшому шкільному віці.

Однак не можна залишати поза увагою той факт, що значна кількість дітей проявляє ті чи інші спеціальні здібності значно раніше, уже в середньому, а іноді навіть – молодшому дошкільному віці. Дослідження щодо розвитку у дошкільників здібностей до певних видів діяльності, проведені під керівництвом Л.А. Венгера Н.П. Сакуліною та Т.Г. Комаровою (здібності до художньої образотворчої діяльності), Н.О. Ветлугіною (музичні здібності) та деякими іншими вченими, довели, що сенситивні періоди їх розвитку теж припадають на дошкільний вік.

Детальне вивчення проблеми дитячої обдарованості довело, що вже в дошкільному віці можливий також досить високий рівень розвитку цих здібностей, котрий стимулює появу у дошкільників схильності до певного виду діяльності та визначає спрямованість їхніх пізнавальних інтересів. Відзначається також потяг до творчості у різноманітних видах художньої діяльності, конструктивно-технічній творчості та творчий підхід до розв'язання математичних завдань тощо.

У дослідженнях, проведених під керівництвом Л.А. Венгера, доведено, що в основі багатьох видів спеціальної обдарованості, як і загальної розумової обдарованості, лежить розвиток сенсорних здібностей дітей, який повинен бути певним чином спрямований.

Які ж критерії спеціальної обдарованості дітей дошкільного віку?

Перш за все, це – рання спеціалізація дитячих інтересів, в тому числі й пізнавальних. По-друге, легкість засвоєння дитиною знань, набуття вмінь у певному виді діяльності. По-третє, потяг до творчості у певній галузі, творчий підхід до виконання навіть суто навчальних завдань та вправ. І, нарешті, наявність у дитини цілого комплексу спеціальних здібностей.

Розглянемо їх дещо детальніше відповідно до окремих видів спеціальної обдарованості, вияв яких найчастіше зустрічається у дошкільному віці.

Музичні здібності включають в себе ладовідчуття, тобто здатність тонко розрізняти тембр та висоту звуків; музично-ритмічне чуття, яке полягає у здатності відчувати ритмічний рисунок музичного твору; музичну пам’ять (здатність точно відтворювати мелодію на слух) та так звану музикальність – здатність сприймати музику як форму вираження деякого змісту, а не просто гармонійне поєднання звуків.

Здібності до зображувальної діяльності знаходять вияв у гострій чутливості зорового аналізатора до світлових, колірних відтінків, співвідношень частин предметів і цілих предметів у просторі, почутті форми, здатності відчувати виражальну функцію кольору, сенсомоторних якостях руки та високо розвинутій образній пам’яті.

Театральні здібності (здібності до створення сценічного образу) виявляються, передусім, в емоційному відгулі на драматичний твір, у здатності потім пригадати свої враження від нього, викликати в собі ті почуття, що виникли під час сприймання твору, а також яскраво відтворювати характери образів.

В основі літературних (мовно-творчих) здібностей лежать такі характеристики, як спостережливість, вразливість (емоційне переживання сприйнятого), наявність яскравих наочних образів пам’яті, а також емоційність, образність та виразність мови.

Крім того, існують так звані загальні художні здібності, важливі для успіху дитини у будь-якому виді художньо-творчої діяльності. Саме загальні художні здібності обумовлюють особливу особистісну реакцію дитини на предмети та явища навколишнього світу. До них психологи відносять: підвищений інтерес до художньої діяльності та естетично цінних об’єктів; особливе бачення світу, оригінальність, метафоричність сприймання; здатність до естетичного судження, які складають так звану естетичну позицію дитини.

Математична обдарованість проявляється у тому, що дитина має надзвичайно розвинену математичну пам'ять, тобто пам'ять на алгоритми розв'язання типових математичних задач; проявляє незвичне для свого віку розуміння математичних відношень; виявляє надзвичайну цікавість до обчислення, вимірювання та впорядковування предметів; часто застосовує математичні навички і поняття в процесі занять, що не мають відношення до математики тощо.

В.А. Крутецький всебічно вивчав дітей, що виявляють математичну обдарованість, і виділив таку структуру математичних здібностей:

1. Отримання математичної інформації: здібність до формалізованого сприймання математичного матеріалу, схоплення формальної структури задач.

2. Переробка математичної інформації визначається такими здібностями:

• здібність до логічного мислення в сфері кількісних і просторових відносин, числової та знакової символіки; здібність мислити математичними символами;

• здібність до швидкого і широкого узагальнення математичних об’єктів, відношень і дій;

• здібність до згортання процесу математичного розмірковування і системи відповідних дій; здібність мислити згорнутими структурами;

• гнучкість мислительних процесів у математичній діяльності;

• прагнення до ясності, простоти, економності і раціональності розв’язань;

• здібність до швидкої і вільної перебудови спрямованості мислительного процесу, переключення з прямого на зворотній хід думки (зворотність мислительного процесу при математичному розмірковуванні).

3. Зберігання математичної інформації, математична пам'ять – узагальнена пам'ять на математичні відношення, типові характеристики, схеми міркувань і доведень, методи розв'язання задач та принципи підходу до них.

4. Загальний синтетичний компонент – математична спрямованість розуму.

Як зазначає О.С. Бєлова, математична обдарованість характеризується виявом сильної пізнавальної потреби, вибірковість якої пов’язана з підвищеною увагою до чисел і дій з ними, сильним прагненням до арифметичного та математичного пошуку.

Ознаками конструктивно-технічної обдарованості вважаються особлива спостережливість, котра дозволяє бачити усі переваги та недоліки різноманітних приладів та конструкцій; технічне мислення (здатність розуміти логіку технічних пристроїв) та яскрава просторова уява.

Зрозуміло, що розвиток спеціальних здібностей дітей невіддільний від розвитку загальних розумових здібностей. Однак, з дітьми, що виявляють той чи інший вид спеціальної обдарованості, необхідна і додаткова робота.

Для розвитку художніх здібностей необхідно створити такі умови виховання і навчання, які сприяли б виявленню природних задатків і схильностей кожної дитини. При цьому важливо включати дітей у відповідну творчу діяльність. Дитяча художня творчість – це перша ланка в розвитку творчої діяльності, у якій людина виявляє своє розуміння навколишнього, своє ставлення до нього.

Приховані можливості художнього розвитку кожної дитини допомагають розкрити спеціальні завдання з різних видів художньої діяльності (наприклад, імпровізовані рухи під музику, уявне виконання різноманітних дій, створення образів тощо). Такі завдання слід давати усім дітям. Вони допомагають виявити рівень творчого потенціалу щодо певних видів художньої діяльності та схильності дітей. В той же час вони сприяють розвитку загальних та спеціальних художніх здібностей.

В організації роботи по розвитку загальних художніх здібностей важливо враховувати сенситивні періоди. Так, для розвитку естетичного сприймання сенситивним є молодший дошкільний вік, а творча художня уява та відповідна активність формуються у наступні вікові періоди (5-7 років).

Розвиток математичних та конструктивних здібностей досить тісно пов’язаний з розвитком загальної розумової обдарованості. Можна сказати, що загальні розумові здібності складають основу для розвитку спеціальних здібностей у цих видах обдарованості. Тому важливою умовою їх вияву є своєчасне формування у дитини таких якостей розуму, важливих для засвоєння математики:

• вміння узагальнювати, абстрагувати, що полягає у здатності виділяти, знаходити загальну ознаку в групі предметів або фактів, абстрагуючись при цьому від ознак другорядних, несуттєвих;

• вміння аналізувати, зіставляти та порівнювати, знаходячи при цьому ознаки подібності та відмінності між явищами;

• вміння класифікувати, систематизувати, знаходити принципи та закономірності, відшукувати логічні співвідношення між числами та предметами.

Завданнями роботи з математично обдарованими дітьми є також:

• формування здатності до логічного мислення у галузі кількісних і просторових відносин;

• формування здатності до широкого узагальнення математичного матеріалу (здатності бачити спільне у, здавалось би, різноманітних математичних виразах і діях);

• розвиток математичної спрямованості розуму та потреби у математичній діяльності.

Форми організації роботи по розвитку спеціальних здібностей досить різноманітні. Їх використання на сучасному етапі стало значно ширшим та ефективнішим у зв’язку з появою у дошкільних закладах так званих спеціалістів, тобто педагогів, що підготовлені до роботи з дітьми у певному напрямку (мистецтвознавець, мовознавець тощо). Це відкриває можливості для організації під групової роботи у різновікових колективах обдарованих дітей.

Робота з обдарованими дітьми проводиться у формі гуртків, факультативів, студій (останні переважно спрямовуються на розвиток художніх творчих здібностей).

Вихователі в групах теж мають можливості для розвитку спеціальної обдарованості дітей. Ефективною в цьому плані формою є проведення занять за інтересами дітей. Це переважно інтегровані чи комплексні заняття, на яких діти виконують творчі роботи.

Розвиток спеціальних здібностей дітей здійснюється і на групових заняттях з відповідних розділів програми, де, враховуючи рівень розвитку кожної дитини, вихователі добирають відповідні завдання, знаходять прийоми активізації творчої діяльності обдарованих дошкільників, використовують прийоми само- та взаємонавчання.

Замість післямови

Отже, підіб'ємо підсумки. Ставлення до раннього вияву обдарування неоднозначне: від захопленого до зневажливого, недовірливого. Скоростиглість лякає і насторожує. Однак у більшості випадків це обумовлюється недостатністю знань про специфічні якості і проблеми неординарних дітей, про прояви їхніх обдарувань. Рання обдарованість вимагає до себе дбайливого, уважного ставлення. Жити з такими дітьми, виховувати їх – значить постійно вирішувати творчі завдання по створенню умов для подальшого розкриття їхніх здібностей.

Існує багато способів розкриття і підтримки обдарованості дітей. Можливо, згодом їх з'явиться ще більше. Адже творчий потенціал наших дітей – це майбутній творчий потенціал нашої країни. Основне наше багатство! І коли це зрозуміють усі – від батьків, педагогів до політичних діячів – і захочуть реальними діями допомогти розв’язанню проблеми дитячої обдарованості, можна буде вже не хвилюватися, що потенціал наших дітей не реалізується, буде загублений.

Що можна додати до цього? Що ми відповідальні за майбутнє наших дітей? Що від наших думок і дій залежить їхнє щастя? Але ми це знаємо. Тоді побажаємо собі повірити, що багато чого можливо і здійсненно.

85