План

Вступ

1. Народне волевиявлення та форми його здійснення.

1.1. Поняття та історичний розвиток народного волевиявлення.

1.2. Форми народного волевиявлення.

2. Вибори, їх види. Виборче право, виборчі системи та виборчий процес.

2.1. Поняття та види виборів.

2.2. Виборче право, принципи виборчого права, їх закріплення в Конституції України.

2.3. Виборчі системи. Особливості застосування виборчих систем в Україні.

2.4. Поняття та правова регламентація стадій виборчого процесу.

3. Поняття, види та предмет референдумів. Правове закріплення порядку призначення, організації та визначення результатів референдумів. Висновки

ВСТУП

Тривалий час у конституціях закріплювалась, як правило, лише одна форма безпосередньої демократії, а саме - вибори. Згодом у Конституції УРСР (1978 р.) і в Конституції Союзу РСР (1977 р.) було проголоше­но і закріплено й інші форми безпосередньої демо­кратії, зокрема референдуми.

Референдуми реально увійшли в політичне жит­тя лише в останні роки існування Союзу РСР і стосу­валися лише питань, пов'язаних з існуванням самої держави.

Розділ ІІІ Конституції Украйни 1996 року, звичайно, не охоп­лює своїм регулюванням усіх питань прямого народо­владдя і навіть усіх його напрямів і форм. У ньому закріплюються лише найважливіші інститути безпосе­реднього народовладдя: основні його форми, прин­ципи виборів, підстави проведення та обмеження щодо референдумів і т. ін.

Ряд положень стосовно прямого народовладдя містять й інші розділи Конституції. Зокрема, цьому розділу передують положення розділів І та II щодо безпосереднього здійснення влади народом (ст. 5), щодо реалізації прав громадян брати участь у все­українському та місцевих референдумах, вільно оби­рати і бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст. 38) тощо.

Іншими розділами Конституції України визначаються повноваження органів державної влади і місцевого самоврядування щодо призначення виборів і рефе­рендумів (ст. 85, 106, 143) та інших питань, що сто­суються виборів, референдумів або інших форм пря­мого народовладдя (ст. 138, 143, 156 та ін.).

Разом з тим навіть найдетальніше конституційне регулювання безпосереднього народовладдя не ви­ключає його подальшого вдосконалення. Щодо кож­ного виду виборів, референдумів та інших форм народовладдя існують і мають існувати окремі закони, які б охоплювали своїм регулюванням усі істотні сто­рони відповідних суспільних відносин. Зокрема, нині діють закони про вибори народних депутатів України, про вибори Президента України, про вибори депу­татів місцевих рад, про всеукраїнський і місцеві ре­ферендуми тощо.

Проголосивши незалежність, Україна вступила на складний шлях розбудови демократичної, правової держави. Становлення та розвиток потребують істотного підвищення правосвідомості громадян, правової культури учасників виборчого процесу.

Актуальність теми лекції полягає в тому, що з огляду на великомасштабність проблеми, пов’язаної з підвищенням правової культури учасників виборчого процесу необхідно зазначити, що будучи юристи повинні володіти знаннями, які спрямовуються на опрацювання виборчого законодавства і приділення уваги таким важливим факторам, як : пошук нових форм спілкування з виборцями та представниками засобів масової інформації; створення об’єктивного іміджу кандидатів на виборах, аналіз і прогнозування активної участі населення у виборах; усвідомлення відповідальності за порушення законодавства про вибори та ін.

Метою лекції є засвоєння студентами та курсантами знань про конституційно-правові норми регулювання виборів та референдуму, а саме аналіз положень Конституції України, які стосуються питань виборів та референдуму, а також законів України, які безпосередньо регулюють процес виборів до органів державної влади і місцевого самоврядування.

Розділ 1. Народне волевиявлення та форми його здійснення.