Тема 3. Становлення та сучасний стан пенсійного страхування та пенсійного забезпечення в Україні

1. Передумови становлення пенсійного страхування в незалежній Україні.

2. Пенсійна система України.

3. Етапи становлення та реформування системи пенсійного страхування в Україні.

4. Система пенсійних виплат в сучасній системі пенсійного забезпечення

1. Передумови становлення пенсійного страхування в незалежній Україні.

У 80-роках XX століття у зарубіжній і вітчизняній науковій літературі з'явилася низка робіт, у яких йшлося про фінансові труднощі, яких мають зазнати державні розподільчі пенсійні системи промислово розвинених країн. У цих дослідженнях окреслено дві передумови фінансових про­блем.

Перша — щедрі пенсійні виплати, що передбачають витрати, не на­стільки очевидні на момент призначення пенсій, які мають виплачуватися у майбутньому і, відповідно до розподільчої системи, не знайдуть відображення у більш високих ставках внесків до моменту виплат.

Друга, більш важли­ва передумова фінансових труднощів — це передбачуване постаріння насе­лення, що погіршує співвідношення осіб трудящих і числа пенсіонерів, а відповідно вимагає підвищення ставок внесків для забезпечення певного рівня пенсійних виплат.

Незважаючи на те, що за останні 50—40 років населення світу збільшило­ся втричі, це відбувалося досить нерівномірно і за часом, і за територією. Збільшення населення головним чином прийшлося за рахунок народів Азії, Африки, Латинської Америки. В Європі та США порівняно з країнами "третьо­го світу" рівень народжуваності нижчий, разом з тим стало більше людей похилого віку, оскільки умови життя покращилися і тривалість життя збільшилася. Та­ким чином, у західному світі спостерігається збільшення осіб пенсійного віку.

На збільшення пенсійних виплат впливає також і те, що значне число гро­мадян мало право дострокового виходу на пенсію. Це стосується безробітних, а також осіб, що працюють у шкідливих умовах. В умовах значного збільшен­ня коштів на пенсійне забезпечення з одночасним зменшенням працездатного населення, яке робить пенсійні накопичення, традиційні солідарні пенсійні системи, які були найпоширенішими і застосову­валися у 139 країнах світу, повсюдно зазнали фінансової кризи.

Наприкінці XX та на початку XXI ст. усі держави світу розпочали пенсійні реформи, у тому числі США та країни Європи. У країнах з перехідною економікою Центральної та Східної Європи пенсійна реформа стала важливою складовою всього процесу перетворень. Такі реформи були проведені у Польщі, Угорщині, країнах СНД.

Зарубіжний досвід переконує, що спільним у пенсійних реформах різних країн є:

збільшення пенсійного віку;

встановлення однакового пенсійного віку для чоловіків та жінок;

збільшення тривалості трудового стажу;

перетворення трудового стажу у страховий стаж;

зниження пенсійного доходу (розмірів дер­жавних пенсій);

запровадження поряд з державною пенсійною системою при­ватних пенсійних програм, як обов'язкових, так і добровільних.

Реформи спря­мовані на зменшення сфери відповідальності держави за пенсійне забезпечен­ня і розширення та впровадження приватних пенсійних систем, які, у свою чергу, спрямовані на збільшення особистої відповідальності працівника за своє майбутнє пенсійне забезпечення шляхом заощадження коштів "на старість" на спеціальних рахунках у пенсійних фондах (державних чи недержавних) або інших фінансових установах.