Пенсійна система за законодавством України

Пенсійна система України складається з трьох рівнів.

Перший рівень - солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (далі - солідарна система), що базується на засадах солідарності й субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду .

Перший рівень забезпечує базовий дохід людині після виходу на пенсію та являє собою солідарну систему пенсійних виплат, внески до якої сплачуються усіма працюючими громадянами країни та їх роботодавцями. За рахунок цих коштів і виплачуються страхові пенсії та встановлюється мінімальний рівень пенсійних виплат пенсіонерам.

Солідарність поколінь означає, що пенсії працівників, які завершили трудову діяльність, фінансує нинішнє покоління працівників, яке, у свою чергу, сподівається на фінансування своїх пенсій наступними поколіннями. Солідарний принцип фінансування пенсій може мати місце лише при явному перевищенні чисельності молодих працівників перед кількістю пенсіонерів. У реформованій солідарній системі розмір пенсії залежить від розміру заробітної платні, з якої сплачувались пенсійні внески та страхового стажу, протягом якого вони сплачувались. Це здійснюється шляхом впровадження системи персоніфікованого обліку відомостей про заробіток та сплату пенсійних внесків, на основі даних якої призначаються і виплачуються пенсії.

З 1 січня 2004 року почала функціонувати на страхових засадах солідарна пенсійна система, яка започаткувала пряму участь застрахованої особи у формуванні майбутньої пенсії.

Другий рівень - накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом.

Створення другого рівня пенсійної системи означатиме запровадження в нашій країні системи загальнообов’язкового накопичувального пенсійного страхування. Суть такої системи полягатиме у тому, що частина обов’язкових внесків (не вище 7%) до пенсійної системи накопичуватиметься у єдиному Накопичувальному фонді і обліковуватиметься на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян, які сплачуватимуть такі внески. Ці кошти інвестуватимуться в економіку країни з метою отримання інвестиційного доходу і захисту їх від інфляційних процесів.

Кошти, що обліковуватимуться на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян, будуть власністю цих громадян, і вони зможуть скористатись ними при досягненні пенсійного віку. На індивідуальному накопичувальному пенсійному рахунку кожної фізичної особи ведеться облік внесків, інвестиційного доходу та відповідних витрат, пов’язаних з наданням повного обсягу послуг з пенсійного забезпечення. Пенсію обчислюють, виходячи із суми, облікованої на індивідуальному накопичувальному пенсійному рахунку, з урахуванням інвестиційного доходу у день виходу на пенсію. Виплати з Накопичувального фонду будуть здійснюватись додатково до виплат із солідарної системи. Кошти у розмірах, що обліковуватимуться на індивідуальному накопичувальному пенсійному рахунку, будуть належати застрахованій особі і передаватимуться спадкоємцям у встановленому законодавством порядку.

Накопичувальні пенсійні системи передбачають накопичення кожним працівником під час трудової діяльності капіталу, що використовується при виході на пенсію. Тим самим, фактично, виключається вплив ефектів старіння населення, які призводять до неспроможності солідарного принципу фінансування. Накопичувальні пенсійні системи призводять до зростання накопичень, розвитку фінансових та фондових ринків та економіки в цілому.

Накопичувальний пенсійний рахунок - персоніфікований рахунок застрахованої особи, який буде вестися Пенсійним фондом у системі персоніфікованого обліку страхових внесків та на якому обліковується інформація про страхові внески застрахованої особи та її інвестиційний дохід, який є її власністю і використовується для здійснення оплати договору страхування довічної пенсії або одноразової виплати цій застрахованій особі, а у випадках, визначених Законом, членам її сім'ї.

В Зако­ні України "Про загальнообов'яз­кове державне пенсійне страху­вання" сказано, що тільки після досяг­нення Україною певних критері­їв економічного розвитку, буде запроваджена накопи­чувальна складова загально­обов'язкової пенсійної системи.

Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень і яка забезпечує застрахованій особі після виходу на пенсію отримання, крім пенсії, за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням додаткової пенсії шляхом добровільних пенсійних внесків до недержавних пенсійних фондів, які стануть основою цієї системи, в тому числі і ті, що створені за корпоративними та професійними ознаками. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» прийнятий Верховною Радою України 9 липня 2003 року і набув чинності 1 січня 2004 року.

Система недержавного пенсійного забезпечення (третій рівень пенсійної системи) створена для формування додаткових пенсійних накопичень за рахунок добровільних внесків фізичних осіб і роботодавців. Недержавне пенсійне забезпечення, як передбачено законодавством, здійснюється:

• недержавними пенсійними фондами (НПФ) шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів;

• страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду;

• банківськими установами шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб

• Пенсійні накопичення учасника НПФ формуються за рахунок пенсійних внесків, сплачених самим учасником, його роботодавцем або членами сім'ї, та інвестиційного доходу, отриманого в результаті інвестування коштів. Усі кошти, що обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду (пенсійні внески та інвестиційний дохід), є власністю учасника НПФ незалежно від того, хто платив внески – сам учасник, його роботодавець або родичі. Тому ніхто інший, крім учасника, не може розпоряджатися цими коштами. Пенсійні кошти учасника можуть успадковуватись його спадкоємцями.

• Додаткову недержавну пенсію можна одержувати поряд з державною. Розмір пенсійних виплат з НПФ визначається, виходячи з суми накопичених коштів учасника, яка залежить від розміру пенсійних внесків, терміну їх накопичення та розподіленого інвестиційного доходу.

Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Другий та третій рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення.

Солідарна та накопичувальна системи підвладні впливу різних ризиків: перша вразлива щодо демографічних ризиків і досить стійка до інфляційних, друга - навпаки. Реформована солідарна система враховує інтереси малозабезпечених верств населення, а накопичувальна - стимулює до пенсійних заощаджень усіх громадян, особливо з більш високими доходами.

Етапи становлення та реформування системи пенсійного страхування в Україні

До 1 січня 2004 р. в Україні діяла повністю державна система пенсійного забезпечення, яка у своїй основі мала базовий Закон України "Про пенсійне забезпечення", ухвалений Верховною Радою України 5 листопада 1991 р. Вод­ночас, крім цього Закону, пенсії призначалися також на підставі інших 19 законів, які передбачали особливості та пільгові умови призначення пенсій окремим категоріям населення (військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, державним службовцям, на­родним депутатам України, помічникам народних депутатів, суддям, прокуро­рам, науково-педагогічним працівникам та деяким іншим категоріям осіб).

Серед недоліків раніше діючої пенсійної системи можна визначити неви­правдану значну пільговість, яка виявлялася в особливих умо­вах пенсійного забезпечення для значної кількості категорій населення. Ці умови стосувалися зниження пенсійного віку, зменшення тривалості трудово­го стажу, підвищення граничного розміру пенсій. Такі пільгові умови призве­ли до того, що розміри призначених пенсій були у 10—15 разів вищі за ті, що призначалися за основним законом. Таким чином порушувався принцип соціальної справедливості. При цьому спостерігалося зростання числа пенсіонерів, які мали право на дострокове призначення пенсії.

Значно ускладнилися демографічні проблеми. З урахуванням демографічних чинників передбачається подальше зростання диспропорції між пенсіонерами і працюю­чим населенням.

Існуюча пенсійна система в Україні не забезпечувала необхідного розміру пенсій. За раніше діючим законодавством навіть максимальна трудова пенсія не досягала не лише прожиткового мінімуму, а й межі злиденності — за міжнародними стандартами — 1 долар у день на особу.

Таким чином, необхідність проведення пенсійної реформи стала нагальною проблемою.

Процес реформування пенсійного забезпечення, запровадження та розвитку пенсійного страхування в Україні умовно можна поділити на декілька етапів:

1998-2004 роки (перший етап);

2004-2011 роки (другий етап);

2011 – 2013 роки (третій етап);

2014-2015 роки (четвертий етап);

2015 -

Перший етап

Основами законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страху­вання від 14 січня 1998 р. було передбачено у системі соціального страхування його окремий вид — пенсійне страхування. В цьому ж році запроваджено систему персоніфікованого обліку даних про застраховану особу, а з 1 липня 2000 року надається інформація з електронної картки персоніфікованого обліку про застрахованих осіб.

Другий етап

9 липня 2003 р. Верховна Рада прийняла два пенсійних закони — закони України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про недержавне пенсійне забезпечення", які докорінно змінили систему пенсійно­го забезпечення. Ці закони набрали чинності з 1 січня 2004 р.

Основні положення другого етапу реформи:

1. В Україні згаданими законами запроваджено нову пенсійну систему на страхових засадах. Якщо за попереднім законодавством пенсія надходила з одного джерела і ста­новила державну пенсію, то нова пенсійна система передбачала три рівні: перший рівень — солідарна система, другий рівень — накопичувальна система, третій рівень — система недержавного пенсійного забезпечення. Отже, пенсія особи має скла­датися з трьох частин, кошти для кожної структурної частини накопичуються і виплати здійснюються за спеціальними умовами.

2. Визначено механізм обрахування та сплати страхових внесків на пенсій­не страхування.

3. Замінено трудовий стаж на страховий стаж, який є однією з обов'язко­вих умов призначення пенсій за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням. При цьому страховим стажем визначено період (строк), протя­гом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному стра­хуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі, не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

4. Визначено страхувальників, які мають сплачувати страхові внески за застрахованих осіб.

5. Встановлено новий механізм залежності розміру пенсії від тривалості страхового стажу та розміру заробітку.

6. Встановлено новий механізм обрахунку страхового стажу із введенням коефіцієнта страхового стажу, при цьому величина оцінки одного року за період участі тільки у солідарній пенсійній системі є вищою, ніж за період участі в солідарній та накопичувальній пенсійних системах одночасно.

7. Не застосовується кратне обрахування страхового стажу (яке раніше застосовувалося при обрахунку трудового стажу у певних випадках).

8. На першому етапі реформи збережено раніше встановлений в Україні пенсійний вік: для чоловіків — 60 років, для жінок — 55 років. Визначено мінімальний страховий стаж, який дає право на призначення пенсії за віком у солідарній системі — п'ять років.

9. Встановлено мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Цим реалізовано конституційну гарантію, встановлену в ст. 46 Конституції України, — пенсії та соціальні виплати, які є основним джерелом існування особи, мають бути не менше прожиткового мінімуму.

10. Встановлено новий механізм обрахунку заробітку для нарахування пенсії з урахуванням коефіцієнта заробітної плати.

11. Визначено виплати (доходи), що враховуються у заробітній платі застра­хованої особи для обчислення пенсії.

12. За новим законодавством пенсійна система включає тільки пенсійні виплати. Надбавки, підвищення і доплати до пенсій виведені з пенсійної сис­теми у систему державної соціальної допомоги та додаткового соціального за­хисту з визначенням відповідних джерел (державний та комунальний бюджети або інші джерела). Такий підхід забезпечує можливість Пенсійному фонду України звільнитися від фінансування виплат, які не входять до його зобов'я­зань.

13. У цілому в пенсійній системі відсутні пільги щодо пенсійного забезпе­чення. Тимчасово збережено пільги окремим категоріям осіб на умовах раніше чинного законодавства.

14. Нова пенсійна система не передбачає виплати соціальних пенсій. Нині вони переведені у систему державної соціальної допомоги.

Отже, суттєво реформовано солідарну пенсійну систему, було передбачено по­ступове введення накопичувальної системи та недержавного пенсійного забез­печення.

У 2010 році розпочинають підготовку до наступного етапу реформування пенсійної системи. В липні 2010 року прийнято закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, яким змінено організаційні основи фінансування системи соціального страхування в тому числі і пенсійного страхування. Пенсійний фонд України стає єдиним акумулятором коштів, що в подальшому розподіляються за різними видами соціального страхування.

Третій етап

Наступний етап пенсійної реформи обумовлений можливою кризою солідарної системи. Через постійний дефіцит бюджету Пенсійного фонду України солідарна пенсійна система стала тягарем для Державного бюджету (за рахунок якого покривався дефіцит ПФУ), тому уряд розробив ряд заходів, які покликані змінити ситуацію в пенсійній системи України.

Ключові положення реформи 2011 року:

- поступове збільшення пенсійного віку для жінок з 55 до 60 років, поступове, протягом 10 років, щорічно збільшуючи його на 6 місяців, починаючи з 1 лютого 2011 року;

- поступове збільшення пенсійного віку чоловіків, які виходять на пенсію з державної служби, до 62 років, починаючи з 2013 року;

- збільшення мінімального трудового стажу для отримання пенсії за віком з 5 до 15 років;

- підвищення тривалості страхового стажу для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі для жінок з 20 років до 30 років і для чоловіків з 25 до 35 років для новопризначених пенсій;

- встановлення розміру максимальної пенсії на рівні 10 прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб.

Наступний етап пенсійної реформи був пов’язаний зі змінами в системі державного пенсійного забезпечення, зокрема державних службовців, народних депутатів, суддів, працівників прокуратури, науково-педагогічних працівників, військовослужбовців, а також змінами у пільговому пенсійному забезпеченні. Так, ключовою зміною в 2014 році стало зменшення розміру спеціального пенсійного забезпечення для окремих категорій працівників з 80% до 60% заробітку, а також запровадження системи оподаткування пенсій. У 2015 році було внесено чергові зміни до законодавства про пенсійне забезпечення, які по-перше, встановили відрахування з пенсій працюючих пенсіонерів; по-друге, обмеження права на отримання пенсії для працюючих державних службовців, суддів, працівників прокуратури; підвищення умов пільгового пенсійного забезпечення та пенсій за вислугу років; і нарешті з 1 червня 2015 року повне скасування спеціального пенсійного забезпечення для державних службовців, суддів, працівників прокуратури, народних депутатів.

У 2016 році анонсується наступний новий етап пенсійної реформи.

Кабінетом Міністрів України схвалено проект Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та єдиних принципів нарахування пенсій” та внесено на розгляд  Верховної Ради України, який зареєстровано 30.04.2015 за № 2767.

Законопроект передбачає нову систему пенсійного забезпечення українців, за якої пенсії будуть фінансуватися з трьох джерел – солідарного, накопичувального і недержавного рівнів.

Призначення всіх видів пенсій буде здійснюватися за нормами єдиного закону, будуть скасовані спеціальні пенсії (крім пенсій для військовослужбовців). Тобто, з 1 січня 2016 року пенсія державним службовцям, працівникам органів місцевого самоврядування, податківцям, митникам, прокурорам, суддям та науковим і науково-технічним працівникам буде призначатися на загальних підставах.

Пропонується з 1 січня 2016 року запровадити накопичувальну професійну пенсійну програму для осіб, яким виповнилося не більше 35 років, та які працюють на роботах, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення та пенсійне забезпечення за вислугу років.

З 1 січня 2017 року передбачається запровадити другий рівень системи пенсійного забезпечення.

Учасниками накопичувальної системи пенсійного страхування будуть особи, яким на вказану дату виповниться не більше 35 років. Поряд з цим,  застрахованим особам, яким станом на 1 січня 2017 р. виповниться не більше 55 років, надається право добровільно прийняти рішення  щодо участі у накопичувальній системі пенсійного страхування.

Розмір внеску у перший рік становитиме 2 відсотка та щороку збільшуватиметься на один відсоток, до досягнення 7 відсотків у 2022 році.

По мірі збільшення розміру внеску для застрахованої особи, починаючи з 2018 року, відповідно зменшуватиметься розмір єдиного внеску для роботодавця, тобто відбудеться частковий перерозподіл сплати розміру єдиного внеску від роботодавця до працівника (по 1 відсотку щорічно), і вже у 2022 році ставка єдиного внеску для роботодавця буде зменшена на 5 відсотків.

Законопроектом пропонується звільнити солідарну систему від невластивих для неї виплат шляхом фінансування  з Державного бюджету України:

доплат до мінімального розміру пенсій (різниця між розміром пенсії виходячи із тривалості страхового стажу і заробітку та мінімальним розміром пенсійної виплати) ;

пільгових пенсій та за вислугу років;

втрат за працюючих інвалідів та підприємств УТОГ, УТОС;

поліпшення матеріального становища інвалідів війни, учасників бойових дій.

Система пенсійних виплат в сучасній системі пенсійного забезпечення

Нині діюча в Україні пенсійна система передбачає різноманітні види державного пенсійного забезпечення за різними законами.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. призначаються такі пенсійні виплати:

1) за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі:

а) пенсії за віком;

б) пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

в) пенсії в разі втрати годувальника, якщо смерть годувальника не пов'язана з ; трудовим каліцтвом чи професійним захворюванням.

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані та досягли встановленого пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей. У солідарній системі за цим Законом надаються соціальні послуги за рахунок коштів Пенсійного фонду (допомога на поховання пенсіонера).

2) за рахунок коштів Накопичувального фонду, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках:

а) довічна пенсія з установленим періодом;

б) довічна обумовлена пенсія;

в) довічна пенсія подружжя:

г) одноразова виплата

Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів пенсії за ії вибором.

Право на отримання довічної пенсії та одноразової виплати за рахунок коштів Накопичувального фонду мають застраховані особи і члени їхніх сімей та/або спадкоємці на умовах та в порядку, визначеному законодавством.

Особи, які не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, але добровільно сплачували страхові внески в порядку та розмірах, встановлених законодавством, до солідарної системи та/або накопичувальної системи пенсійного страхування, мають право на отримання пенсії і соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду та/або отримання довічної пенсії чи одноразової виплати за рахунок коштів Накопичувального фонду на умовах, визначених законодавством. Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. (із змінами) та іншого пенсійного законодавства окремим категоріям громадян призначаються:

а) пенсії за віком на пільгових умовах;

б) пенсії за вислугу років.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що потягли втрату працездатності» від 23 вересня 1999 р. (із змінами) призначаються пенсії:

а) по інвалідності, якщо інвалідність настала внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання;

б) в разі втрати годувальника, якщо смерть годувальника настала внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання.

Особливим видом державної пенсії, яка не входить до названих видів і призначається обмеженому, визначеному законом колу громадян, є пенсії за особливі заслуги перед Україною. Якщо особи мають право на пенсію за одним з прийнятих законів - про державну службу, про дипломатичну службу, про органи місцевого самоврядування, про прокуратуру, про суддів, про захист постраждалих від Чорнобильської катастрофи, про наукову діяльність тощо - і за іншими законами, їм призначатимуть одну пенсію - за їх вибором.

Особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.

Недержавне пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 9 липня 2003 року здійснюється пенсійними фондами, страховими організаціями та банківськими установами на договірних засадах. Пенсійні фонди відповідно до цього Закону можуть здійснювати такі види пенсійних виплат:

1) пенсія на визначений строк;

2) одноразова пенсійна виплата.