Текст лекцїї

Концепція навчання іноземних мов у середній загальноосвітній школі передбачає використання в навчанні АМ у старших класах методів та прийомів, що максимально наближають до реальних умов спілкування з представниками іншомовної культури, зокрема, методів проектів.

І. Історія идеї проектной технології.

Навчальне проектування не є принципово новою технологією. Метод проектів виник у 20-ті роки нинішнього століття у США в зв'язку з тим, що розвивалась усе ширше ідеєя трудовий школи. Спершу його називали "методом проблем" і розвивався він у межах гуманістичного напряму у філософії та освіті, в педагогічних поглядах та експериментальній роботі Джона Дьюї, американського педагога, психолога, філософа-ідеаліста, якій розкритикував шкільну систему тіх часів за відрив від життя, абстрактний, схоластичний характер всього навчання. Джон. Дьюї запропонував реформу шкільної освіти, за якою знання мали вибиратиметься з практичної самодіяльності й особистого досвіду дитини.

Джон Дьюї висуває гасло проектного навчання: «Навчання у вигляді роблення/діяння». У цьому Дж. Дьюї виділяє низку вимог до до успішності навчання:

- проблематизація навчального материала;

- активність учня;

- зв'язок навчання з життям дитини, грою, працьою.

Отже, Джон Дьюї стверджує, що дитина засвоює матеріал не просто слухаючи чи сприймаючи органами почуттів, а має бути активним суб'єктом свого навчання.

Докладного висвітлення метод проектів отримав й у роботах американських педагогів В.Х. Килпатрика і Е. Коллингса.

У книзі «Опыт работы американской школы по методу проектов», яка була написана на початку сторіччя Коллингс пропонував розділяти проекти на такі типы:

1) екскурсійні (Excursion projects) – наприклад, огляд соняшників місіс Мерфі, мета якого – дізнатися, чому вона «садить свої соняшники в задньої частини двору, а чи не в палісаднику разом з іншими цветами?»

2) трудові (Hand projects), які «прагнуть виразити різноманітні думки у певній формі – змайструвати кролячу пастку, приготувати какао для шкільного сніданку і т.п.»

3) ігрові (Play projects) – «гра у магазин, «в сищиків», свята, що влаштовуються із метою прославляння церковних подій, історичних героев». і т.д.

Ідеї проектного навчання виникли у Радянському Союзі практично паралельно з розробками американських педагогів. Радянські педагоги вважали, що критично перероблений метод проектів зможе забезпечити розвиток творчої ініціативи й самостійності у навчанні і сприятиме безпосереднього зв'язку між придбанням знань і умінь і застосуванням їх на вирішення практичних задач.

Прибічники методу проектів В.М. Шульгін, М. В. Крупенина, Б.В. Ігнатьєв проголосили його єдиним способом перетворення школи навчання у школу життя, де придбання знань здійснюватиметься з урахуванням й у з працею учащихся.

У 1929-1930 рр.універсалізація методу проектів та розвитку комплексної системи навчання сприяли формуванню і виданню комплексно-проектных програм, вибудовувалась система, відпрацьовувались проекти (комплексы), які включали у себе основні програмні знання. Цей процес було перервано постановою ЦК ВКП(б) от 25 липня 1932 р. «Об учебных программах и режиме в начальной и средней школе».

Сьогодні під методом проектів можна розуміти певний комплекс ідей, достатньо чітку педагогичну технологію і практику педагогів. Значимість ідей, які мали бути реалізовані методом проектів, знову стають очевидним

У основі сучасного розуміння проектної методики, як зазначає Е.С. Полат, лежить «використання широкого спектра проблемних, дослідницьких, пошукових методів, орієнтованих на реальний практичний результат, значимий для учня».

«Для такого, результату», - продовжує Е.С. Полат, «необхідно навчити дітей самостійно мислити, знаходити і вирішувати проблеми, залучаючи для цієї мети знання з різних галузей, здатність прогнозувати результати і можливі наслідки різних варіантів розв'язання, вміння встановлювати причинно-наслідкових зв'язків»